Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №420/9281/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 420/9281/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Катаєва Е.В.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Шемчук Ю.А.,

представника відповідача: Вірченка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом П`ятого апеляційного адміністративного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Державна судова адміністрація України, ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

П`ятий апеляційний адміністративний суд звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Державна судова адміністрація України, ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Лазаревої А.І. від 23.03.2026 року у ВП №80578036 про стягнення виконавчого збору з П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 29 квітня 2026 року задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засідання представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач та треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 року у справі №420/12364/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення та суддівської винагороди за час основної відпустки у період з січня 2025 року по квітень 2025 року, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано П`ятий апеляційний адміністративний суд провести нарахування та виплату судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 на підставі ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівську винагороду, матеріальну допомогу на оздоровлення та суддівську винагороду за час основної відпустки у період з січня 2025 року по квітень 2025 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений з 1 січня 2025 року у розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити П`ятий апеляційний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді П`ятого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 , нарахованої виходячи з установленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028,00 грн.

07.07.2025 року Одеським окружним адміністративний судом видано виконавчий лист у справі №420/12364/25.

За заявою ОСОБА_1 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 23.03.2026 року відкрито виконавче провадження №80578036 з примусового виконання виконавчого листа №420/12364/25 виданого 07.07.2025 року Одеським окружним адміністративним судом.

Згідно з п. 3 вказаної постанови стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 23.03.2026 року стягнуто з боржника – П`ятого апеляційного адміністративного суду виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року (Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

Разом із тим, згідно п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Так, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI (Закон № 4901-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, стягувачем у виконавчому провадженні №80578036 з примусового виконання виконавчого листа №420/12364/25 є ОСОБА_1 , а боржником – П`ятий апеляційний адміністративний суд, який за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з вимогами ч. 1 ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, наказами Державної судової адміністрації України від 11.02.2025 року №53 та від 09.02.2026 року №60 затверджено паспорти бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на 2025 рік та 2026 рік, що свідчить про наявність у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку виконання рішення суду в частині зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів) на користь працівника суду, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом № 4901-VI, а тому, виконавчий збір на підставі пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується, а отже і відсутні підстави для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.

Доводи апелянта, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист не підпадає під сферу дії Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» колегія суддів вважає помилковими та такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Стосовно тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції не було надано оцінку практиці Верховного Суду на яку було здійснено посилання у відзиві на позовну заяву, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено про те, що посилання на практику Верховного Суду не є релевантними для даної справи, відмінність підтверджується іншим суб`єктним складом, змістом позовних вимог та нормативним обгрунтуванням позовних вимог.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що суд першої інстанції перебуває в інстанційній юрисдикції П`ятого апеляційного адміністративного суду, який є позивачем у справі, що свідчить про зацікавленість розгляду справи та прийняття в результаті позитивного рішення по справі, оскільки сама по собі інституційна належність суду першої інстанції та суду-позивача до одного судового округу не є свідченням зацікавленості.

При цьому, апелянтом не надано жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на упередженість або наявність інтересу в результаті розгляду цієї справи судом першої інстанції. Такі твердження апелянта ґрунтуються виключно на припущеннях, що є недопустимим в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач неправомірно прийняв постанову №80578036 від 23.03.2026 про стягнення з П`ятого апеляційного адміністративного суду виконавчого збору в розмірі 34588,00 грн., а томсу вказана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.