Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №460/6840/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/6840/25 пров. № А/857/13019/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м.Рівне) у справі №460/6840/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, збільшеної до 100000,00 грн, за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з травмою (пораненням, контузією, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини та перебування у відпустці для лікування, за період з 11.05.2023 по 22.09.2023 включно; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 11.05.2023 по 22.09.2023 включно, виходячи з її розміру 100000,00 грн на місяць, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.

Позов обґрунтовує тим, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 11.05.2023 під час виконання бойового завдання позивач отримав травму внаслідок мінометного обстрілу зі сторони позицій збройних сил російської федерації. Постановою госпітальної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2023 № 259 встановлено причинно-наслідковий зв`язок травми позивача як такий, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби. Після отримання травми позивач тривалий час перебував на лікуванні та у відпустці для лікування після поранення. 25.11.2023 позивача було звільнено зі служби за станом здоров`я. Після звільнення зі служби позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці для лікування з 11.05.2023 по 22.09.2023. Проте, відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування і виплати спірної додаткової винагороди з тих мотивів, що травма позивача пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а не із захистом Батьківщини. В подальшому, 26.12.2024 16 Регіональною військово-лікарською комісією прийнято рішення про зміну причинно-наслідкового зв`язку травми позивача з «пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби» на «пов`язану із захистом Батьківщини» та, відповідно, відміну постанови військово-лікарської комісії госпітальної військової частини НОМЕР_2 від 10.08.2023 № 259. З огляду на зміну причинно-наслідкового зв`язку травми, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати спірної додаткової винагороди за період з 11.05.2023 по 22.09.2023. За наслідками отримання відповіді на таку заяву, позивач встановив, що жодних заходів щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди відповідач не вчинив. Позивач вказує, що така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки суперечить приписам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, а також положенням Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану». Також, позивач вказує, що невиплата спірної додаткової винагороди зумовила виплату йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки в меншому розмірі, аніж передбачено чинним законодавством.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, зазначає, що відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.05.2023 за № 1654, молодший сержант ОСОБА_1 11 травня 2023 року отримав вогнепальне осколкове поранення грудної клітини зліва, правого передпліччя, аукобаротравму. Обставини отримання бойового поранення пов`язані з виконання ним обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини та не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Під час отримання бойового поранення молодший сержант ОСОБА_1 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом). Довідка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2023 № 161-АГД «Про визнання пораненим при виконанні обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини» ОСОБА_1 є таким, що отримав поранення під час захисту Батьківщини. Вищезазначена довідка видана відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2023 № 161-АГД. Таким чином, початково, навіть до прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією № 3965 від 26 грудня 2024 року 16 Регіональною позивач набув право на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 грн, що підтверджується довідкою від 17.05.2023 за № 1654. Окрім того, можливість отримання додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 пов`язана лише з проходженням військової служби, та неможливість такого отримання після звільнення з військової служби носить ознаки дискримінації. Окрім цього вказує, що додаткова відпустка, як учаснику бойових дій ОСОБА_1 не надавалася, при цьому з огляду матеріального права – могла не надаватися, проте, він має право на виплату відповідної компенсації при звільнені з військової служби. Зазначає, що відповідачем не спростовано та не надано відповідні підтверджуючі докази (витяги з наказів) про надання ОСОБА_1 додаткової відпустки, як учаснику бойових дій. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

03.03.2026 відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що суд першої інстанції встановив ключові факти, які є визначальними для вирішення спору: Причинний зв`язок травми як «пов`язаний із захистом Батьківщини» встановлено лише 26.12.2024, тобто через рік після звільнення позивача зі служби (25.11.2023). Відповідно до п. 21.14 Положення №402, висновки ВЛК після звільнення військовослужбовця надсилаються до органів соцзахисту або ТЦК та СП, але не до військової частини. Так і сталося: доказів отримання військовою частиною витягу ВЛК від 26.12.2024 — немає, сам позивач не повідомив військову частину НОМЕР_1 про зміну причинного зв`язку, позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 ані після лікування, ані після звільнення, ані після перегляду ВЛК із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди. Отже, на момент звернення позивача до суду обов`язок військової частини НОМЕР_1 видавати наказ про виплату не виник, оскільки відповідач не володів і не міг володіти інформацією про зміну причинного зв`язку. Вказує, що суд першої інстанції цілком правильно встановив, що:- відповідач не отримував Витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії № 3965 від 26 грудня 2024 року; позивач не подавав заяви про нарахування винагороди після зміни причинного зв`язку; підстави для видання наказу про виплату додаткової винагороди не виникли. Також стверджує, що позивач не надав жодного доказу, які саме дні додаткової відпустки УБД за 2022 2023 роки залишилися невикористаними; не було подано клопотань про витребування документів. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) має статус учасника бойових дій, що стверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_2 16.02.2016.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

11.05.2023 молодший сержант ОСОБА_1 (1978 р.н.) отримав вогнепальне осколкове поранення грудної клітини зліва, правого передпліччя, аукобаротравму. Вказане стверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2023 № 1654.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.05.2023 № 161-АГД, наказано вважати такими, що отримали поранення при виконанні обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини, яке не пов`язане з вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, не є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, зокрема молодшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 02146, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтервенційної кардіології та ІТ Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради у період з 12.05.2023 по 22.05.2023.

Згідно з виписним епікризом із медичної картки стаціонарного хворого № 3564, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) у період з 22.05.2023 по 26.05.2023.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 26.05.2023 № 1836, за результатами проведення 26.05.2023 медичного огляду молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після перенесеного не Q-інфаркту міокарду (12.05.2023) СН О стадії; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; на підставі статті 44 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.05.2023 № 144, наказано: вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків з 27.05.2023, зокрема молодшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , виписаний з стабілізаційного пункту АДРЕСА_1 ; вважати такими, що вибули з 27.05.2023, зокрема молодшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , по 25.06.2023 у відпустку по стану здоров`я терміном 30 (тридцять) діб АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 № 6573, за результатами проведення 26.06.2023 медичного огляду молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після перенесеного не Q-інфаркту міокарду 12.05.2023, СН ІІа; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; на підставі статті 44 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2023 № 175, наказано: вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов`язків з 27.06.2023, зокрема молодшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , з відпустки по стану здоров`я з АДРЕСА_1 ; вважати такими, що вибули з 27.06.2023, зокрема молодшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , по 26.07.2023 у відпустку по стану здоров`я терміном 30 (тридцять) діб АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 01.08.2023 № 8811, за результатами проведення 01.09.2023 медичного огляду молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): стан після перенесеного гіпертензивного кригу 01.09.2023 купованого медикаментозно; захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби; на підставі статті 44 графи ІІ Розкладу хвороб потребує медичної реабілітації в КНП «Міська лікарня № 2» м. Рівне терміном 21 календарних днів.

Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2404, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні в/ч НОМЕР_2 у період з 02.08.2023 по 11.08.2023.

Згідно з епікризом з картки стаціонарного хворого № 2020, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради у період з 11.08.2023 по 01.09.2023.

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого № 2174, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні КНП «Міська лікарня № 2» Рівненської міської ради у період з 01.09.2023 по 22.09.2023.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2023 № 327, молодшого сержанта ОСОБА_1 , номера обслуги 1 кулеметного відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 23.11.2023 № 197-PC (по особовому складу) звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, з 25.11.2023 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Після звільнення з військової служби, в січні 2024 року позивач через ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до відповідача із заявою про надання роз`яснення щодо підстав невиплати додаткової винагороди згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період лікування. Вказане не заперечується сторонами за змістом заяв по суті.

Листом від 14.02.2024 за № 447, адресованим т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу спірної додаткової винагороди за період з 12.05.2023 по 25.11.2023 з тих мотивів, що травма позивача пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а не із захистом Батьківщини, що суперечить пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно з витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_6 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.12.2024 № 3965, травма (11.05.2023) і захворювання громадянина ОСОБА_1 , 1978 р.н., підтверджені довідкою про обставини травми № 1654 від 17.05.2023, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , медичними документами та довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 3872 від 25.11.2023, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , свідоцтвом про хворобу ВЛК госпітальна в/ч НОМЕР_2 № 259 від 10.08.2023, по якому він на підставі статті 39-а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»: Травма: «Наслідки мінно-вибухового акубаротравматичного ураження вух (11.05.2023) без порушення функції слуху», - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Захворювання: «Гіпертонічна хвороба III стадії, 2 ступінь. Гіпертензивне серце, дуже високий ризик ускладнень. Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги функціональний клас один. Післяінфарктний великовогнещевий Q-інфаркт міокарда передньоперетинкової та верхівкової ділянки лівого шлуночка від 12.05.2023 кардіосклероз. Коронарографія від 12.05.2023, ангіопластика та стентування передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії (1). Стенозуючий коронаросклероз. СН ІІ А зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ 54 %). Аортосклероз», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову ВЛК госпітальна в/ч НОМЕР_2 № 259 від 10.08.2023, - ВІДМІНИТИ.

Після прийняття 16 Регіональною військово-лікарською комісією рішення про зміну причинно-наслідкового зв`язку травми представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом від 12.02.2025 № 03/12/02/25, у якому просив надати, зокрема, інформацію про виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 11.05.2023 та за весь час перебування на лікуванні після поранення та у відпустці для лікування.

Відповідь на вказаний запит відповідач надав представнику позивача листом від 13.03.2025 за № 248, за наслідками отримання якого стороною позивача встановлено, що після прийняття 16 Регіональною військово-лікарською комісією рішення про зміну причинно-наслідкового зв`язку травми спірну додаткову винагороду позивачу не нараховано та не виплачено.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.1991 № 2011-XII (Закон № 2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2-3 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Згодом, указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова № 168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно абзацу четвертого пункту 1 Постанови № 168, виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також абзацами п`ятим, шостим пункту 1 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови № 168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Абзацом четвертим пункту 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.07.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Відтак, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому, Постанова № 168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини.

Також положеннями Постанови № 168 передбачено право військовослужбовців на виплату їм додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Конструкція зазначених вище норм передбачає, що підставами для включення військовослужбовця (в даному випадку - позивача) до наказу про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, є: отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого; перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується відповідно до наказу командира військової частини за період перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, та у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до частин першої, другої статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (Закон № 2801-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (Положення № 402; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Так, відповідно до пункту 2.1 Глави 2 Розділу І Положення № 402. для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження). Постанова ВЛК про потребу у звільненні від виконання службових обов`язків (занять) за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка затвердженню штатною ВЛК не підлягає (пункт 6.11 Глави 6 Розділу ІІ Положення № 402).

Пунктом 21.5 Глави 21 Розділу ІІ Положення № 402 передбачено, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії.

Згідно з листом відповідача від 14.02.2024 за № 447, адресованим т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , нарахування та виплата позивачу спірної додаткової винагороди за період з 12.05.2023 по 25.11.2023 не здійснювалося з тих підстав, що травма позивача пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а не із захистом Батьківщини.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2023 позивач отримав вогнепальне осколкове поранення грудної клітини зліва, правого передпліччя, аукобаротравму.

У зв`язку з отриманим пораненням позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтервенційної кардіології та ІТ Комунального підприємства «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології і кардіохірургії» Дніпропетровської обласної ради в період з 12.05.2023 по 22.05.2023 та в терапевтичному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_4 ) у період з 22.05.2023 по 26.05.2023.

Згідно довідки військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 26.05.2023 № 1836, за результатами проведення 26.05.2023 медичного огляду молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Аналогічний причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) вказаний у довідках військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 26.06.2023 № 6573 та від 01.08.2023 № 8811.

25.11.2023 позивача виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у відставку за станом здоров`я згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 23.11.2023 № 197-PC (по особовому складу).

26.12.2024, після звільнення позивача зі служби, штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією було переглянуто причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), вказаний у свідоцтві про хворобу ВЛК госпітальна в/ч НОМЕР_2 від 10.08.2023 № 259. Так, згідно з витягом з протоколу засідання штатної НОМЕР_6 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.12.2024 № 3965, травма (11.05.2023) і захворювання громадянина ОСОБА_1 , 1978 р.н., підтверджені довідкою про обставини травми № 1654 від 17.05.2023, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 , медичними документами та довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 3872 від 25.11.2023, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 , свідоцтвом про хворобу ВЛК госпітальна в/ч НОМЕР_2 № 259 від 10.08.2023, по якому він на підставі статті 39-а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку»: Травма: «Наслідки мінно-вибухового акубаротравматичного ураження вух (11.05.2023) без порушення функції слуху», - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Захворювання: «Гіпертонічна хвороба III стадії, 2 ступінь. Гіпертензивне серце, дуже високий ризик ускладнень. Ішемічна хвороба серця: стабільна стенокардія напруги функціональний клас один. Післяінфарктний великовогнещевий Q-інфаркт міокарда передньоперетинкової та верхівкової ділянки лівого шлуночка від 12.05.2023 кардіосклероз. Коронарографія від 12.05.2023, ангіопластика та стентування передньої міжшлуночкової гілки лівої коронарної артерії (1). Стенозуючий коронаросклероз. СН ІІ А зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ 54 %). Аортосклероз», - ЗАХВОРЮВАННЯ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову ВЛК госпітальна в/ч НОМЕР_2 № 259 від 10.08.2023, - ВІДМІНИТИ.

Відтак, на переконання апеляційного суду, з дня перегляду штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) позивача та, відповідно, встановлення, що такі травма та захворювання пов`язані із захистом Батьківщини, виникли підстави для вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168, за періоди перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, та перебування у відпустці для лікування.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що на момент прийняття штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією відповідного рішення позивач вже був звільнений з військової служби.

З даного приводу апеляційний суд зауважує, що порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) зі службою у Збройних Силах України у осіб, звільнених з військової служби, визначений у главі 21 розділу ІІ Положення № 402.

Так, пунктом 21.14 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до ТЦК та СП за місцем проживання особи, звільненої з військової служби. Якщо питання про причинний зв`язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою особи, звільненої з військової служби, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки.

Отож, у разі встановлення причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва особи, звільненої з військової служби, ВЛК скеровує відповідну постанову органи соціального захисту і до ТЦК та СП за місцем проживання особи та/або видає таку постанову на руки заявникові скарги.

Тобто, така постанова ВЛК не надсилається за місця служби особи, звільненої з військової служби.

Матеріалами справи стверджується, що копію витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.12.2024 № 3965 було отримано позивачем нарочно 27.12.2024.

При тому, в матеріалах судової справи відсутні будь-які докази на підтвердження обставин щодо надходження витягу з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 26.12.2024 № 3965 до військової частини НОМЕР_1 . Більше того, на виконання ухвали суду про витребування таких доказів від 01.01.2026, відповідач подав до суду письмові пояснення, у яких заперечив факт отримання/надходження такого витягу.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції враховує, що матеріали судової справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача із заявою щодо нарахування додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168, як до перегляду штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) позивача, так і після.

Зокрема, в матеріалах справи наявна копія адвокатського запиту представника позивача від 12.02.2025 № 03/12/02/25, адресованого відповідачу, у якому адвокат просив надати документи, що стосуються проходження позивачем військової служби, а саме: довідку про нарахування та виплату грошового забезпечення з зазначенням усіх його складових за період служби у в/ч НОМЕР_7 ; інформацію щодо виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, починаючи з 11.05.2023 та за весь час перебування на лікуванні після поранення та у відпустці для лікування; матеріали службового розслідування за фактом отриманого 11.05.2023 поранення ОСОБА_1 ; витяги з наказів про надання відпустки для лікування після поранення на підставі довідки ВЛК № 1836 від 26.05.2023 та на підставі довідки ВЛК № 6573 від 26.06.2023.

Докази наявності інших звернення позивача до відповідача в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, апеляційний суд констатує наступне: штатна НОМЕР_6 Регіональна військово-лікарська комісія не скеровувала витяг з протоколу засідання від 26.12.2024 № 3965 до військової частини НОМЕР_1 ; ОСОБА_1 не звертався до військової частини НОМЕР_1 з приводу нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168, за період з 11.05.2023 по 22.09.2023 до прийняття штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією рішення про зміну причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва); ОСОБА_1 не звертався до військової частини НОМЕР_1 з приводу нарахування та виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168, за період з 11.05.2023 по 22.09.2023 після прийняття штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією рішення про зміну причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва); ОСОБА_1 не повідомляв військову частину НОМЕР_1 про прийняття штатною 16 Регіональною військово-лікарською комісією рішення про зміну причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва).

Таким чином, колегія суддів констатує, що в межах спірних правовідносин відповідач не був повідомлений про наявність рішення штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформленого протоколом засідання від 26.12.2024 № 3965, щодо зміни причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) позивача та, відповідно, встановлення, що такі травма та захворювання пов`язані із захистом Батьківщини, і як наслідок набуття позивачем права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо нарахування та виплати позивачу, додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченої Постановою № 168, позаяк, відповідач не був повідомлений про виникнення обставин, що зумовлюють наявність підстав для вирішення такого питання.

Щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (Закон № 3551-XII), учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Тобто, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII. При цьому, суд наголошує, що у відповідності до пункту 6 розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з, зокрема, посадового окладу, окладу за військовим званням, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Змістом витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2023 № 327 стверджується, що при звільненні з військової служби компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки позивачу не виплачувалася.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження або спростування того, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки не була використана позивачем, а якщо і було то в якій частині (кількості днів).

За відсутності таких відомостей апеляційний суд позбавлений можливості встановити наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки та, як наслідок, порушення такого права відповідачем.

Як вже було зазначено апеляційним судом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження або спростування того, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки не була використана позивачем, як і не заявлено клопотання про витребування таких доказів судом, через неможливість їх самостійного надання.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що апелянтом не доведено порушення прав у зазначеній частині, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції є вірним, підстави для його скасування чи зміни відсутні, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №460/6840/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар