Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №686/24374/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/24374/25

Головуючий у 1-й інстанції: Карплюк О.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

14 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Мартьянової Р.А.,

представника відповідача: Лещук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року у позові ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування рішення №6801100100000520 від 12 серпня 2025 року про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача та позивач доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції – скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 12 серпня 2025 року серії №6801100100000520 вирішено примусово видворити з України громадянина Вірменії ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він своєчасно не залишив територію України та ухиляється від виїзду з її території.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постановою заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Майдана В.Б. від 5 березня 2024 року серії ПН МХМ №001183 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 203 ч. 2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що він порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: не залишив її територію після відповідного терміну перебування, чим допустив порушення вимог ст. 3 ч. ч. 1 та 3, ст. 9 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” та пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відповідно до вимог ст. 3 ч. ч. 1 та 3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до вимог ст. 9 цього Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до вимог пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Судом апеляційної інстанції не заперечується, що ОСОБА_1 не виконав рішення про примусове повернення.

Водночас судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ухилявся від виконання даного рішення про залишення території України.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 24.11.2024 намагався виїхати з України в Молдову, проте йому було відмовлено у в`їзді у Республіку Молдова.

Отже, суд апеляційної дійшов висновку, що позивач вчинив необхідні дії для виконання рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для примусового видворення позивача, суд вважає, що втручання у право на повагу до приватного і сімейного життя, може бути виправдано лише за умови, якщо таке втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві.

Суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів те, що у спірному випадку втручання відповідача, як уповноваженого органу державної влади, здійснювалося на підставі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Погоджується суд апеляційної інстанції і з позицією відповідача, суть якої полягає в тому, що саме по собі проживання на території України протягом тривалого часу та факт наявності шлюбу та дітей не означає того, що особа абсолютно захищена від примусового видворення, саме з міркувань збереження її приватного життя, внаслідок зобов`язань держави відповідно до ст.8 Конвенції.

В той же час, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 522/5661/22 щодо застосування статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 31 Закону № 3773-VI у подібних правовідносинах, який полягає у необхідності дослідження судами дотримання відповідачем одного з елементів критерію «необхідності у демократичному суспільстві», а саме - принципу пропорційності, який, у свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень.

На думку колегії суддів, безпідставне застосування до позивача примусового видворення неминуче призведе до невиправданого роз`єднання сім`ї та розриву сімейних зв`язків та має ознаки непропорційного втручання у право позивача на повагу до приватного та сімейного життя подружжя, гарантованого статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності та необхідності скасування оскаржуваного рішення відповідача та наявності підстав для задоволення позову.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року скасувати.

Прийняти нове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 12.08.2025 року про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства, прийнятого відносно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зобов`язано покинути територію України.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.