Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №560/4292/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4292/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

15 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті для нарахування та виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи з 05.09.1989 по 25.07.1992, з 17.08.1992 по 31.12.2012, з 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком), період проходження строкової військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки та період навчання з 01.09.11984 по 01.07.1989 роки в Івано-Франківському медичному інституті нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та з 10.03.2023 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 позивач:

- з 06.05.1982 по 17.05.1984 роки проходив службу в рядах радянської армії.

- з 01.09.11984 по 01.07.1989 роки проходив навчання за спеціальністю в Івано- Франківському медичному інституті.

- 05.09.1989 по 25.07.1992 роки позивач зарахований на посаду медсестри приймального відділення Хойницької районної лікарні, займав посаду лікаря- терапевта-інтерна, дільничого лікаря терапевта;

- 17.08.1992 по 31.12.2012 роки прийнятий на посаду завідуючого відділення профілактики Славутської ЦРЛ, займав посаду посаду лікаря бригади швидкої допомоги;

- 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком) прийнятий по переводу на посаду лікаря ШМД Славутської підстанції Шепетівської станції ЕШМД.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 27.01.2025 року, в якій просив: зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки за спеціальністю; Зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років період військової служби з 06.05.1982 по 11.05.1984 роки; зарахувати всі періоди роботи до спеціального стажу, який дає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсій за віком станом на день її призначення, передбачену п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 07.02.2025 року пенсійний орган повідомив, що позивач не має права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки у нього відсутні 35 років стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років, в закладах та установах державної або комунальної форми власності.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать чинному законодавству України з таких підстав, а тому звернувся до суду за захистом порушених прав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до п.7-1 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191), який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е і ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком №909.

Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е-ж статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

З аналізу наведених норм законодавства можна дійти висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Вказана правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19, від 09.07.2020 у справі №235/7688/16-а, від 15.06.2022 №200/854/19-а.

Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров`я: у медико-соціальних експертних комісіях, бюро судово-медичних експертиз.

Відповідно до приміток 2 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), отримання грошової допомоги у розмірі десятимісячних пенсій згідно пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV, визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Суд зазначає, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в першу чергу пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Так, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З наданої позивачем копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 09.04.1982 судом встановлено, що

- з 06.05.1982 по 17.05.1984 роки проходив службу в рядах радянської армії.

- з 01.09.1984 по 01.07.1989 роки проходив навчання за спеціальністю в Івано- Франківському медичному інституті.

- 05.09.1989 по 25.07.1992 роки позивач зарахований на посаду медсестри приймального відділення Хойницької районної лікарні, займав посаду лікаря - терапевта-інтерна, дільничого лікаря терапевта;

- 17.08.1992 по 31.12.2012 роки прийнятий на посаду завідуючого відділення профілактики Славутської ЦРЛ, займав посаду лікаря бригади швидкої допомоги;

- 01.01.2013 по 10.03.2023 роки (дату призначення пенсії за віком) прийнятий по переводу на посаду лікаря ШМД Славутської підстанції Шепетівської станції ЕШМД.

Таким чином, всі посади, які займав ОСОБА_1 є лікарськими.

Судом встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 39 років 3 місяці 5 днів.

Щодо незарахування до спеціального стажу періоду військової служби із 06.05.1982 по 11.05.1984, суд зазначити, що приміткою 3 до постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Ради Міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства" (чинної на момент проходження позивачем військової служби) передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань.

До переліку посад, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори та інші.

Підпунктом "г" пункту 1 Положення про порядок обчислення стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров`я, затвердженого постановою Ради міністрів СССР від 17 грудня 1959 року №1397, встановлено, що лікарям та іншим працівникам охорони здоров`я до стажу роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях і посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР.

Відповідно до статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров`я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, проходження позивачем військової служби в період 06.05.1982 по 11.05.1984 у лавах Збройних силах СРСР , відповідно до раніше діючого законодавства, давало право останньому на пенсію за вислугу років та зараховувалось до спеціального стажу для призначення даного виду пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм прав висловлена Верховним Судом у постанові від 11.12.2018 у справі №701/1231/16-а.

З огляду на це, відмову відповідача щодо зарахування до спеціально стажу період строкової військової служби позивача із 06.05.1982 по 11.05.1984 суд першої інстанції обгрунтовано визнав протиправною.

Щодо незарахування до спеціального стажу періоду навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 року, варто зазначити, що згідно п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції № 162 студентам, учням, аспірантам та клінічним ординаторам, які мають трудові книжки, навчальний заклад (науковий заклад) вносить записи про час навчання на денних відділеннях у тому числі підготовчих) вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, у партійних школах та школах профруху. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та відрахування з числа студентів учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.

Приписами пункту 3 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Верховний Суд у постановах від 24.12.2019 по справі №442/4963/17 та від 18.06.2020 по справі №676/3013/17 сформулював висновок, що з огляду на положення п. е ст. 55 та п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.

Період навчання позивача відображений у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а також підтверджено дипломом серії НОМЕР_3 .

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що період навчання з 01.09.1984 по 01.07.1989 року ОСОБА_1 підлягає зарахуванню до спеціального стажу для виплати позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, слід зазначити, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

За таких обставин і правових підстав, суд обгрунтовано зобов"язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькі області прийняти рішення нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.