Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №133/481/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 13 липня 2026 р.

Справа: №133/481/26

Суддя: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 133/481/26

Головуючий у 1-й інстанції: Дем`янова Ж.М.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Житомирській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 6645458 від 10.02.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП капітана поліції Данилюка Олексія Борисовича серії ЕНА № 6645458 від 10.02.2026 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, 10.02.2026 о 22 год. 58 хв. на автомобільній дорозі М-21, 208 км, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у темну пору доби керував транспортним засобом Mercedes-Benz Atego 1218, державний номерний знак НОМЕР_1 , у якого не працював задній правий габаритний ліхтар.

Факт правопорушення зафіксовано за допомогою портативного відеореєстратора Motorola VB400.

Як встановлено судом на підставі відеозапису з нагрудної камери поліцейського № 475058, під час розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України.

З дослідженого судом відеозапису також убачається, що позивач не заперечував наявність технічної несправності транспортного засобу та визнав, що здійснював рух із непрацюючим заднім габаритним ліхтарем, пояснивши, що несправність виникла під час перебування на кар`єрі, де було пошкоджено освітлення.

Встановивши обставини справи та факт вчинення адміністративного правопорушення, поліцейський за результатами розгляду справи виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП із накладенням штрафу в розмірі 340 грн.

Позивачу було роз`яснено порядок виконання та оскарження постанови.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з того, що позивач не довів порушення відповідачем його прав та законних інтересів, а також протиправності рішення при винесенні постанови серії ЕНА № 6645458 від 10.02.2026 за порушення пункту п. 31.4.3 ПДР України (керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів темної пори доби) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП,

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п. 1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.31.4 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:

Зовнішні світлові прилади:

a) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

б) порушено регулювання фар;

в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;

г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі й лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;

ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

При цьому, п. 31.5 ПДР визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Atego 1218 н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби в якого не працював задній правий покажчик габаритного ліхтаря.

Притягуючи позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, інспектор поліції виходив з того, що водій керував транспортним засобом, у якого в темну пору доби не працював задній правий габаритний ліхтар, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР. Суд першої інстанції погодився з такою кваліфікацією.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що диспозиція частини 1 статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності, з якими експлуатація його забороняється.

Перелік технічних несправностей зовнішніх світлових приладів, за наявності яких забороняється експлуатація транспортних засобів, визначений у пункті 31.4.3 ПДР України і є вичерпним.

При цьому в оскаржуваній постанові працівником поліції не вказано який саме підпункт порушено позивачем.

Натомість, суд першої інстанції в своєму рішенні посилається на пункт 31.4.3 «а» ПДР України, який забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема у яких кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Проте підпункт "а" пункту 31.4.3 ПДР стосується випадків, коли зовнішні світлові прилади за своїми конструктивними характеристиками (кількістю, типом, кольором, розміщенням чи режимом роботи) не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу. Сам факт виходу з ладу лампи габаритного ліхтаря не свідчить про конструктивну невідповідність транспортного засобу.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що підпунктом «в» цього пункту чітко встановлено заборону експлуатації, якщо «не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла».

Жодних вимог щодо заборони експлуатації ТЗ у разі непрацюючого правого заднього габаритного ліхтаря пункт 31.4.3 ПДР України не містить.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на п. 31.4.3 «а» ПДР України (невідповідність кількості, типу, кольору, розміщення і режиму роботи світлових приладів вимогам конструкції) є безпідставними, оскільки непрацююча лампа (елемент освітлення) є технічною несправністю, що виникла в процесі руху, а не зміною конструктивних параметрів самого транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що за приписами п. 31.6 «а» ПДР України дійсно забороняється подальший рух транспортних засобів у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості, якщо не горять задні габаритні ліхтарі.

Водночас, норми ПДР України чітко розмежовують поняття «заборона експлуатації» (п. 31.4) та «заборона подальшого руху» (п. 31.6).

Тобто, якщо технічна несправність світлових приладів виникла в дорозі і вона не включена до переліку п. 31.4 ПДР України, водій відповідно до вимог п. 31.5 ПДР повинен вжити заходів для її усунення, а якщо це неможливо — рухатися найкоротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.

Невиконання водієм вимог п. 31.6 «а» ПДР України щодо заборони подальшого руху з несправністю, яка виникла в дорозі, за умови відсутності цієї несправності у переліку п. 31.4 ПДР, свідчить про наявність порушення інших правил дорожнього руху.

Таким чином, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, оскільки його транспортний засіб не мав несправностей, які згідно з ПДР України забороняють його експлуатацію.

Отже, колегія суддів вважає, що незважаючи на встановлений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, допущені відповідачем порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді неправильного застосування норм для кваліфікації обставин, що вказують на протиправність оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.

При цьому повноваження адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.

Скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.11.2021 № 185/8460/16-а та від 10.04.2023 № 510/248/17.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

Відтак для належного розгляду відповідачем справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачу необхідно провести розгляд справи із дотриманням норм КУпАП та під час нового розгляду компетентний орган повинен надати належну правову оцінку встановленим фактичним обставинам та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню частково шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 серії ЕНА № 6645458 від 10.02.2026 та направлення справи на новий розгляд до компетентного органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

У силуп.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Постанову серії ЕНА № 6645458 від 10.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення надіслати до Управління патрульної поліції в Житомирській області на новий розгляд.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П. Боровицький О. А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua