Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №500/6094/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6094/25 пров. № А/857/6403/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року (головуючий суддя Чепенюк О.В., м. Рівне) у справі №500/6094/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

21.10.2025 року позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 21.04.2025 для забезпечення індексації пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області провести починаючи з 21.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (Закон №1058-ІV) шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році (Постанова №168), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році (Постанова №185), на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році (Постанова №209) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії; визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 22.08.2025 № 961150160289 щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995, та нездійснення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням зазначеної довідки, починаючи з 15.08.2025; зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону № 1058-ІV з урахуванням довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995 (з урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115), починаючи з 15.08.2025.

Позов обґрунтовує тим, позивач отримує пенсію за віком з 09.09.2022 відповідно до Закону №1058-ІV. Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, в розмірі 10846,37 грн. З 01.03.2021 та надалі щороку з 01 березня відбувалася індексація пенсій відповідно до Постанови №168, Постанови №185 та Постанови №209. Проте позивачу пенсія не була проіндексована у належному розмірі. У зв`язку з цим позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою з проханням провести індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії з 01.03.2023, 01.03.2024 та 01.03.2025. ГУ ПФУ в Тернопільській області листом від 03.09.2025 повідомило позивача про відмову в перерахунку пенсії, оскільки згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Порядок №124), внаслідок індексації пенсія позивачки не підлягала підвищенню. А тому з 01.03.2023 на підставі пункту 6 Постанови №168 позивачу установлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100,00 грн, з 01.03.2024 на підставі пункту 3 Постанови №185 100,00 грн, а з 01.03.2025 позивачу проведено часткову індексацію пенсії. Також позивач звертався до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995. Листом відповідача 1 від 03.09.2025 повідомлено про те, що рішенням №961150160289 від 22.08.2025 ГУ ПФУ в Одеській області позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, у зв`язку з відсутністю на час розгляду заяви від 15.08.2025 документів про відповідність даних заробітної плати первинним документам (акт перевірки). При цьому до спірних правовідносин відповідач 2 протиправно не застосував частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, пункти 1-4, 7 Порядку № 124, пункт 1 Постанови № 168, пункт 1 Постанови №185, пункт 1 Постанови №209, натомість помилково застосував абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124, пункт 6 Постанови № 168, пункт 3 Постанови № 185 та пункт 3 Постанови № 209. Позивач вважає такі бездіяльність ГУ ПФУ в Тернопільській області та відмову ГУ ПФУ в Одеській області протиправними.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 21.04.2025 для забезпечення індексації пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести починаючи з 21.04.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яка полягає у непроведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з врахуванням довідки про заробітну плату від 18.09.2025 №1595/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2025 про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідки про заробітну плату від 18.09.2025 №1595/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що до заяви від 15.08.2025 про перерахунок пенсії (зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000), долучена позивачем, зокрема, довідка про заробітну плату № 2327/1-11 від 04.10.2017 за період з січня 1991 року по грудень 1995 року, яка видана комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, яка не підтверджена первинними документами. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 22.08.2025 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку пенсії по заробітній платі у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підтвердження заробітної плати первинними документами, та відсутністю акта перевірки первинних документів, на підставі яких видана довідка. Обов`язок у наданні достатнього пакету документів законодавець покладає виключно на позивача, а орган Пенсійного фонду України не наділений повноваженнями у підтвердженні страхового стажу та заробітної плати, а лише досліджує, аналізує та перевіряє вже надані документи та виявляє їх неточності та розбіжності. Після надходження акту перевірки, ОСОБА_1 матиме право звернутися із заявою щодо проведення перерахунку пенсії. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Крім того, рішення суду оскаржив і відповідач 1. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розмір пенсії позивача обчислено із середньомісячного заробітку за періоди роботи згідно з даними персоніфікованого обліку, відповідно до наявного стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2019-2021 роки 9118,81 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17. Цією ж постановою також затверджено Порядок №124. Відповідач вважає, що його дія поширюється не лише на проведення індексації пенсій у 2019 році, а й на її проведення в наступні роки. Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Оскільки розмір пенсії позивача обчислено із середньої заробітної плати 10846,37 грн, тому пенсійна виплата перерахунку з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 не підлягала, однак було встановлені щомісячні доплати до пенсії відповідно в розмірі 135 грн з 01.03.2022, 100 грн з 01.03.2023, 100 грн з 01.03.2024. Пунктом 6 Постанови №209 передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити

Відзиви на апеляційні скарги подані не були. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмови в задоволенні позову, відтак, у відповідності до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію за віком з 09.09.2022, яка призначена відповідно до Закону №1058-ІV.

Позивачка через представника 16.07.2025 звернулася до відповідача 1 із заявою щодо проведення індексації її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на відповідні коефіцієнти збільшення.

Листом від 22.07.2025 відповідач 1 повідомив позивача, що на виконання постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124, від 01.04.2020 №251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168, від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 № 209 упорядковано перерахунок пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески на коефіцієнт, відповідно:

з 01.03.2019 - 4404,35 (3764,40 х 1,17);

з 01.05.2020 - 4888,83 (4404,35х 1,11);

з 01.03.2021 - 5426,60 (4888,83 х1,11);

з 01.03.2022 - 6186,32 (5426,604,14);

з 01,03.2023 - 7405,03 (6186,32 4,197);

з 01.03.2024 - 7994,47 (7405,03 х 1,0796);

з 01.03.2025 - 8913,83 (7994,47 х 1,115).

Окрім того, згаданими урядовими постановами передбачено, зокрема, встановлення до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-ІV, які не підвищуються згідно з Порядком №124, щомісячної доплати до пенсії відповідно, в розмірі 135 гривень з 01.03.2022, 100 гривень з 01.03.2023, 100 гривень з 01.03.2024.

Зауважує, що так як ОСОБА_1 розмір пенсії за віком визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2019-2021 роки 10846,37 грн, тобто який є вищим за ті, які застосовувалися при індексації пенсії у 2022-2025 роках, тому для проведення перерахунку пенсії зі збільшенням її розміру з 01.03.2023, з 01.03.2024 та з 01.03.2025 на коефіцієнти 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно до вказаних вище дат, підстави відсутні.

Підпунктом 6 пункту 2 зазначеної Постанови передбачено, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31.12.2024 включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році - 1,046.

Також позивач 15.08.2025 звернувся до відповідача 1 із заявою про перерахунок пенсії. До заяви долучив копію довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11, видану комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995.

Розгляд заяви від 15.08.2025 провадився за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого від 22.08.2025 № 961150160289 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підтвердження заробітної плати первинними документами та відсутністю акта перевірки первинних документів, на підставі яких видана довідка.

Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 03.03.2025 представника позивача повідомлено про рішення про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю на час розгляду заяви від 15.08.2025 документів про відповідність даних заробітної плати первинним документам.

Позивач, вважаючи протиправними бездіяльність відповідача 1 щодо непроведення перерахунку індексації пенсії з урахуванням передбачених відповідними постановами Уряду коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, та відмову відповідача 2 в перерахунку пенсії, виходячи з заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995 з урахуванням поданої архівної довідки, звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не довели ті обставини, на яких ґрунтуються їхні заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Частиною 5 статті 2 Закону 1282-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» від 15.02.2022 №2040-ІХ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців 2 і 3 частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінетом Міністрів України 20.02.2019 прийнято постанову №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, якою, серед іншого, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV.

Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 4 Порядку №124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = ((ЗСЦ+ЗСЗ) х 50%/100%)+1%, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1): Псзп(2) х 100% - 100%, де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом №1058-ІV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.

З метою реалізації пункту 8 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України» на 2023 рік Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197.

Пунктом 6 Постанови №168 установлено з 1 березня 2023 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2022 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2023 року згідно з Порядком №124 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році та пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 1 березня 2024 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 (пункт 1).

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №185 установлено з 1 березня 2024 року до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком №124 встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень, яка виплачується додатково до щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», в межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час наступних перерахунків пенсії у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійний і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 1 березня 2025 року було установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (пункт 1).

Підпунктом 6 пункту 2 Постанови №209 установлено з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 р. включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення: для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575; для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, - 1,046; для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2023 році, - 1,0345; для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2024 році, - 1,023.

Перерахунок пенсій відповідно до цього підпункту проводиться із збереженням щомісячних доплат до пенсії, встановлених пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968), пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) і підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Офіційний вісник України, 2024 р., № 24, ст. 1525), в межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом. Зазначені щомісячні доплати враховуються під час подальших перерахунків пенсії у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії;

Відтак, індексація пенсій у подальшому відповідно до Постанови №168, Постанови №185 та Постанови №209 проводиться згідно з Порядком №124 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року на відповідні коефіцієнти.

Апеляційний суд також враховує правові висновки у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, які полягають у такому.

Положення Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону); показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Законодавче визначення умов і порядку загальнообов`язкового державного пенсійного страхування забезпечує передбачуваність, стабільність і довіру до пенсійної системи. Це є ключовою складовою соціального захисту населення.

Отож, абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році від 22 лютого 2021 року» № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році від 16 лютого 2022 року» № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23 лютого 2024 року № 185.

Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону №1058-IV.

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами судова палата виснувала, що застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV положень пункту 5 Порядку №124, є протиправним.

З врахуванням викладеного абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

За таких обставин судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Застосовуючи наведені вище норми права, з урахуванням указаних висновків Верховного Суду, апеляційний суд зазначає, що ГУ ПФУ в Тернопільській області, здійснюючи перерахунок пенсії позивачу на підставі частини другої статті 42 Закону №1058-ІV, встановивши доплати до пенсії у 2023-2025 роках, у розмірах встановлених постановами Уряду замість застосування коефіцієнта збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяло не відповідно до вимог чинного законодавства.

При проведенні перерахунку пенсії відповідач 1 повинен був застосувати наступні норми матеріального права: частину другу статті 42 Закону № 1058-IV, Порядок № 124 (крім абзацу першого пункту 5 цього Порядку); пункт 1 Постанови №168, пункт 1 Постанови № 185, пункт 1 Постанови № 209.

Підпункт 6 пункту 2 Постанови №209, який застосовує до спірних правовідносин відповідач 1 при проведенні перерахунку призначеної в 2022 році пенсії позивачці у зв`язку з індексацією пенсій у 2025 році, визначає коефіцієнт збільшення у меншому розмірі (коефіцієнт 1,046), ніж той, що встановлений пунктом 1 Постанови №209 (коефіцієнт 1,115). Відтак положення підпункту 6 пункту 2 Постанови № 209 звужують зміст існуючого права позивача на індексацію пенсії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області провести з 21.04.2025 перерахунок та виплату пенсії позивачу у відповідності до частини другої статті 42 Закону №1058-ІV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення його пенсії, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 Постанови №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 Постанови №185 та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 Постанови №209.

Щодо правомірності відмови позивачу в перерахунку пенсії, виходячи з заробітної плати за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995 з урахуванням поданої архівної довідки, апеляційний суд зазначає наступне.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії регламентований статтею 40 Закону № 1058-IV. Так, згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (Порядок № 22-1).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 цього Порядку за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (пункт 2.10 Порядку № 22-1).

Відтак, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 17.03.2015 у справі № 21-11а15, від 15.12.2015 у справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом у постановах від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 24.04.2018 у справі № 686/6278/17, від 12.06.2019 у справі № 752/21038/16-а.

На підтвердження отримання заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 позивач надав архівну довідку від 04.10.2017 № 2327/1-11, видану комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, яка містить інформацію про розмір його заробітної плати для обчислення пенсії. Оскільки у спірний період позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата, роботодавець зобов`язаний був нараховувати та сплачувати страхові внески.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Згідно з абзацом першим пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У свою чергу, пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З огляду на зазначене, у даному випадку саме органи Пенсійного фонду України мають право перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії, про що складено акт №0300-0902-1/4165 від 16.09.2025.

Як слідує зі змісту вказаного акта, за результатами проведеної перевірки архівної довідки про заробіток від 04.10.2017 № 2327/1-11, виявлено розбіжності з даними первинних документів у травні 1994 року та серпні 1995 року, що призвело до заниження заробітної плати на суму 5269700,00 грн та у додатку до довідки встановлена помилка у жовтні 1994 року. Також перевіркою встановлені нараховані суми виплат без сплати внесків, нараховані суми виплат за минулі та майбутні періоди за час перебування працівника у черговій відпустці та за період тимчасової працездатності. Рекомендовано видати оновлену довідку за період з 01.01.1991 по 31.12.1995.

Враховуючи такі висновки перевірки, комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради видано нову довідку від 18.09.2025 №1595/1-11, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період з 01.01.1991 по 31.12.1995 для обчислення пенсії.

У цій справі, позивач, не оспорюючи результати перевірки (позаяк йому невідомо про проведення такої), оскаржує неврахування для перерахунку пенсії відомостей, вказаний в архівній довідці, виходячи з розмірів нарахованої заробітної плати. При цьому зазначає, що відповідач мав право перевірити відповідність відомостей зазначених у довідках про заробітну плату, однак не здійснення такої перевірки чи неможливість її здійснення через обставини, які не залежали від особи, яка звернулася за призначенням пенсії, не може бути підставою для неврахування наданих позивачкою довідок про заробітну плату.

Отож позивач не врахував, що на час звернення ним до суду відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України проведена перевірка архівної довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11. Більше довідка видана комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради на підставі особових рахунків з нарахувань заробітної плати по працівнику ОСОБА_1 за 1991-1995 роки, де працював позивач, містила занижені відомості про нараховану та виплачену заробітну плату позивачці в окремі періоди, а тому архівною установою після проведення перевірки була видана нова довідка від 18.09.2025 №1595/1-11 згідно з первинними документами архівного фонду і з урахуванням результатів перевірки, тобто вказані у довідці від 18.09.2025 суми відповідають первинним документам - особовим рахункам, які знаходяться на зберіганні в архіві.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.

Отже, наданою комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради архівною довідкою від 18.09.2025 №1595/1-11 належним чином підтверджено заробітну плату ОСОБА_1 за період роботи з 1991 року по 1995 рік. Зазначений документ містить відомості, що є необхідними для перерахунку та виплати позивачу пенсії за віком.

Однак в матеріалах справи відсутні докази вирішення питання про проведення перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 45 Закону №1058-IV з урахуванням нової довідки про заробітну плату від 18.09.2025 №1595/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради за результатом перевірки обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11.

У апеляційній скарзі відповідача 2 зазначає, що після надходження акту перевірки, ОСОБА_1 матиме право звернутися із заявою щодо проведення перерахунку пенсії. Водночас, апеляційний суд такі пояснення ГУ ПФУ в Одеській області оцінює критично, оскільки акт перевірки датований 16.09.2025 і відповідач мав би після отримання її результатів самостійно без додаткового звернення пенсіонера вжити заходів для перерахунку пенсії. Більше того, як вбачається з заяв по суті справи ОСОБА_1 не повідомлялася про проведення перевірки довідки про заробітну плату і не була обізнана з її результатами, тому й не могла повторно ініціювати перерахунок пенсії на підставі нової довідки.

Отож, апеляційний суд наголошує, що у цьому випадку відповідач 2 допустив протиправну бездіяльність, не провівши перерахунок пенсії позивача з урахуванням нової довідки про заробітну плату від 18.09.2025 №1595/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради за результатом перевірки обґрунтованості видачі первинної довідки про заробітну плату від 04.10.2017 № 2327/1-11.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2025 про перерахунок пенсії з врахуванням довідки про заробітну плату від 18.09.2025 №1595/1-11, виданої комунальною установою Луцького міського трудового архіву Луцької міської ради, за період роботи з 01.01.1991 по 31.12.1995.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 500/6094/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар