Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №380/16398/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16398/25 пров. № А/857/45788/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Єлізарової Наталії Олегівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. про визнання протиправною відмови в проведенні перерахунку пенсії по інвалідності та зарахування періодів роботи до страхового (загального) та пільгового стажу, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Мартинюк В.Я., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 29.09.2025р., м.Львів; дата складання повного рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

12.08.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Єлізарова Н.О., діюча на підставі ордеру на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України у Львівській обл. щодо відмови перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії по інвалідності з 29.09.2023р. з урахуванням страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 за період роботи на Відокремленому підрозділі /ВП/ «Шахта «Великомостівська» Державного підприємства /ДП/ «Львіввугілля» з 01.04.2021р. по 27.06.2022р.;

зобов`язати відповідача ГУ ПФ України у Львівській обл. здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 29.09.2023р., зарахувавши до його страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з урахуванням вимог Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату перерахованої пенсії, із врахуванням раніше проведених виплат (а.с.1-4).

Згідно ухвали суду від 01.09.2025р. позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФ України у Львівській обл. про визнання протиправними дій в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій з приводу відмови перерахувати розмір пенсії по інвалідності з 29.09.2023р. з урахуванням страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 за період роботи на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля»» з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії по інвалідності, зарахувавши до його страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. на ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з урахуванням вимог Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплату перерахованої пенсії із врахуванням раніше проведених виплат за період: вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року, повернуто позивачу (а.с.40-43).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмову провадженні) (а.с.23 і на звороті).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. заявлений позов задоволено частково із виходом за межі позовних вимог; визнано протиправними дії ГУ ПФ України у Львівській обл. щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 за період роботи у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.04.2021р. по 27.06.2022р.; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській обл. зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового (підземного) стражу за Списком №1 період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено; зобов`язано ГУ ПФ України у Львівській обл. повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії по інвалідності з 01.02.2025р., з урахуванням вимог Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплати перерахованої пенсії із врахуванням раніше проведених виплат, з урахуванням правової оцінки, наданої судом; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України у Львівській обл. на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору (а.с.58-64).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України у Львівській обл., який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.66-69).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд не врахував вимоги діючого законодавства та дійшов хибного висновку щодо необхідності зарахування позивачу до страхового та пільгового стажу спірних періодів роботи, що суперечить вимогам закону і порушує порядок зарахування такого стажу.

Зокрема, позивачу було призначено пенсію по III групі інвалідності внаслідок професійного захворювання з 29.09.2023р. по 30.09.2025р. відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії період роботи позивача з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового та до пільгового стажу за Списком № 1, та до розрахунку середньої заробітної плати, оскільки за вказаний період були відсутні відомості про сплату підприємством страхових внесків.

Відтак, відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії.

Представник позивача адвокат Єлізарова Н.О. скерувала до апеляційного суду додаткові пояснення у справі, в яких останній вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській обл. як одержувач пенсії по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /надалі – Закон № 1058-ІV/, з 29.09.2023р. Розмір пенсії обчислено з урахуванням страхового стажу 15 років 09 місяців 09 днів (зараховано по 31.03.2021р.), в тому числі страховий стаж 11 років 24 дні, до якого зараховано 02 місяці 05 днів – навчання за фахом.

Листом № 8565-5506/Г-52/8-1300/25 від 21.04.2025р. ГУ ПФ України у Львівській обл. повідомило на заяву ОСОБА_1 про те, що, зокрема, що період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового та до підземного стажу за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників та за даний період не врахована заробітна плата, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов`язкове державного пенсійне страхування (а.с.20 і назвороті).

Незгода позивача із відмовою у перерахунку пенсії по інвалідності та незарахування до страхового та пільгового (підземного) стажу спірного періоду роботи (з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля») слугувала підставою для звернення до суду із розглядуваним позовом.

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків.

Отже, відсутність відомостей про сплату страхових внесків до ПФ України у період роботи позивача з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» не може слугувати підставою для незарахування такого періоду роботи до його страхового стажу, оскільки законодавством відповідальність за несплату страхових внесків покладена на роботодавця, а не працівника.

Таким чином, відповідач протиправно не зарахував період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» до страхового та пільгового стажу позивача.

Водночас, щодо вимог, які стосуються відмови відповідачем перерахувати позивачу розміру пенсії по інвалідності з 01.02.2025р. з урахуванням страхового та підземного (пільгового) стажу за Списком № 1 за період роботи у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплату перерахованої пенсії із врахуванням раніше проведених виплат, як просить позивач, то суд зазначив, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо зарахування позивачу до страхового та пільгового (підземного) стажу за Списком № 1 спірного періоду роботи у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. Звідси, згадані вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із роз`ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Стосовно решти позовних вимог колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для часткового задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі ст.12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» /Закон № 1788-XII/ та Законом України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» /Закон № 1058-ІV/.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон № 1058-IV.

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 цього Закону виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.5 вказаного Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно п.2 ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія по інвалідності

Згідно з частиною першою статті 30 Закон № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону

У ст.1 Закону № 1058-ІV наведено наступні визначення:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За приписами п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-ІV страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст.24 Закону № 1058-ІV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як встановлено судом, пенсійний орган не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату за вказаний період страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 1 Закону України № 345-VI від 02.09.2008р. «Про підвищення престижності шахтарської праці» /далі – Закон № 345-VI/ передбачено, що дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Згідно ст.8 Закону № 345-VI (у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 1 ст.28 Закону № 1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Отже, згідно вказаних норм, чоловіки, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років на посадах, передбачених Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, мають право на отримання пенсії у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Водночас, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, та були зайняті на підземних роботах повний робочий день, працівники державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості, а також працівники шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день.

Встановлено, що позивачу з 29.09.2023р. призначену пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок професійного захворювання відповідно до Закону № 1058-ІV.

Водночас, пенсійним органом під час призначення позивачу пенсії до страхового та пільгового (підземного) стажу не зараховано період з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» у зв`язку з відсутністю відомостей про сплату за вказаний період страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, що не заперечується відповідачем.

Статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 08.08.2005р. позивач у спірний період з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. працював у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля».

Зокрема, позивач у період з 09.07.2019р. по 27.06.2022р. виконував підземні гірничі роботи в шахті за професією гірник очисного забою підземний дільниці з видобутку вугілля, як працівник, зайнятий повний робочий день на підземних роботах, що передбачено Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, згідно постанови КМ України № 461 від 24.06.2016р., код КП 7111, підстава Класифікатор професій ДК 003:2010 на ВП Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля», що підтверджується довідкою № 1-695-11 від 16.10.2023р. про підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо несплати страхових внесків за відповідні періоди роботи позивача, колегія суддів враховує наступне.

Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з такої підстави як непідтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства.

Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019р. у справі № 144/669/17, від 20.03.2019р. у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021р. у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового та пільгового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Відтак, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування цього періоду до страхового (загального) стажу та пільгового (спеціального) стажу, а також на врахування заробітної плати за вказаний період.

При цьому, згідно листа ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» № 1-10/82 від 14.03.2025р. позивач за спірний період (з 01.04.2021р. по 27.06.2022р.) був включений до звітності «Про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», та за вказаний період заборгованості по заробітній платі і нарахуванні та сплаті ЄСВ немає.

Таким чином, період роботи позивача з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» підлягає зарахуванню до його страхового (загального) стажу та пільгового стажу, із врахуванням заробітної плати за вказаний період.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявленого позову шляхом зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового (підземного) стражу за Списком № 1 період роботи з 01.04.2021р. по 27.06.2022р. у ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля» з урахуванням вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії по інвалідності з 01.02.2025р., з урахуванням вимог Закону України № 1058-ІV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплати перерахованої пенсії із врахуванням раніше проведених виплат, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Апелянт в поданій апеляційній скарзі не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, твердження пенсійного органу зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів, що в цілому не дає суду апеляційної інстанції підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені часково у визначений спосіб.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ у Львівській обл.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. в адміністративній справі № 380/16398/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду – без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 15.07.2026р.