Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №725/4406/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/4406/26

Головуючий у 1-й інстанції: Скуляк І.А. Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в особі Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Сектору поліцейської діяльності №2 (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області старшого сержанта поліції Бобецького Романа Володимировича про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Чернівецького районного суду міста Чернівців з вищевказаним адміністративним позовом.

Зазначає, що постановою поліцейського СПД №2 (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області від 25.04.2026 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Вважає вказану постанову відповідача про притягнення її до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Постановою Чернівецького районного суду міста Чернівці від 04.06.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не надано належну оцінку наданим відеозаписам, як з нагрудної бодікамери так і автомобільного реєстратора. Наданий відповідачем відеозапис не дає можливості однозначно підтвердити факт відсутності сигналу повороту та не може бути беззапереченим доказом вчинення зазначеного порушення. Також зазначає, що відповідачем не роз`яснено позивачу права згідно статей 268 та 289 КУпАП.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.07.2026 о 13:30.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2026 року поліцейським СПД №2 (м. Підгайці) відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7085264 від 25.04.2026 року згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КпАП України. /а.с.6/.

Як вбачається зі змісту спірної постанови, 25.04.2026 11:55:00, ОСОБА_1 в м.Підгайці, вул.Гетьмана Мазепи, керуючи транспортним засобом Renault Megane НОМЕР_1 , не увімкнула світловий покажчик повороту при зміні напрямку руху, чим порушила п.9.2.6 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.122 КУпАП.

Не погодившись із прийнятою постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулась з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена відповідно до вимог КпАП України та на підставі реального факту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.9.2 ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який зазакономмає право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання : 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до розділу III п.9 Інструкції №1395 розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Відповідно до розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

Так, на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП відповідачем надано відеозапис із нагрудної камери поліцейського, посилання на який міститься в оскаржуваній постанові.

З наданого відеозапису встановлено, що зафіксовано рух транспортного засобу марки Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 , однак наданий відеозапис не дає можливості однозначно підтвердити факт відсутності сигналу повороту.

Разом із цим, з відеозапису також встановлено, що поліцейськими не було дотримано порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, на що вказував позивач, обґрунтовуючи позов.

Апеляційний суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Закріплений на законодавчому рівні механізм притягнення особи до адміністративної відповідальності, серед іншого, передбачає, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу; оголошення посадовою особою, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності; роз`яснення особі, яка бере участь у розгляді справи, її прав і обов`язків; заслуховування особи, яка бере участь у розгляді справи; дослідження доказів і вирішення відповідних клопотань.

В порушення вимог норм процесуального закону та положень Інструкції поліцейський не роз`яснив права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не з`ясував наявність або відсутність клопотань, не запропонував надати пояснення, чим грубо порушив визначену законом процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, позбавивши позивача можливості реалізувати свої права зокрема, право на отримання правової допомоги, право надання пояснень, заявлення клопотань, що мало б передувати факту складання постанови.

За відсутності доказів додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів дійшла висновку, що поліцейський порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №524/832/17, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для врахування судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Водночас, суд першої інстанції не надав належної оцінки усім обставинам справи, зокрема дотриманню поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що інспектор порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови серії ЕНА №7085264 від 25.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Як визначено ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що підставою скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, наявність або відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлювались.

Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови та надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Для належного розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідачу необхідно провести розгляд справи із дотриманням прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, та прийняти відповідне рішення за наслідками такого розгляду.

Отож, в даному випадку у суду відсутні підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, а тому позовні вимоги й цій частині задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта щодо порушення вимог порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 665,6 грн, а за подання апеляційної скарги - 998,4 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 1664 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 04 червня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову ЕНА №7085264 від 25.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП направити на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 1664 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.