Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №761/33856/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 761/33856/25 Суддя (судді) першої інстанції: Саадулаєв А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову серії 2КІ № 0003942974 від 23.07.2025; зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до реєстру адміністративних правопорушень.

Правова позиція позивача обґрунтована тим, що зазначена постанова винесена безпідставно, порушень ПДВ він не допускав, а зазначені у постанові дані не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідач посилався на те, що винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, підтверджена належними і допустимими доказами - матеріалами фотофіксації, до того ж правильність дій інспектора в частині правової кваліфікації дій відповідача не викликає жодних сумнівів. Інспектором повністю дотримані норми чинного законодавства України при встановленні відповідальної особи, при винесені постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення норм матеріального/процесуального права, тому, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 та від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

23.06.2026, під № 22756 до суду від сторони відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Сторони у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідмоленими про дату та час судового засідання.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 .

23.07.2025 інспектором Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Коновалом Євгенієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії 2КІ № 0003942974, щодо власника транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT, номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку з порушенням пункту 15.9 и) ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Законність та обґрунтованість самої постанови, дій відповідача щодо винесення цієї постанови, є предметом спору в цій справі.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що доказів неправомірної поведінки інспектора позивачем не надано, а виносячи оскаржувану постанову, інспектор реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги позивача:

- суд не врахував, що фактичне місце зупинки транспортного засобу знаходилось за адресою вул. Назарівська, 21, тоді як у постанові зазначено вул. Назарівська, 23. Крім того, не було належним чином досліджено питання відсутності фактичного виїзду, оскільки територія, яку інспектор визначив як виїзд, була заблокована шлагбаумом, не мала дорожнього покриття та не використовувалась для руху транспорту;

- суд формально застосував п.15.9(й) ПДР, не врахувавши, що поняття «виїзд» передбачає наявність інфраструктурних ознак, які свідчать про можливість фактичного виїзду транспортного засобу. Відсутність дорожньої розмітки, знаків, покриття та наявність тактильної плитки свідчать про пішохідний характер території;

- суд не надав значення упередженості дій інспектора, котрий прибув на місце події вже з евакуатором.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 219 КУпАП, інспектори з паркування розглядають справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Рішенням Київської міської ради від 05.10.2023 № 7112/7153 «Про впорядкування питань щодо діяльності інспекторів з паркування в місті Києві», посадових осіб (інспекторів з паркування) Департаменту територіального контролю міста Києва уповноважено від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою та сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також проводити тимчасове затримання транспортних засобів шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку у разі вчинення водієм порушення, передбаченого частинами третьою та сьомою статті 122, частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, визначених частиною третьою статті 265-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху), а також у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до підпункту 15.9 и) ПДР, зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів.

Суб`єктом правопорушення в цій статті, в разі вчинення передбачених частинами першою-третьою цієї статті правопорушень, зокрема у виді порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - є відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України.

Статтею 280 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 15.1 Правил дорожнього руху, визначено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Пункт 15.9 ПДР України, містить перелік випадків, в яких заборонено здійснювати зупинку.

Підпунктом и) пункту 15.9 Правил, забороняється зупинка ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Відповідно до п. 1.10 Правил, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до пункту 1.10 Правил, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що згідно наявних матеріалів фотофіксації, транспортний засіб позивача розміщено ближче ніж за 10 м (1 метр 68 сантиметрів) від виїзду з прилеглої територій, біля будинку № 23, між будинками № 21 та № 19 по вулиці Назарівська у місті Києві.

Наведене підтверджується фотознімками, співпадає з GPS- координатами на фотознімках: Фото 1 - 50.44393333, 30.49952167, фото 2 - 50.44371389, 30.49966611, фото 3 - 50.44406833, 30.49954472, фото 4 - 50.44393639, 30.49954333, фото 5 - 50.443915, 30.499525, фото 6 - 50.44393639, 30.49952639, фото 7 - 50.44393333, 30.49952167, відповідають місцю виїзду з прилеглої території біля будинку № 23, між будинками № 21 та № 19 по вулиці Назарівська у місті Києві.

Зокрема, фото - 2 та - 7 містять чітке зображення місця вчинення правопорушення з відображенням характерних об`єктів інфраструктури: заниження бордюрного каменю, встановлених напрямних стовпчиків, шлагбауму та арки у будівлі для виїзду з прилеглої території. Це підтверджує факт зупинки транспортного засобу позивача на відстані менш ніж 10 метрів від виїзду з прилеглої території.

Крім того, на фото - 4 зафіксовано вимірювання рулеткою, яке демонструє, що відстань між транспортним засобом позивача та місцем виїзду на проїзну частину становить лише 1 метр 68 сантиметрів.

Додатково, до матеріалів справи була долучена Схема організації дорожнього руху на вулиці Назарівська у місті Києві (далі - Схема), затверджена Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2024 № 77-24 та погоджена Управлінням патрульної поліції у м. Києві № 16046 від 09.05.2024.

На зазначеній Схемі, відображені виїзди з прилеглих територій між будівлями № 17, 19, 21 та 23 по вул. Назарівська у м. Києві, а також наявність заниження бордюрного каменю та встановлених напрямних стовпчиків (відповідно до вимог ДСТУ 8751:2017) у місцях виїздів з прилеглих територій.

Крім цього, відповідач окремо зауважив на тому, що на фотознімку - 3, по вулиці Назарівській, навпроти транспортного засобу позивача та далі по вулиці чітко зображено платний майданчик для паркування А1355, який позначений дорожніми знаками: 5.43 "Зона стоянки" - який позначає початок зони, де дозволена стоянка на проїзній частині або вздовж неї, за умови дотримання зазначених вимог; 5.44 «Кінець зони стоянки», позначає кінець, зони де дозволено стоянку; табличкою 7.14 "Платні послуги" - яка використовується разом із зазначеним знаком (а також зі знаками 5.42.1, 5.42.2, 6.6, 6.11, 6.21) для позначення зон або майданчиків, де надання послуг з паркування здійснюється виключно на платній основі, табличка 7.6.1 - 7.6.7 «Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку» позначає спосіб поставлення легкових автомобілів і мотоциклів на стоянці. Табличка застосовується із знаком 5.43.

Як встановлено із матеріалів справи, доказів неправомірної поведінки Інспектора позивачем не надано, а виносячи оскаржувану постанову, інспектор реалізовував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху, з огляду на що, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що постанова серії 2КІ № 0003942974 від 23.07.2025 є законною та не підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про те, що постанова є незаконною, оскільки в ній невірно вказано адресу (будинок 23), тоді як фотофіксація підтверджує розташування авто біля будинку 21, колегія суддів зауважує, що технічна або описова описка в номері будинку, не спростовує самого факту вчинення правопорушення, якщо чітко встановлено просторове розташування транспортного засобу відносно об`єкта заборони (виїзду). Описка в адресі є формальною помилкою, яка не нівелює склад адмінпроступку, при цьому, що фото-матеріали є невід`ємною частиною постанови та чітко фіксують географічні координати або візуальні орієнтири події. Тож, формальні недоліки при складанні постанови, не є підставою для її скасування, якщо сам факт порушення підтверджений належними доказами.

Також, у контексті доводів апелянта про те, що територія заблокована шлагбаумом, не має ознак проїзду, тому не є діючим виїздом, у розумінні п. 15.9 «и» ПДР, колегія суддів зазначає, що шлагбаум є засобом регулювання руху, а не елементом, що нівелює статус виїзду чи прилеглої території. Наявність шлагбаума, воріт або ланцюга свідчить про те, що це технологічний засіб, який забезпечує виїзд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, оскільки норми ПДР чітко визначають цифрову межу в 10 метрів, будь-яке її зменшення є закінченим складом правопорушення. Водій зобов`язаний самостійно забезпечити цю дистанцію від будь-якої точки, що візуально та конструктивно відноситься до радіуса виїзду. Жодних доказів того, що транспортний засіб позивача був припаркований на цій межі та можлива похибка призвела до фіксуванні порушення, немає, при цьому, замір показав що відстань між транспортним засобом позивача та місцем виїзду на проїзну частину становить 1 метр 68 сантиметрів.

Слід звернути увагу також і на те, що є безпідставними доводи позивача про те, що внутрішній двір є ізольованим або не має прямого наскрізного чи фізичного виїзду на цю вулицю, оскільки це суперечить логіці конструкції споруди та визначенню п. 1.10 ПДР. Якщо є ворота, арка або шлагбаум, що виходять на дорогу загального користування, це і є фізичний виїзд із прилеглої території. Наявність чи відсутність наскрізного проїзду всередині самого двору не має значення. Пункт 1.10 ПДР прямо вказує, що прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного транзитного руху. Відтак, статус внутрішнього двору без наскрізного проїзду узгоджується з дією обмеження п. 15.9 «и» ПДР.

Колегія суддів зауважує, що ПДР України не містять вимоги, що виїзд із прилеглої території обов`язково має бути обладнаний дорожніми знаками. Наявність тактильної плитки або тротуарного покриття не нівелює статус виїзду, а є елементом безпеки пішоходів. Також, і виїзд може мати будь-яке покриття або бути ґрунтовим.

Також, слід відхилити й посилання на упередженість інспектора, адже наявність чи відсутність евакуатора на місці події жодним чином не впливає на об`єктивну сторону правопорушення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 286, 272, 311, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко