Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №300/8387/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/8387/25 пров. № А/857/13569/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №300/8387/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїГомельчук С.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №300/8387/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови застосувати для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 збільшеного показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 16626,39 грн (розмір середньої заробітної плати за 2018-2020 роки 9118,81 грн, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) починаючи з 01.06.2025 із застосуванням для обчислення розміру пенсії збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 16626,39 грн (розмір середньої заробітної плати за 2018-2020 роки 9118,81 грн, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115), з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 до 03.06.2008 та відомостей довідки про заробіток від 27.01.2022 №656-Т/03 за період з 01.10.1993 по 31.05.2008, виданої Архівним відділом м. Радужний російської федерації;

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 01.01.2004 по 03.06.2008 та здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.06.2025 із врахуванням такого страхового стажу з 01.01.2004 по 03.06.2008 та з урахуванням відомостей довідки про заробіток від 27.01.2022 №656-Т/03 за період з 01.10.1993 по 31.05.2008, виданої Архівним відділом м. Радужний російської федерації.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. За результатами письмового повідомлення Виконавчого комітету СНД стосовно рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19.06.2023. Тому на осіб, які працювали в рф після 01.01.1992, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні/перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території. Окрім того зауважує, що як законодавством України так і законодавством рф передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалася така діяльність. Звертає увагу, що довідки про заробітну плату не підтверджені первинними документами, документами, що підтверджують сплату страхових внесків не надані, відповідно не можуть бути взяті до уваги при обчисленні розміру пенсії позивача, а тому підстави для врахування таких відсутні. Щодо індексації скаржник зазначає, що оскільки середній заробіток, взятий до розрахунку пенсії позивача 9118,81 грн значно вищий за проіндексований з 01.03.2024 (7997,47 грн) то пенсійна виплата не підлягала індексації до 01.03.2024. Проте, таким особам до пенсії встановлено щомісячну доплату у розмірі 100 грн. Звертає увагу, що з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії призначенні відповідно до Закону №1058 за зверненням, що надійшли до 31.12.2024 включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсій, на коефіцієнт збільшення, зокрема відповідно до п.п. 6 п. 2 вказаної постанови, для пенсій призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсій у 2021 році -1,0575.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснюючи індексацію пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV), з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11, 14, 1,197, 1,0796 та 1,115, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 до 03.06.2008 та відомостей довідки про заробіток від 27.01.2022 №656-Т/03 за період з 01.10.1993 по 31.05.2008, виданої Архівним відділом м. Радужний російської федерації.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, в розмірі 9118,81 грн. (а.с.38).

30.09.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про здійснення з 01.03.2025 перерахунку пенсії із застосуванням збільшеного на коефіцієнти показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115) (а.с.26).

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 28.10.2025 №9607-8797/Т-02/8-0900/25 повідомило, що оскільки, показник середньої заробітної плати для обчислення розміру пенсії застосовувався у розмірі 9118,81 грн та який перевищував встановлені для розрахунку показники середньої заробітної плати для обчислення розміру пенсії (в 2022 році -6186,32 грн, в 2023 році -7405,03 грн, в 2024 році- 7994,47 грн) то для таких випадків було передбачено наступний алгоритм проведення перерахунку (індексації) пенсії. Відповідно до постанови КМУ №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 згідно п. 6 установлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135 грн. Відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023 згідно п. 6 установлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн. Так само відповідно до постанови КМУ від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 згідно з п. 6 установлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн.

Також вказано, що до загального страхового стажу не враховано період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2008, оскільки у довідках виданих архівними установами російської федерації та іншими підприємствами не було вказано інформації про сплату страхових внесків. Зазначено, що з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, тому позивачу було проведено перерахунок по факту звільнення з роботи без врахування довідки про стаж і заробіток на території рф.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не врахування до страхового стажу періодів роботи та заробітку, а також діями відповідача щодо не проведення індексації пенсії, позивач, звернувся до суду із даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Щодо доводів скаржника в частині перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 із застосуванням для обчислення розміру пенсії збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, в розмірі 16626,39 грн (розмір середньої заробітної плати за 2018-2020 роки 9118,81 грн, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115), то колегія суддів вказує на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 40 Закону № 1058-1V заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

- Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

- Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

- Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);

- К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, і пенсії.

Частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IVдля забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 (далі - Порядок № 124).

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 01.10.2017 на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, механізм індексації пенсій, визначений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV та Порядком № 124, зводиться до збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за правилами, визначеними абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, на відповідний коефіцієнт.

При цьому, для цілей індексації показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, обчислюється відповідно до пункту 5 Порядку № 124.

Перерахунки раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії для забезпечення для забезпечення індексації пенсії, пенсійним органом проводились:

- з 01.03.2019 Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- з 01.05.2020 відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»;

- з 01.03.2021 відповідно до пункту 1Постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;

- з 01.03.2022 відповідно до пункту 1Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;

- з 01.03.2023 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»;

- з 01.03.2024 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».

Абзацом першим пункту 2 Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», підпунктом 1 пункту 2 постанови №251 від 01.05.2020 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», абзацом другим пункту 1 Постанови № 127 від 01.03.2021, абзацом другим пункту 1 Постанови №118 від 01.03.2022, пункту 1 Постанови №168 від 01.03.2023 і пункту 1 Постанови №185 від 01.03.2024 установлено, що перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, відповідно:- з 01.03.2019 у розмірі 1,17; з 01.03.2020 у розмірі 1,11; з 01.03.2021 у розмірі 1,11; з 01.03.2022 у розмірі 1,14; з 01.03.2023 у розмірі 1,197; з 01.03.2024 у розмірі 1,0796.

Таким чином, при перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124 використовуються такі показники середньої заробітної плати:

- з 01.03.2019 - 4404,35 грн (3764,40 грн х 1,17 = 4405,35 грн);

- з 01.03.2020 - 4888,83 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 = 4888,83 грн);

- з 01.03.2021 - 5426,60 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн);

- з 01.03.2022 - 6186,32 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн);

- з 01.03.2023 - 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 = 7405,03 грн);

з 01.03.2024 - 7994,47 грн ((3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 грн).

З урахуванням вищенаведених показників органи Пенсійного фонду Україні зобов`язані були визначати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески (Зс), згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV.

Слід також зазначити, що приймаючи постанови №124 від 20.02.2019, №251 від 01.04.2020, № 127 від 22.02.2021, № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023 та № 185 від 24.02.2024 Кабінет Міністрів України передбачав, що внаслідок перерахунку з 01.03.2019, 01.03.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 певні пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не підвищаться.

У зв`язку з цим для досягнення мети індексації, пунктом 2 Постанови № 127 з 01.07.2021 до таких пенсій (які не підвищувалися відповідно до пункту 1 цієї постанови) установлюється щомісячна доплата в розмірі 100 гривень у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до законодавства.

Пунктом 4 Постанови № 118 з 01.03.2022 установлена щомісячна доплата в розмірі 135 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31.12.2021 включно, які не підвищуються з 01.03.2022 згідно з Порядком № 124.

Пунктом 6 Постанови № 168 з 01.03.2023 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2022 включно, які не підвищуються з 01.03.2023 згідно з Порядком № 124.

Пунктом 6 Постанови № 185 з 01.03.2024 установлена щомісячна доплата в розмірі 100 грн до пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 за зверненнями, що надійшли до 31.12.2023, які не підвищуються з 01.03.2024 згідно з Порядком № 124.

При цьому, постанови №124 від 20.02.1019, №251 від 01.04.2020, № 127 від 22.02.2021, № 118 від 16.02.2022, № 168 від 24.02.2023, № 185 від 24.02.2024 та Порядок № 124 на даний час є чинними і у встановлений законодавством спосіб протиправними не визнавались, а тому підлягають застосуванню.

Постановою №209 від 25.02.2025 установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови).

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23 дійшов правового висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020 - 2023 роках згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, як це передбачено частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Застосуванню також підлягають відповідні постанови Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22 лютого 2021 року № 127, «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16 лютого 2022 року № 118, «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24 лютого 2023 року № 168.

Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2019 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», положення пункту 5 Порядку № 124 є протиправними.

З врахуванням вищевикладеного, абзац 1 в сукупності з абзацом 2 пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

Колегія апеляційного суду наголошує, що судова палата Касаційного адміністративного суду з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, переглядаючи 16 квітня 2025 року справу №200/5836/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.

Відтак, застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, здійснюючи перерахунок пенсії позивача на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 9118,81 на коефіцієнти збільшення у розмірах 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у наведеній частині є підставними, обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому відповідача слід зобов`язати вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Щодо доводів в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 до 03.06.2008 та відомостей довідки про заробіток від 27.01.2022 №656-Т/03 за період з 01.10.1993 по 31.05.2008, виданої Архівним відділом м. Радужний російської федерації, то колегія суддів вказує на наступне.

Абзацом першим ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV).

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно з законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено судом вище, 30.09.2025 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.

З відповіді відповідача видно, що відповідачем не враховано зокрема, періоди з 01.01.2004 по 03.06.2008, а також відомостей довідки про заробіток від 27.01.2022 №656-Т/03 за період з 01.10.1993 по 31.05.2008, виданої Архівним відділом м. Радужний російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (а.с.27-28).

Оцінюючи правомірність такої поведінки пенсійного органу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058 якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року передбачено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Частинами другою - третьою статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Отже, на громадян України, які працювали на територіях інших держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.

На підставі пункту другого статті 13 Угоди від 13 березня 1992 року пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди від 13 березня 1992 року, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються під час встановлення права на пенсію і її обчислення.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (Постанова № 1328) постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві.

Законом України від 01 грудня 2022 року № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким зупинено у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що набрала чинності для України 14 липня 1995 року, зокрема стаття 13 якої допускала прийняття на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення документів, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за установленою формою і скріплені гербовою печаткою.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою № 1328 Україна як держава-учасниця Угоди від 13 березня 1992 року виконує зобов`язання, взяті згідно з цією Угодою, а тому припинення Російською Федерацією з 01 січня 2023 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не стосується періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01 січня 2023 року.

Не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди особам, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди від 13 березня 1992 року, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи до страхового стажу.

Варто зауважити, що відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм законодавства випливає значний обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду України під час вирішення питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи, заробітної плати для її призначення. Органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження задля повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії з урахуванням тих обставин, що склалися. До того ж позивач як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист збоку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Також, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов`язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23 липня 2014 року).

Обов`язок отримання інформації від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків за періоди роботи особи після 01 січня 2004 на підставі приписів Порядку № 22-1 покладається саме на орган, що призначає пенсію. Нездійснення такого обов`язку або неотримання інформації з причин, які не залежать від волі пенсіонера, не є належною підставою для неврахування як стажу роботи за спірні періоди, так і заробітної плати (доходу), отриманої за періоди такої роботи.

Колегія суддів звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області неправомірно не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 03.06.2008, а також без урахування відомостей довідки про заробіток від 27.01.2022 №656-Т/03 за період з 01.10.1993 по 31.05.2008, виданої Архівним відділом м. Радужний російської федерації.

Щодо доводів відповідача в частині несплати страхових внесків, то колегія суддів вказує на наступне.

В силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території рф або на підприємстві зареєстрованому на території рф після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Отже, обчислення спірного стажу роботи позивача, згідно Угоди, повинно було здійснюватися згідно з законодавством рф, на території якої у спірний період відбувалась трудова діяльність останньої.

Відповідно до абзацу 3 статті 3 федерального закону рф від 17.12.2001 №173-ФЗ "Про трудові пенсії в російській федерації" (далі Закон РФ №173-ФЗ), який застосовувався до 01.01.2015, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в російській федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами російської федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором російської федерації.

Згідно з статтею 2 Закон рф №173-ФЗ страховий стаж - врахована при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду рф, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.

У частині 1 статті 10 Закону рф №173-ФЗ закріплено, що до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до пенсійного фонду рф.

Водночас, ухвалою КС рф від 10.07.2007 №9-П визнано пункт 1 статті 10 Закону №173-ФЗ таким, що не відповідає конституції рф у тій мірі, в якій нормативні положення, що містяться в них, у взаємозв`язку з іншими законодавчими розпорядженнями, що регламентують умови призначення та розміри трудових пенсій, - за відсутності в чинному регулюванні достатніх гарантій безперешкодної реалізації пенсійних прав застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором та виконали передбачені законом умови для набуття права на трудову пенсію, на випадок несплати або неповної сплати страхувальником (роботодавцем) страхових внесків за певні періоди трудової діяльності цих осіб - дозволяють не включати такі періоди до їх страхового стажу, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, та знижувати при призначенні (перерахунку) трудової пенсії розмір її страхової частини.

Надалі до встановлення федеральним законодавцем відповідного правового регулювання конституційним судом російської федерації встановлено правовий механізм реалізації пенсійних прав зазначеної категорії громадян: право застрахованих осіб, які працювали за трудовим договором, на отримання трудової пенсії з урахуванням трудової діяльності, що передувала призначенню (перерахунку) пенсії, при несплаті або неналежній сплаті їх страхувальниками (роботодавцями) страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації має забезпечуватися державою у порядку виконання за страхувальника обов`язку по перерахуванню пенсійному фонду російської федерації необхідних коштів у користь тих застрахованих осіб, яким призначається трудова пенсія (проводиться її перерахунок), за рахунок коштів федерального бюджету.

Частиною 2 статті 14 Закону рф №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов`язкове пенсійне страхування в рф" визначено, що страхувальники зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації і вести облік, пов`язаний з нарахуванням і сплатою страхових внесків у вказаний фонд.

Отже, як законодавством України, так і законодавством рф передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Разом з цим, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, в свою чергу, нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.

Тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з такої підстави як не підтвердження сплати страхових внесків роботодавцем, є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар за ймовірні порушення роботодавцем вимог законодавства. Будь-яких доказів, які б свідчили про несплату страхових внесків до пенсійних органів рф саме з вини позивача, суду не надано.

Крім цього, позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17 та від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Щодо дискреційних повноважень, колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

А тому доводи апелянта в частині дискреційних повноважень, з урахуванням встановленого судом не знаходять свого підтвердження.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу пропуску позивачем строків звернення до суду, то колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії з 01.06.2025, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №300/8387/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос