Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №260/2031/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокуСправа №260/2031/25 пров. №А/857/31633/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року (суддя Гебеш С.А., м.Ужгород), -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФ), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУПФ-1), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ-1 від 07.03.2025 № 921060818899 про відмову у перерахунку пенсії (далі – Рішення);

зобов?язати ГУПФ-1 перевести позивача з 26.02.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII);

зобов?язати ГУПФ здійснити ОСОБА_1 нарахування виплату пенсії за Законом № 3723-XII з 26.02.2025.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення. Зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди роботи на посадах в митних органах з 08.10.1991 по 20.02.2017 та перевести ОСОБА_1 з 26.02.2025 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" (далі – Закон № 889-VIIІ) та здійснивши перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог Закону №3723-ХІІ та з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ГУПФ-1, яке із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що перебування на посадах на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання, не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Згідно записів трудової книжки, позивачу, як працівнику митної служби присвоювались спеціальні звання. За таких обставин цей період роботи можливо зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, виключно за умови підтвердження інформації щодо присвоєння рангу державного службовця та виплати надбавки за ранг.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що період роботи (служби) позивача в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивач перебуває на обліку в ГУПФ та отримує пенсію по віку відповідно до Закону № 1058-IV.

26.02.2025 позивач звернувся до ГУПФ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII, як державному службовцю.

За принципом екстериторіальності таку заяву позивача передано для розгляду ГУПФ-1, яким прийнято Рішення про відмову в переведенні на інший вид пенсії.

Рішення обґрунтоване тим, що періоди роботи посадових осіб в митних органах, органах державної фіскальної служби на посадах, в період на яких були присвоєні персональні та спеціальні звання – не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Оскільки на день набрання чинності Законом № 889 (01.05.2016) ОСОБА_1 не перебував на посаді державної служби та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зазначених статті 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, то підстави для призначення пенсії за нормами статті 37 Закону №3723-ХІІ відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За змістом пункту 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XIІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 46 Закону № 889-VIII визначені особливості обчислення стажу державної служби, зокрема.

Відповідно до пункту 6 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

У свою чергу, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у спірному випадку необхідно керуватися «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Указана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 607/9429/17.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується, зокрема, робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Частиною вісімнадцятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Крім того, спеціальним законом, що визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України (далі – МК).

Нормами МК від 1991 року було закріплено, що працівник митного органу України є представником державного органу (стаття 156). Службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи (стаття 154).

Положеннями МК від 2002 року було передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України «Про державну службу» (стаття 430).

Відповідно до частини першої статті 569 МК, який є чинним на час виникнення спірних правовідносин, працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Згідно з частиною першою статті 588 МК пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

При цьому пунктом 7 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Викладене свідчить, що як Законом № 889-VIII, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII, МК та Порядку №283 передбачалося зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах митного контролю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі - Постанова № 306) затверджено «Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» згідно з додатками 1-10.

Записами трудової книжки позивача підтверджується, що йому були присвоєні персональні звання, а саме: 10.01.1999 присвоєно персональне звання "Радник митної служби ІІІ рангу"; 19.06.2003 присвоєно персональне звання "Радник митної служби ІІ рангу"; 01.04.2004 присвоєно звання "Інспектор митної служби ІІ рангу"; 22.08.2006 присвоєно спеціальне звання "Радник митної служби ІІ рангу".

Додатком 13 до Постанови №306 передбачено, що спеціальне звання «Радник митної служби ІI рангу», прирівнюється до 5 рангу державного службовця.

Отже, посадові особи державної митної служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями із спеціальним статусом, а тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Таким чином, оскільки позивач в період з 08.10.1991 по 20.02.2017 безперервно працював в органах державної митної служби, прийняв присягу державного службовця (08.06.1995), обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), йому присвоєно відповідний ранг державного службовця та спеціальні звання, відтак такий період роботи (служби) підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Оскільки на час звернення до пенсійного органу із заявою про переведення з пенсії по віку відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ позивач досягнув 70-річного віку, на день набрання чинності Законом № 889-VІІІ мав понад 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, то він має право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про необхідність скасування спірного Рішення, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич