Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №500/2366/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2366/26 пров. № А/857/28998/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №500/2366/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль) –

В С Т А Н О В И В:

17 квітня 2026 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( позивач) до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчаком Олексієм Петровичем про стягнення виконавчого збору у розмірі 198371,26 грн., зобов`язання державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом про закриття ВП №57840938.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження причин його пропуску, а також вказати ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

01 травня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків, де, зокрема, щодо строку поновлення заявник вказує, що як представник ОСОБА_2 - адвокат Вячеслав Павленко, після укладення договору правничої допомоги та ознайомлення з матеріалами АСВП, звернувся із заявою вих.№Б/Н від 10.03.2026 щодо необхідності закриття виконавчого провадження ВП №57840938 щодо стягнення виконавчого збору, аргументувавши тим, що згідно наданих додатків посадовими особами виконавчої служби допущено службову недбалість та протиправну поведінку (надавши відповідні письмові докази про наявні порушення, що вчинялися протягом виконання рішення суду з 2015), надавши відповідно наявну в АСВП в матеріалах справи ВП 46875992 копію постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 08.07.2015, на що отримав відповідь від 31.03.2026.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права просить таку скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження.

За приписами ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу від 06 травня 2026 року про повернення позовної заяви, виходив з того, що вказані позивачем підстави для поновлення строку, на виконання ухвали суду від 22.04.2026 року про залишення позовної заяви без руху, не є поважними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Згідно з ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вимоги до позовної заяви та доданих до неї документів визначені у статтях 160 і 161 цього КАС України.

Частинами 1, 2 статті 169 КАС України закріплено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (частина третя статті 122 КАС України).

В силу положень частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Із наведеного слідує, що при оскарженні рішення державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби визначений порядок дій учасника виконавчого провадження в частині оскарження постанови, яким є судовий вид оскарження, на який законодавцем встановлено 10-денний строк.

Таким чином, у справах з приводу оскарження постанови державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Строк на звернення до суду може бути поновлений за поважних причин його пропуску. Такими причинами визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Так, предметом оскарження у даній справі визначено постанову, винесену старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Юрчаком Олексієм Петровичем про стягнення виконавчого збору у розмірі 198371,26 грн у ВП №57840938 від 04.12.2018 з ОСОБА_1 .

Разом з тим, до суду з даним позовом, за захистом свого порушеного права, позивач звернувся через представника лише 17.04.2026, тобто з порушенням строку, визначеного статтею 287 КАС України, (сім років чотири місяці).

Колегія суддів погоджується, що обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує «поважність» причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Однак, жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в межах строків, встановлених статтею 287 КАС України, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, суду не представлено.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій - є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду є неповажними. Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, повторюють доводи процесуальних заяв в суді першої інстанції та по суті мають на меті спонукати апеляційний суд до переоцінки обставин справи. Тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 500/2366/26 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар