Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №380/1184/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1184/24 пров. № А/857/32252/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Валюха В.М.,

Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу в електронній формі ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі № 380/1184/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 визнано протиправним рішення 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023 (Дата-час розрахунку: 19.06.2023) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №380/1184/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №380/1184/24 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2025 у справі №380/1184/24 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 з питань встановлення судового контролю у справі №380/1184/24 залишено без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у задоволенні заяви позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2026 у справі №380/1184/24 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Ухвалою суду від 09.03.2026 у справі №380/1184/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 відмовлено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року в справі №380/1184/24 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії позивачу на виконання рішення суду відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №380/1184/24 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі №380/1184/24 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі №380/1184/24 залишено без змін.

14 травня 2026 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання рішення суду, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача, відповідно до Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24;

- вжити заходів, що забезпечують проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії, з урахуванням її перерахунку;

- рішення звернути до негайного виконання;

- встановити відповідачу строк не більше 10 днів для надання відповіді про виконання судового рішення.

В обґрунтування зазначеної заяви вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України не виконало належним чином судове рішення та вимоги Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії за віком. На думку позивачки під час перерахунку пенсії відповідач застосував не передбачений законом порядок обчислення пенсії, визначивши її як таку, що призначена «за рішенням суду» та виплачується у «твердому розмірі». Позивачка наголошує, що чинне пенсійне законодавство не містить поняття «пенсія у твердому розмірі» та не передбачає окремого правового режиму пенсійного забезпечення для осіб, пенсії яких призначені або перераховані на виконання судових рішень. Позивачка вважає, що Пенсійний фонд не врахувало наявні у пенсійній справі документи про заробітну плату та страховий стаж, оскільки у протоколі перерахунку зазначено нульовий показник середньомісячного заробітку, внаслідок чого основний розмір пенсії фактично визначено як нульовий. Також, за твердженням позивача, не було враховано підвищення пенсії у розмірі 25 відсотків за більш пізній вихід на пенсію. Крім того, позивач зазначає, що розмір призначеної та виплачуваної пенсії є нижчим від встановленого законом мінімального розміру пенсійних виплат та прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також, на його думку, Пенсійним фондом не враховано передбачені законодавством компенсаційні доплати для осіб, які досягли 70- та 75-річного віку. Позивач вважає, що відповідач фактично вивів його з-під дії загальних норм пенсійного законодавства та не застосовує до нього передбачені законом механізми індексації, осучаснення та масового перерахунку пенсій, що призводить до порушення його права на належне пенсійне забезпечення. Заявник наголошує, що Пенсійний фонд не має дискреційних повноважень самостійно визначати інший порядок нарахування та виплати пенсії, ніж встановлений законом та судовим рішенням, а сам факт виплати певних сум пенсії не підтверджує належного виконання судового рішення без надання обґрунтованого розрахунку всіх складових пенсійної виплати. Позивач зазначає, що неодноразово звертався до суду в межах процедури судового контролю за виконанням судового рішення, однак його право на належний перерахунок пенсії досі не відновлено. При цьому він посилається на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої спори щодо належного виконання судового рішення повинні вирішуватися в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а не шляхом подання нового позову. Також позивач обґрунтовує відсутність пропуску строку звернення до суду тим, що порушення його права має триваючий характер, оскільки неналежне виконання рішення суду та неправильне нарахування пенсії продовжується до теперішнього часу.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало до суду заперечення на заяву про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку пенсії. В обґрунтування заперечень зазначає про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 проведено перерахунок пенсії позивача та здійснено нарахування відповідних сум. При цьому відповідач зазначає, що розмір пенсії визначався відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу та правил обчислення пенсійних виплат. Зазначає про те, що відповідно до статті 29 Закону №1058-IV підвищення за більш пізній вихід на пенсію застосовується до розміру пенсії, обчисленого за статтею 27 цього Закону. Розмір пенсії визначається шляхом множення заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, на коефіцієнт страхового стажу.

За даними пенсійної справи позивача при обчисленні пенсії враховано страховий стаж у розмірі 20 років 10 місяців 8 днів. Водночас відомості про заробітну плату, які могли бути використані для розрахунку пенсії, були відсутні, тому показник заробітної плати становив 0,00 грн, а розрахунковий розмір пенсії за формулою також склав 0,00 грн. Разом із цим на виконання рішення суду позивачу було нараховано доплату за минулий період з 26.10.2021 по 30.04.2025 у сумі 78 226,84 грн, а також компенсацію втрати частини доходів у розмірі 14 889,45 грн. Загальна сума виплат склала 93 116, 29 грн, які були перераховані на банківський рахунок, зазначений у заяві про призначення пенсії. На підставі наведеного відповідач стверджує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 виконано в повному обсязі, у спосіб та межах, визначених судовим рішенням і чинним законодавством, а тому підстав для застосування додаткових заходів судового контролю немає.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року відмовлено представнику позивача в задоволенні заяви.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, свої висновки суд першої інстанції обґрунтовував тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання рішення суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 здійснило перерахунок пенсії позивачки, встановило відповідне підвищення, а також провело нарахування та виплату доплати за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 в сумі 78226,84 гривень та компенсацію втрати частини доходів в сумі 14889,45 гривень (загальна сума - 93116,29 гривень). У зв`язку з цим відповідач вважає, що рішення суду виконано у повному обсязі та у спосіб, визначений законодавством, а підстави для визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24 відсутні. Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено судове рішення, має право звернутися до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача, вчинених на виконання такого рішення суду, або про порушення прав позивача, підтверджених відповідним судовим рішенням. Отже, фактично Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вчинило дії по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2025 у цій справі.

05 червня 2026 року через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС до Восьмого апеляційного адміністративного суду представником позивача – адвокатом Райзманою Олександром Яковичем подано апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року.

В апеляційній скарзі представник позивача просить: апеляційну скаргу розглянути невідкладно, у відсутності позивача та її представника; ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 у справі № 380/1184/24 скасувати. Прийняти нове рішення про задоволення заяві позивача від 13.05.2026 «Про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо нездійснення встановленим законом порядком перерахунку та індексації пенсії позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24». Вжити заходів, що забезпечують проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, з компенсацією втрати частини доходів за затримку строків виплати пенсії. Встановити відповідачу термін 10 днів для надання відповіді про виконання судового рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача посилається на те, що оскаржувана ухвала винесена при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; неуказані в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору, які були істотними і необхідними для правильного вирішення спору, неврахуванні висновку щодо застосування норми права, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 01.12.2025 у справі №380/14348/25, з неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок чого призвело до невірного вирішення питання і підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про задоволення заяви позивача від 13.05.2026 у справі № 380/1184/24.

Крім того, апелянт наголошує, що п`ятий рік позивач похилого віку безперервно повертається до адміністративного суду за захистом порушеного права на пенсійне забезпечення на старості. Досі позивач не отримує пенсію за віком у повному розмірі. Відповідачем до теперішнього часу не представлені докази належного виконання судового рішення у справі, а саме: проведення з 26.10.2021 перерахунку пенсії за віком позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зі встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за більш пізній вихід на пенсію, відповідно до норм Закону №1058-IV. Звертає увагу суду, що сам факт виплат позивачу пенсійних сум, без приведення доказів належного розрахунку пенсії та всіх складових пенсійних виплат, відповідно до норм Закону №1058-IV, свідченням належного виконання судового рішення не є. Зазначає, що відповідач довільно встановив окремий порядок нарахування та перерахунку пенсії за віком позивачу, який не передбачений законом №1058-IV, а саме: "не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому. розмірі-з 31.05.2023 довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ за РІШЕННЯМ СУДУ".

Представником ГУ ПФУ у Львівській області надано до суду заперечення на апеляційну скаргу в якій зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від11.11.2024 у справі № 380/1184/24 Головним управлінням здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів.

ОСОБА_1 нараховано доплату за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 в сумі 78226,84 гривень та компенсацію втрати частини доходів в сумі 14889,45 гривень (загальна сума - 93116,29 гривень). Додатковою відомістю в квітні 2025 року кошти скеровано на рахунок № НОМЕР_1 в АТ “Ощадбанк”, зазначений в заяві ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 26.10.2021, дата виплати 22 число. Витяг з особового рахунку ОСОБА_1 щодо виплаченої суми в квітні 2025 року.

Отже, Головним управлінням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 380/1184/24 виконано повністю відповідно до покладених зобов`язань та згідно з нормами чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду від 09.12.2021 року у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Крім того, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

З доводів представника позивача вбачається, що сам факт здійснення відповідачем виплат пенсійних сум без надання доказів належного та повного розрахунку пенсії відповідно до вимог Закону №1058-IV не може вважатися підтвердженням виконання судового рішення, а Пенсійний орган не звільняється від обов`язку виконати рішення суду в повному обсязі, водночас позивач не позбавлений права повторно звертатися до суду за встановленням судового контролю у разі недобросовісної поведінки відповідача чи затягування виконання. Станом на сьогодні відповідачем не надано доказів проведення з 26.10.2021 належного перерахунку пенсії позивача як непрацюючого пенсіонера у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, а також не підтверджено встановлення підвищення 25% за пізніший вихід на пенсію. Чотири звернення позивача до суду в порядку судового контролю (29.03.2025, 11.04.2025, 28.04.2025, 08.05.2025) не привели до відновлення порушеного права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без належного мотивування, тому були оскаржені позивачем до Вищої ради правосуддя та оскаржені до ДБР. Подання позивачем нового позову у справі №380/14348/25 не призвело до захисту права провадження закрито. Верховний Суд в ухвалі від 01.12.2025 у цій справі зазначив, що спір фактично стосується виконання судового рішення у справі №380/1184/24 та має вирішуватися виключно в порядку статті 383 КАС України.

В апеляційній скарзі, представник позивача зазначає, що відповідач довільно встановив окремий порядок нарахування та перерахунку пенсії за віком позивачу, який не передбачений законом №1058-IV, а саме: "Не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому. розмірі - з 31.05.2023 довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ за РІШЕННЯМ СУДУ", що підтверджено протоколом про перерахунок пенсії, версія 1.6.78.1 09.04.2025 13:14 (рішення ГУ ПФУ від 14.04.2025 №134650025073).

Щодо наведених доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В прохальній частині позову від 17.01.2024 представник позивача просив «зобов`язати відповідача провести позивачу на загальних підставах перерахунок та виплату пенсії за віком, з усіма складовими пенсійних виплат, починаючи з 26.10.2021 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». № 1058-IV, без застосування «Особливості»: «Не підлягають МП, признач. за рішенням суду у твердому розмірі з 31.05.2023, довічно», як непрацюючому пенсіонеру, із застосуванням показників із заробітної плати та стажу, не меншою від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 26.10.2021 на день фактичної виплати затриманої пенсії».

В рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, зокрема, зазначено наступне:

«…Щодо вимоги зазначити у рішенні про призначення пенсії: «без застосування "Особливості": "Не підлягають МП, признач. за рішенням суду у твердому розмірі з 31.05.2023, довічно", як непрацюючому пенсіонеру, із застосуванням показників із заробітної плати та стажу, не меншою від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 26.10.2021 на день фактичної виплати затриманої пенсії», суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.

Отже, суд не може зобов`язувати пенсійний орган зазначати яке саме словосполучення/речення повинне міститися у рішенні/перерахунку пенсії…».

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції, в задоволенні позовних вимог в частині «щодо вимоги зазначити у рішенні про призначення пенсії: «без застосування «Особливості»: «Не підлягають МП, признач. за рішенням суду у твердому розмірі з 31.05.2023, довічно», як непрацюючому пенсіонеру, із застосуванням показників із заробітної плати та стажу, не меншою від мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію, проведенням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, згідно з ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 26.10.2021 на день фактичної виплати затриманої пенсії», відмовив.

Позивач та його представник рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в зазначеній частині не оскаржували.

Таким чином, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в частині відмови в задоволені позовних вимог […без застосування «Особливості»: «Не підлягають МП, признач. за рішенням суду у твердому розмірі з 31.05.2023, довічно…] набрало законної сили.

Відтак зазначені позивачем-апелянтом доводи апеляційної скарги щодо довільного встановлення відповідачем окремого порядку нарахування та перерахунку пенсії за віком позивачу, який не передбачений законом №1058-IV, а саме: «не підлягають МП, призначено за рішенням суду, у твердому. розмірі-з 31.05.2023 довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ за РІШЕННЯМ СУДУ», як на підставу невиконання судового рішення та відповідно необхідності вжиття процесуальних інструментів, передбачених статтею ст.383 КАС України, не відповідають встановленим обставинам у справі, та висновкам, які зроблені судом за наслідком розгляду спору.

Крім того, відмовляючи в задоволенні решти позовних, Львівський окружний адміністративний суд у рішенні від 11 листопада 2024 року у справі №380/1184/24 визнав протиправним рішення 134650025073 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.06.2023 (Дата-час розрахунку: 19.06.2023) про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 26.10.2021 перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок.

З заперечень Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.05.2026 (том 3 а.с.144-146) вбачається, що на виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі №380/1184/24 Головним управлінням здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з компенсацією втрати частини доходів. Позивачу здійснено нарахування та виплату доплати за період з 26.10.2021 по 30.04.2025 в сумі 78226,84 грн, а також компенсації втрати частини доходів в розмірі 14889,45 грн. Загальна сума виплат становить 93116,29 грн, кошти перераховано на банківський рахунок заявниці, що підтверджується відповідними документами, долученими до матеріалів справи. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Виходячи з наведеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області фактично вчинені дії по виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, таке виконано у відповідності до його резолютивної частини, а відтак правові підстави для застосування процесуального інституту, передбаченого ст. 383 КАС України, відсутні.

Незгода позивача та його представника з порядком нарахуванням пенсії на виконання рішення суду, може свідчити про виникнення вже нових спірних правовідносин, відмінних від спору, який вирішений судом в межах цієї справи, що не позбавляє заявника права на звернення до суду із позовною заявою в загальному порядку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі викладено підстави відмови в задоволенні вимог заяви про визнання протиправними дій щодо виконання рішення суду, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів, повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі №380/1184/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

Судді В. М. Валюх

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 15.07.26