Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №240/15507/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15507/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 17.06.2020 по 31.12.2020 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 за період з 17.06.2020 по 31.12.2020 включно перерахунок та виплату грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 19.05.2023 включно, грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 19.05.2023 включно, перерахунок та виплату грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), компенсації за невикористану відпустку, грошової допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 08.12.2025 позов задовольнив.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційні скарги, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_2 зазначає, що військова частина НОМЕР_3 не перебувала та не перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 , та не є її правонаступником. Військова частина НОМЕР_3 , яка мала свій фінансовий орган перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 , проте перебування однієї військової частини на фінансовому забезпеченні у іншої (виключно безготівкове обслуговування в частині перерахування коштів на карткові рахунки військовослужбовців та працівників військової частини НОМЕР_3 ) не відносить до компетенції нарахування (встановлення), а тільки виплату грошового забезпечення на підставі наказу та відомостей про нарахування військовослужбовцям грошового забезпечення військової частини НОМЕР_3 . Вважає, що сам факт перебування військової частини НОМЕР_3 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 ніяким чином не дає жодних правових підстав вважати, що військова частини НОМЕР_2 за даних фактичних обставин була наділена повноваженнями нараховувати грошове забезпечення (індексації, встановлення посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких він мав право у вказаний період) які б входили до кола повноважень військової частини НОМЕР_2 , що є похідним від визнання протиправних дій військової частини НОМЕР_2 .

В апеляційній скарзі військової частини НОМЕР_1 зазначається, що Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який би відновлював дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції від 01.01.2018, який передбачав застосування прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували неправильність нарахування позивачу грошового забезпечення за спірний період. Крім того, з 17.06.2020 по 22.05.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 . 3 01.04.2025 по 31.05.2025 військова частина НОМЕР_3 перебувала в процесі розформування відповідно до рішення командира військової частини НОМЕР_4 . З 01.06.2025 правонаступником військової частини НОМЕР_3 є військова частина НОМЕР_1 . Тобто, навіть враховуючи, що з 01.06.2025 військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_3 , у військової частини НОМЕР_1 не виникало зобов`язань щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 13.02.2020 по 16.02.2025, оскільки протягом зазначеного періоду позивач не входив до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . З моменту набуття військовою частиною НОМЕР_1 статусу правонаступника військової частини НОМЕР_3 , позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 з будь-якими заявами чи вимогами про здійснення перерахунку та виплати його грошового забезпечення.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційні скарги відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначені апеляційні скарги розглядаються в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в період з 17.06.2020 по 22.05.2025 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на різних посадах. Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22.05.2025 №147 Позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

14.05.2025 позивачем подано рапорт на ім`я начальника відділення персоналу військової частини НОМЕР_3 з проханням надати довідку про розмір та складові (оклад, надбавки, премії тощо) фактично виплаченого Позивачу грошового забезпечення помісячно за період з 17.06.2020 по дату подання рапорту та повідомити, який показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб враховувався під час обчислення посадового окладу в період з 17.06.2020 по 19.05.2023. В разі застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних встановленого на 01.01.2018, в цьому ж рапорті Позивач просила провести перерахунок та виплату грошового забезпечення (враховуючи додаткові щомісячні та одноразові його види) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про державний бюджет на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова №704) з огляду на Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Листом від 19 травня 2025 року командир військової частини НОМЕР_5 повідомив Позивача про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення Позивачу з 17.06.2020 по 19.05.2023 з тих мотивів, що пункт 4 Постанови №704 з 20.05.2023 діє в новій редакції, згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

В цьому ж листі Позивача повідомлено, що з 31 травня 2025 року відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 24 листопада 2024 року №Д-321/109ДСК, наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 26 листопада 2024 року №215/ДСК, військова частина НОМЕР_3 розформована, її правонаступником визначено військову частину НОМЕР_1 , тому позов подається до правонаступника. В період з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2020 року (включно) військова частина НОМЕР_3 була зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_2 .

На запит командира військової частини НОМЕР_3 від 20.05.2025 №637/1094, адресованому командиру військової частини НОМЕР_2 щодо виплати грошового забезпечення фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 військовослужбовцям військової частини НОМЕР_3 в період з 01.07.2018 по 31.12.2020 (включно), в тому числі Позивачу, отримано відповідь від 23.05.2025 про відсутність такої інформації у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач вважає, що бездіяльність Відповідачів щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 17.06.2020 по 19.05.2023 без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року є протиправними, та такими, що грубо порушили її права, гарантовані Конституцією України, Законами України, тому звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017р. № 704 (надалі - постанова № 704) були збільшені розміри грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання вказаної правової норми Закону № 2262-XII та постанови № 704 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам звільнених з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" ( надалі - постанова № 103).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою №704 затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

При цьому, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 по справі №440/6017/21 зауважив, що на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 цієї постанови було викладено в редакції змін, передбачених пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Тобто, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу, базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (ст.6 Закону №2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3).

Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Приписами п.8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX) та Закони №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020, 2021, 2022, 2023,2024 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, з огляду на передбачені в ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України правила, а також враховуючи те, що з 29.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для розрахунку посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин належить застосувати пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1928-IX та Закон №2710-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 11.03.2022 по 19.05.2023, діяв протиправно.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі №400/6214/21.

При цьому, відповідачі не навели мотивів та правового обґрунтування своєї бездіяльності щодо незастосування при визначенні посадового окладу позивача прожиткового мінімуму встановленого законом на 1 січня календарного року в період з 17.06.2020 по 19.05.2023 включно.

Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційних скарг, що сам факт перебування військової частини НОМЕР_3 на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 ніяким чином не дає жодних правових підстав вважати, що військова частини НОМЕР_2 за даних фактичних обставин була наділена повноваженнями нараховувати грошове забезпечення, а також те, що за період з 13.02.2020 по 16.02.2025 позивач не входив до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені доводи свідчать про намагання відповідачів уникнути відповідальності щодо виплати належного грошового забезпечення позивачу.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.