Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №240/6661/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/6661/26

Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук Ольга Володимирівна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 28.04.2022 по дату звільнення з військової частини НОМЕР_2 у розмірі 4463,15 грн щомісячно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби у військовій частині НОМЕР_3 з 28.04.2022 по 09.09.2022 у розмірі 4463,15 грн щомісячно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 10.09.2022 по дату звільнення у розмірі 4463,15 грн щомісячно;

- визнати протиправною бездіяльність військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022, на 01.01.2023;

- зобов`язати військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 здійснити перерахунок і виплатити грошове забезпечення за відповідні періоди з урахуванням прожиткового мінімуму; зобов`язати військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 , яка полягає у не застосуванні при обчисленні ОСОБА_1 в період з 28.04.2022 по 09.09.2022 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 28.04.2022 по 09.09.2022 сум грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та грошової допомоги на оздоровлення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не застосуванні при обчисленні ОСОБА_1 в період з 10.09.2022 по 19.05.2023 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 10.09.2022 по 19.05.2023 сум грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та грошової допомоги на оздоровлення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині індексації-різниці, виходив з того, що застосування положень абз. 4– 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), можливе тільки у разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, а оскільки законодавчого підвищення посадового окладу позивача протягом спірного періоду (з 28.04.2022 по 30.01.2025) не відбулося, правові підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні. Щодо компенсації втрати частини доходів суд зазначив, що перерахунок грошового забезпечення відповідачами ще не здійснено, нарахування не проведено, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації на ще невиплачені суми грошового забезпечення, з огляду на що заявлені позовні вимоги є передчасними.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 240/6661/26 в частині відмови у зобов`язанні військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби у військових частинах НОМЕР_3 , НОМЕР_2 у розмірі 4463,15 грн щомісячно, а також у зобов`язанні військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 240/25941/25 встановлено, що розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року склав 0 грн, а належний розмір індексації-різниці становить 4463,15 грн на місяць. Апелянт посилається на те, що відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення, а оскільки з березня 2018 року підвищення тарифних ставок (окладів) для військовослужбовців не відбувалось, позивач має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі 4463,15 грн щомісячно за весь період служби у військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_2 . Також апелянт посилається на постанову Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Щодо компенсації втрати частини доходів апелянт зазначає, що зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію одночасно із зобов`язанням нарахувати і виплатити частину невиплаченого грошового забезпечення є ефективним способом захисту, посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.

Військова частина НОМЕР_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила щодо доводів та мотивів такої скарги та просила залишити оскаржуване судове рішення без змін. Відповідач зазначає, що погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що застосування положень абз. 4– 6 п. 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, а оскільки законодавчого підвищення посадового окладу позивача протягом спірного періоду не відбулося, правові підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні. Щодо компенсації зазначає, що перерахунок грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 не здійснювався, нарахування не проводилось, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації на ще невиплачені суми грошового забезпечення, з огляду на що вимоги скаржника є передчасними.

Інші відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 з 28.04.2022 по 09.09.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 10.09.2022 по 30.01.2025 - у Військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.01.2025 № 39 ОСОБА_1 , звільненого наказом від 20.01.2025 № 10-РС, виключено зі списків особового складу частини.

Військова частина НОМЕР_3 до 09.09.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 .

У період з 11.08.2019 по 27.04.2022 позивач не проходив військову службу.

До цього ОСОБА_1 проходив військову службу: у Військовій частині НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 10.08.2016 по 10.09.2017; у Військовій частині НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) з 11.09.2017 по 10.09.2018; у Військовій частині НОМЕР_4 з 12.09.2018 по 10.08.2019.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 240/25941/25, залишеним в силі (з частковим скасуванням) постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026, визнано право ОСОБА_1 на індексацію грошового забезпечення за попередні періоди служби. Цим рішенням, крім іншого:

- Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року та зобов`язано військову частину НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року.

- Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) щодо неврахування вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.09.2018 та зобов`язано військову частину НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.09.2018 з урахуванням положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням виплачених сум.

- Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо неврахування вимог абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.09.2018 по 10.08.2019 та зобов`язано військову частину НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2018 по 10.08.2019 з урахуванням положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 240/25941/25 рішення суду першої інстанції скасовано в частині та прийнято нову постанову, якою зобов`язано військову частину НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.09.2018 виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2018 по 10.08.2019, виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зазначеною постановою встановлено, що розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року склав 0 грн, а належний розмір індексації-різниці становить 4463,15 грн на місяць.

Звернувшись до суду з позовом, представник позивача вважав, що відповідачами порушені права ОСОБА_1 на належне грошове забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 28.04.2022 по дату звільнення з військової служби у розмірі 4463,15 грн щомісячно, а також грошового забезпечення за період з 28.04.2022 по дату звільнення з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом 01.01.2022, на 01.01.2023.

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки скаржник апелює рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, що стосуються індексації-різниці за період з 28.04.2022 по 09.09.2022 та компенсації втрати частини доходів, тому апеляційний суд з урахуванням приписів статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядатиме оскаржуване судове рішення в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначено Законом України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141) передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 встановлює, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 визначає, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Системний аналіз абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що у разі, якщо розмір підвищення грошового доходу у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не перевищив суму індексації, що мала скластися в цьому місяці, то визначена сума індексації-різниці (як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу) має виплачуватися до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі № 200/564/23 зазначив, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. За висновком Верховного Суду, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація.

У постанові від 19.02.2025 у справі № 420/2653/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за змістом абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 індексація-різниця виплачується до наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Верховний Суд зазначив, що необхідність і умови продовження виплати такої індексації у разі продовження військової служби визначаються нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для нарахування й виплати позивачу цієї індексації. Верховний Суд також констатував, що оскільки до дати звільнення позивача Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі за період служби.

Аналогічна правова позиція неодноразово була наведена в постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 160/15411/23, № 420/616/23, № 520/6243/22, № 200/564/23.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині індексації-різниці, виходив з того, що застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 можливе тільки у разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, а оскільки протягом спірного періоду (з 28.04.2022 по 30.01.2025) підвищення не відбулося, правові підстави для нарахування та виплати індексації-різниці відсутні.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 240/25941/25, яка набрала законної сили, розмір підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року склав 0 грн, а належний розмір індексації-різниці становить 4463,15 грн на місяць. Зазначеною постановою зобов`язано військові частини НОМЕР_5 та 1495 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 10.09.2018 та з 12.09.2018 по 10.08.2019 виходячи з щомісячної фіксованої величини 4463,15 грн.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставина щодо розміру підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року (0 грн) та розміру належної індексації-різниці (4463,15 грн на місяць) є встановленою судовим рішенням, що набрало законної сили.

З урахуванням нормативних положень Порядку № 1078, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на військову службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової. Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) передбачає, що для новоприйнятих працівників, військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець.

Оскільки останнє підвищення тарифних ставок (окладів) для військовослужбовців відбулось у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, і з того часу чергового підвищення тарифних ставок (окладів) не відбувалось, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 ОСОБА_1 має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі 4463,15 грн на місяць за весь період проходження військової служби до дати звільнення.

Той факт, що у період з 11.08.2019 по 27.04.2022 ОСОБА_1 не проходив військову службу, а потім був знову прийнятий на службу, не впливає на його право на отримання індексації-різниці, оскільки відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для новоприйнятих працівників, військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець. Останнім місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач, є березень 2018 року, і з того часу чергового підвищення не відбувалось.

Висновок суду першої інстанції про те, що рішення у справі № 240/25941/25 не має преюдиційного значення при розгляді даної справи з огляду на різні періоди проходження військової служби, різних відповідачів та різні обставини, є помилковим в частині встановлення розміру індексації-різниці. Преюдиційне значення має встановлена судом обставина щодо розміру підвищення грошового доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року (0 грн) та розміру належної індексації-різниці (4463,15 грн на місяць), оскільки ці обставини стосуються тієї самої особи та того самого юридичного факту - підвищення тарифних ставок у березні 2018 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованому розмірі 4463,15 грн щомісячно за період служби у Військовій частині НОМЕР_3 з 28.04.2022 по 09.09.2022 та у Військовій частині НОМЕР_2 з 10.09.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 30.01.2025, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні цих позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову.

Що стосується права позивача на отримання індексації грошового забезпечення за 2023 рік, то суд апеляційної інстанції зважає на ту обставину, що Відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинними та не визнавались неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.

Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов`язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються нарахування та виплати "індексації-різниці" за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та відповідно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати "індексації різниці" за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

При цьому колегія суддів враховує, що Військова частина НОМЕР_3 до 09.09.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , а відомості про місцезнаходження військової частини НОМЕР_3 відсутні, у зв`язку з чим належним способом захисту порушеного права позивача за період з 28.04.2022 по 09.09.2022 є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію-різницю.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці, колегія суддів зазначає, що факт ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн щомісячно за спірний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачами, що свідчить про протиправну бездіяльність зазначених військових частин

Щодо позовних вимог в частині компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення колегія суддів зазначає наступне.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

На реалізацію положень Закону № 2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050 та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені (такий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі № 803/203/17, від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19, від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20, від 05 липня 2022 року в справі № 420/7633/20, від 29 березня 2023 року в справі №120/9475/21-а, від 12 вересня 2024 року в справах № 400/5837/23, №240/18489/23, від 10 жовтня 2024 року в справі № 280/5397/19, від 18 грудня 2024 року в справі №755/15005/23 та багато інших).

Застосовуючи указаний висновок, Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року в справі № 240/11882/19 констатував, що враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року. Верховний Суд визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимогу частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати – з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації. Такої ж позиції дотримувався Верховний Суд, серед інших постанов, у постанові від 29 квітня 2021 року в справі № 240/6583/20.

Підсумовуючи наведене, апеляційний доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності військових частин НОМЕР_3 , НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення та зобов`язання військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення, з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позову, та зобов`язання військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. В іншій оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини другої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги наведене, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо індексації-різниці з прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки апелянт звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються індексації-різниці за період з 28.04.2022 по 09.09.2022, з 10.09.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 30.01.2025; компенсації втрати частини доходів на суму невиплачених сум грошового забезпечення.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та невиплати у зв`язку із цим ОСОБА_1 "індексації-різниці" за період з 28.04.2022 по 09.09.2022.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.04.2022 по 09.09.2022 відповідно абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованому розмірі 4463,15 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят три грн 15 коп.) щомісячно, з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 та невиплати у зв`язку із цим ОСОБА_1 "індексації-різниці" за період з 10.09.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 30.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 , здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.09.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 30.01.2025 відповідно абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у фіксованому розмірі 4463,15 грн (чотири тисячі чотириста шістдесят три грн 15 коп.) щомісячно, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки його виплати, а саме за період з 28.04.2022 по день його фактичної виплати.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки його виплати, а саме за період з 10.09.2022 по день його фактичної виплати.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.