Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №560/9286/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/9286/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 25.10.2024 № 0902541-2409-2222 на суму 43570,10 грн, від 25.10.2024 № 0902539-2409-2222 на суму 67318,25 грн, від 25.10.2024 №0902537-2409-2222 на суму 48886,55 грн, від 25.10.2024 № 0902542-2409-2222 на суму 27091,45 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт зазначає, що відповідно до абзацу ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Крім того, фізичні особи, які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою КВЕД з урахуванням Класифікатора ДК 016:2010, володіють та використовують будівлі, споруди, віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора НК 018-2023, відносяться до сільськогосподарських товаровиробників з метою визначення об`єкта оподаткування згідно з підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Вказує, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, в тому числі, які створені чи відкриті до 2011 року, контролюючі органи за основним місцем обліку. Всупереч зазначеному, заяву про визначення вказаних нежитлових приміщень об`єктами оподаткування та використання їх у підприємницькій діяльності ОСОБА_1 подав лише 14.10.2024. Листом від 05.12.2024 Орининська сільська рада повідомила, що позивач використовує для вирощування свійської птиці лише приміщення загальною площею 1300,6 кв. м. Інші об`єкти нерухомого майна, що розташовані на території вказаної ради в господарській діяльності платником податків не використовуються. За вказаних обставин, на думку апелянта, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі, у межах повноважень контролюючого органу та у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України, а тому підстави для визнання їх недійсним і скасування відсутні.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування (2 група). Основний вид діяльності - розведення свійської птиці, додаткові – розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, розведення овець та кіз, розведення свиней.

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових та майнових прав на нерухоме майно у власності позивача перебувають такі об`єкти нерухомості:

нежитлове приміщення визначене, площею 1300,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є будівлею свинарника, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 29.07.2022, виданого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бокуліч З.В., зареєстрований в реєстрі за № 637, копією витягу про реєстрацією права власності, індексний від 29.07.2022 № 306201149, копією технічного паспорту, інвентаризаційна справа від 25.07.2022 № 255-02-2022;

нежитлове приміщення, площею 2009,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є комплексом будівель до складу якого входить: приміщення телятника площею 792,6 кв.м., зерносховище площею 861,9 кв.м., зерносховище площею 152,1 кв.м., кузня площею, 159,7 кв.м. та вагова площе 43,2 кв.м., що підтверджується копією договору дарування від 29.07.2022, виданого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бокуліч З.В., зареєстрований в реєстрі за №629, копією витягу про реєстрацією права власності, індексний від 29.07.2022 № 306197230, копією технічного паспорту, інвентаризаційна справа від 25.07.2022 № 255-02-2022;

нежитлове приміщення, площею 1459,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є комплексом будівель до складу якого входить: корівник площею 774,5 кв.м., корівник площею 684,8 кв.м., що підтверджується копією договору дарування від 29.07.2022, виданого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бокуліч З.В., зареєстрований в реєстрі за № 631, копією витягу про реєстрацією права власності, індексний від 29.07.2022 № 306198413, копією технічного паспорту, інвентаризаційна справа від 25.07.2022 № 254-02-2022;

нежитлове приміщення, площею 808,7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке є комплексом будівель до складу якого входить: будівля майстерні площею 189,3 кв.м. та силосна яма площею 619,4 кв.м., що підтверджується копією договору дарування від 29.07.2022, виданого приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бокуліч З.В., зареєстрований в реєстрі за №633, копією витягу про реєстрацією права власності, індексний № 306199658 від 29.07.2022, копією технічного паспорту, інвентаризаційна справа № 257-02-2022 від 25.07.2022.

25.10.2024 Головне управління ДПС у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення, якими визначила податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік:

№ 0902541-2409-2222 на суму 43570,10 грн,

№ 0902539-2409-2222 на суму 67318,25 грн,

№ 0902537-2409-2222 на суму 48886,55 грн,

№ 0902542-2409-2222 на суму 27091, 45 грн.

28.04.2025 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про скасування спірних податкових-повідомлень рішень.

Листом від 06.05.2025 податковий орган повідомив, що до нежитлових приміщень загальною площею 1300,6 кв.м., 2900,5 кв.м., 1459,3 кв.м, 808,7 кв.м. застосовані ставки податку на об`єкти нежитлової нерухомості за 2023 рік, оскільки заява про визначення об`єктів оподаткування та використання їх у підприємницькій діяльності подана лише 14.10.2024. Крім того, Орининська сільська рада поінформувала відповідача, що ОСОБА_1 використовує для вирощування свійської птиці лише приміщення загальною площею 1300,6 кв.м., а інші суб`єкти нерухомого майна в господарській діяльності платник не використовує.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення рішення від 25.10.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 ПК України.

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За приписами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Підпункт ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України (у редакції, чинній станом на 03.01.2023 - на дату встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік) встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином правовою підставою для застосування приписів підпункту ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 ст.266 ПК України є одночасна сукупність умов:

нежитлова будівля віднесена до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

власником будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.05.2024 у справі № 600/5153/23-а.

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271).

Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 у справі № 500/2782/18, аналізуючи положення підпункту ж 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України в частині визначення сільськогосподарський товаровиробник, зазначив, що це поняття, яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ "Податок на майно").

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис":

виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Наведені вище поняття сільськогосподарський товаровиробник не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Відповідачем не заперечується ані статус позивача як сільськогосподарського товаровиробника, ані призначення спірних приміщень і їх належність до будівель сільськогосподарського призначення.

Підставою для прийняття спірних рішень, якими визначене податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2023 рік слугували висновки про те, що нежитлові приміщення не використовувались позивачем у підприємницькій діяльності.

Разом з тим, чинна на момент визначення грошового зобов`язання за податковий період - 2023 рік редакція Податкового кодексу України не передбачала такої обов`язкової вимоги як використання будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, оскільки вказана вимога з`явилася після набрання чинності редакції ПК України лише 16.03.2024.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, нежитлові приміщення визначене, площею 1300,6 кв.м., 2009,5 кв.м., 1459,3 кв.м., 808,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, згідно з підпунктом ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 25.10.2024, яким позивачу визначена сума податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, №0902541-2409-222 у розмірі 43570,10 грн, №0902539-2409-222 у розмірі 67318,25 грн, №0902537-2409-222 у розмірі 48886,55 грн, №0902542-2409-222 у розмірі 27091,45 грн, прийняті відповідачем безпідставно.

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1562/20300 від 29.12.2011, та не подання до контролюючого органу форми 20-ОПП, оскільки неподання суб`єктом господарювання повідомлення за формою №20-ОПП є підставою для накладення штрафу чи віднесення платника податків до Критеріїв ризиковості платника податку. Проте не може слугувати доказом того, що такі об`єкти не використовувалися у сільськогосподарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Головного управління ДПС у Хмельницькій області не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 , а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б.

Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.