Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №705/2377/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2377/26

1-кп/705/803/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , української національності, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, пенсіонера, особи з інвалідністю 2-ї групи, на утриманні маючого неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Умань Черкаської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , був визнаним винним постановою Уманського міськрайонного суду м. Умань Черкаської області від 17.06.2025 у справі № 705/2161/25 3/705/1120/25, яка набрала законної сили 30.06.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 років. Однак ОСОБА_6 , будучи ознайомленим з вказаною постановою, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення в порушення вимог п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 298 КУпАП, відповідно до якого судове рішення, що набрало законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно вчинив дії щодо її невиконання, а саме: 09.03.2026 о 10 год. 14 хв. в м. Умань по вул. Незалежності, 74 керував без посвідчення водія автомобілем RENAULT MEGANE д.р.н. НОМЕР_1 , під час чого вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 КУПАП (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння), у зв`язку з чим працівниками поліції було складено відповідний адміністративний протокол.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

15 липня 2026 року між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026250320000303, та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

За вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі шістсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.

Сторони розуміють наслідки ст. ст. 394, 424 КПК України та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ст. 389-1 КК України).

У підготовчому засіданні прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно. Просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджене покарання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що угода підписувалася у його присутності, згода обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості була добровільною, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та вважає необхідним угоду про визнання винуватості затвердити виходячи з наступного.

Згідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Частиною четвертою ст. 469 цього Кодексу угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Пунктом першим ч. 3 ст. 314 КПК України встановлено що при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості, а частиною другою ст. 474 цього Кодексу встановлено що розгляд щодо угоди проводиться під час підготовчого судового засідання.

При цьому, судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а він, обвинувачений, має права, визначені пунктом першим ч. 4 ст. 474 КПК України та розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ст. 473 КПК України, зокрема, про характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та що він цілком розуміє свої права, передбачені ч. 5 ст. 474 цього Кодексу.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, має вишу освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, пенсіонер, з інвалідністю ІІ групи, має на утриманні неповнолітню доньку.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України та КК України суд приходить до висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено і йому зрозумілі наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Арешти у кримінальному провадженні не накладалися.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 469, 472 - 475 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 15 липня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 15 липня 2026 року покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень.

Речовий доказ: оптичний DVD-R диск із відеозаписами – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1