Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №159/8393/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 159/8393/25 пров. № А/857/19524/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

за участю секретаря судового засідання Березюка Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 27 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Малюта А.В.,

час ухвалення рішення – 09:35:38,

місце ухвалення рішення – селище Стара Вижівка,

дата складання повного тексту рішення – 27 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

17 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Ковельського міськрайонного суду Волинської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову інспектора батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича серії ЕНА № 6130636 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) у вигляді штрафу у розмірі 425 грн; закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 листопада 2025 року старшим лейтенантом батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва Струком В.М. прийнято щодо нього постанову серії ЕНА № 6130636 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді адміністративного стягнення - штрафу 425 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 , 11 листопада 2025 року о 14 год. 07 хв. в м. Києві, шосе Бориспільське, КП 503, після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та категорично відмовився пред`явити документи, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП. Вважає, вказану постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню. Зауважує, що в постанові серії ЕНА № 6130636 від 11 листопада 2025 року не зазначено жодного пункту ПДР України, внаслідок порушення якого складено постанову та за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 126 КУпАП. Із врахуванням того, що відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу обумовлено недотриманням водієм вимог ПДР України, тому відсутні підстави для застосування санкції, передбаченої частиною 1 статті 126 КУпАП. Вказує, що надав поліцейському свої документи, після чого щодо нього складено постанову про адміністративне правопорушення за ненадання таких документів.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2025 року адміністративну справу № 159/8393/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Твердохліб М.М., до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі, передано на розгляд Старовижівського районного суду Волинської області за підсудністю.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 27 січня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, - визнано протиправною. Постанову від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень,- скасовано. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 1256 КУпАП, - закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що старший лейтенант батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва Струк В.М. зупинив транспортний засіб позивача не маючи на те підстав, також сама постанова не містить причини зупинки. Окрім того судом першої інстанції встановлено, що старший лейтенант батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва Струк В.М. не надав посвідчення співробітника патрульної поліції, неодноразово відмовивши позивачу в цьому. Судом у судовому засіданні встановлено, що твердження відповідача про ненадання позивачем ОСОБА_1 документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР України спростовуються наданим відповідачем відеозаписом: хвилина 3.30-3-56 відеозапису – позивач надає на огляд документи, про що зазначається й особою, що веде відеозйомку, натомість на 5.45 хв. запису повідомляє про початок розгляду справи, тобто після того, як позивач надав останньому на огляд документи, що свідчить про упереджене ставлення та порушення норм КУпАП особою, яка складала оскаржувану постанову. У разі ненадання позивачем документів поліцейський не зміг би правильно заповнити усі реквізити та скласти 11 листопада 2025 року постанову серії ЕНА № 6130636 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_1 за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді адміністративного стягнення - штрафу 425 грн. Судом першої інстанції також встановлено, що в постанові серії ЕНА № 6130636 від 11 листопада 2025 року не зазначено жодного пункту ПДР України, внаслідок порушень яких складено постанову щодо водія ОСОБА_1 та за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 126 КУпАП. Враховуючи, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем частини 1 статті 126 КУпАП, не довів наявність події та складу правопорушення вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відсутність у водія документів, передбачених у пункті 2.1. ПДР, виключає його право на керування транспортним засобом, а на вимогу працівника поліції водій зобов`язаний пред`явити вищезазначений документ. Вказує, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою задоволення позовних вимог. Зауважує, що працівник поліції діяв виключно на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що визначений чинним законодавством. Вважає, що відмова водія надати документи або створення затримки у їх наданні фактично рівносильні невиконанню вимоги, така поведінка охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП, як непред`явлення документів у належний спосіб. Зауважує, що саме відмова/затягування у наданні документів стали причиною прийняття оскаржуваної постанови.

Сторони у судове засідання не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 11 листопада 2025 року ОСОБА_2 , старший лейтенант батальйону 1 роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва прийняв постанову серії ЕНА № 6130636 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у виді адміністративного стягнення - штрафу 425 грн.

Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 11 листопада 2025 року о 14 год. 07 хв. в м. Києві, шосе Бориспільське, КП 503, після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та категорично відмовилась пред`явити документи 067036959336 від 14.11.2025, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП (а.с.44).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

Колегія суддів частково погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно із ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» також вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 164/2068/17.

Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_1 11 листопада 2025 року о 14 год. 07 хв. в м. Києві, шосе Бориспільське, КП 503, після зупинки працівниками поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію та категорично відмовилась пред`явити документи 067036959336 від 14.11.2025, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП (а.с.44).

Колегія суддів звертає увагу на те, що в постанові серії ЕНА № 6130636 від 11 листопада 2025 року не зазначено жодного пункту ПДР України, внаслідок порушення якого складено постанову щодо водія ОСОБА_1 та за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Водночас, в постанові зазначені число та дата, які не мають жодного відношення до спірних правовідносин - 067036959336 від 14.11.2025.

Крім того, відповідачем не надано доказів, що відповідачем складено відносно ОСОБА_1 постанову за статтею 125 КУпАП (п.9.9.Б ПДР). Водночас порушення вказаного пункту ПДР не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП.

Суд першої інстанції правильно вказав, що позивач, здійснивши зупинку на вимогу поліцейського, не увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, не порушив у даному випадку вимоги ст. 126 КУпАП. Оскільки вимога про увімкнення аварійної світлової сигналізації стосується вимог Правил дорожнього руху щодо попереджувальних сигналів, тому відсутні підстави для кваліфікації таких дій за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Так, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП, зокрема, у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили(ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

До відзиву на позовну заяву у суді першої інстанції Департаментом патрульної поліції долучено відеозапис із портативного відеореєстратора.

Проте, колегія суддів зазначає, що в графі 8 «до постанови додаються» постанови серії серії ЕНА № 6130636 від 11 листопада 2025 року відсутні будь-які відомості .

Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.

Таким чином, поданий до суду першої інстанції відеозапис є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить посилання на такий доказ.

При цьому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на вказаному відеозаписі не зафіксовано факту непред`явлення для перевірки документів позивачем.

Судом у судовому засіданні детально досліджено відеозапис та правильно встановлено, що твердження відповідача про ненадання позивачем ОСОБА_1 документів, зазначених в пункті 2.1 ПДР України спростовуються наданим відповідачем відеозаписом:

- хвилина 3.30-3-56 відеозапису – позивач надає на огляд документи, про що зазначається й особою, що веде відеозйомку;

- на 5.45 хв. запису повідомляє про початок розгляду справи, тобто після того, як позивач надав останньому на огляд документи, що свідчить про упереджене ставлення та порушення норм КУпАП особою, яка складала оскаржувану постанову;

-10.35 хв. позивач вкотре просить надати посвідчення та представитись;

-13.18 хв. особа, що веде зйомку не надала посвідчення та не представилась;

-14.29 хв. – особа, що вела зйомку зазначила, що надасть посвідчення у майбутньому, тобто вже після оформлення оскаржуваної постанови, що свідчить про порушення порядку оформлення постанови.

Також судом першої інстанції правильно вказано, що у разі ненадання позивачем документів поліцейський не зміг би правильно заповнити усі реквізити та скласти 11 листопада 2025 року постанову серії ЕНА № 6130636 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді адміністративного стягнення - штрафу 425 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що створення позивачем затримки у наданні документів охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП є необгрунтованими, оскільки відповідно до вказаної норми адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або взагалі не пред`явила для перевірки відповідні документи.

Натомість у цій справі, позивач пред`явив для перевірки свої документи, причому зробив це до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення, тому вказані дії не охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, нормами ст. 286 КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога про визнання протиправною постанови про накладення адміністративного стягнення охоплюється вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже, суд першої інстанції помилково в оскаржуваному рішенні визнав протиправною постанову від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, тому в цій частині оскаржуване рішення слід скасувати.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що постанову від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень, слід скасувати, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 1256 КУпАП, - закрити.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною постанови від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень та ухвалення в цій частині нового судового рішення.

В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 27 січня 2026 року у справі №159/8393/25 скасувати в частині визнання протиправною постанови від 11 листопада 2025 року серії ЕНА № 6130636 інспектора Батальйону 1 Роти 1 Управління патрульної поліції м. Києва старшого лейтенанта Струка Віктора Миколайовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська