Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №500/2813/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: організації господарської діяльності, з них

Дата: 14 липня 2026 р.

Справа: №500/2813/26

Суддя: Шевчук Світлана Михайлівна

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2813/26 пров. № А/857/29262/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 500/2813/26 за адміністративним позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Холд Тернопіль" про стягнення коштів,

місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль

суддя у І інстанціїЮзьків М.І.

дата складання повного тексту рішення08 травня 2026 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 500/2813/26 позовну заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Холд Тернопіль" про стягнення коштів повернуто позивачу.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції не урахував, що положенням ч. 5 ст. 22 Закону «Про НКРЕКП», передбачено, що суб`єкти, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 13 цього Закону. Стверджує, що перебіг тримісячного строку звернення Регулятора до суду із позовом про стягнення суми штрафу, визначеного відповідною постановою НКРЕКП та пені за невиконання та/або несвоєчасне виконання постанови про накладення штрафу, починається після спливу 30-денного строку з дня одержання суб`єктом господарювання копії відповідного рішення Регулятора. Постанова № 2071 отримана Ліцензіатом 01.01.2026, отже 30-денний перебіг строку на оплату штрафу почався 02.01.2026, а останнім днем сплати штрафу (з урахуванням вихідних днів) є 02.02.2026.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося неврученим.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приведених обставин, відповідач вважається повідомленим по розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Аналогічна правова позиція щодо повернення позовної заяви контролюючого органу про стягнення боргу що виник на підставі рішення, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на його оскарження наведена і у постанові Верховного Суду від 21.08.2025 у справі № 120/14874/24.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 травня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Холд Тернопіль", у якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Холд Тернопіль" (код ЄДРПОУ 44245751) в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції") штраф у розмірі 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн та пеню у розмірі 122 958 (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 90 коп.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

В позовній заяві Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг зазначає, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1 700 000 (один мільйон сімсот тисяч) грн та пеню у розмірі 122 958 (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 90 коп. у цій справі ґрунтуються на підставі постанови від 09.12.2026 № 2071 "Про накладення штрафу на ТОВ "Енерго Холд Тернопіль" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу" винесеної на підставі акта про відмову ліцензіата у проведенні перевірки, складеного за результатами проведення планової перевірки щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з постачання природного газу від 19.11.2025 № 287.

Згідно з частиною 5 статті 22 Закон № 1540-VIII суб`єкти, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону. У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За нормами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII), однак вказаним законом не встановлено окремих строків оскарження постанов НКРЕП про накладення штрафу.

Верховний Суд у постанові від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20 зазначає: "Аналіз положень частини другої статті 122 та пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України дає підстави для висновку про те, що позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому повноваження на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку, встановленого для судового оскарження такого рішення."

Підсумовуючи викладене апеляційний суд приходить до висновку, що ТОВ "Енерго Холд Тернопіль" має право на оскарження постанови від 09.12.2025 № 2071 "Про накладення штрафу» за якою позивач звернувся з позовом про його стягнення в продовж шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Повертаючись до матеріалів справи судом установлено, що станом на день звернення до суду із цим позовом (04.05.2026 року) визначений статтею 122 КАС України шестимісячний строк для оскарження ТОВ "Енерго Холд Тернопіль" до суду постанови від 09.12.2026 № 2071 "Про накладення штрафу» на підставі якої заявлено позов не закінчився.

Як наслідок незалежно від обставин щодо встановленого строку сплати відповідачем визначеного розміру штрафу та наявності санкцій за порушення такого строку у вигляді нарахування пені, позов з вимогою про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, суб`єктом владних повноважень може бути подано до суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред`явлення визначених законом вимог, але не раніше закінчення шестимісячного строку для звернення до суду особи, якої стосується таке рішення, про яке йдеться в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу.

З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин цієї справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки спірний борг виник на підставі рішення відповідача, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк для його оскарження.

Відтак станом на день звернення до суду із цим позовом у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг право на пред`явлення визначених законом позовних вимог ще не виникло, оскільки не збіг визначений законом шестимісячний строк на її оскарження.

З огляду на наведене позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Позиції щодо порядку застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, відображено у численних постановах Верховного Суду, а зокрема: від 19.06.2020 у справі № 520/12807/19 та від 12.05.2022 у справі № 420/9673/20, 21.08.2025 у справі № 120/14874/24.

З огляду на наведене позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі положень пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі № 500/2813/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Т. І. Боршовський

С. П. Нос

Оригінал: reyestr.court.gov.ua