Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №320/55287/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/55287/25 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд :

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в не розгляді заяви позивача від 19.06.2025 (лист № 0213200057396 від 20.06.2025) про включення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальних щодо нього з урахуванням інформації, яка вказана у висновку ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 23.11.2020 (Свідоцтво про хворобу № 855/3в), висновку ВЛК від 30.09.2021 (Довідка №1/71), та у Військовому квитку;

зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 19.06.2025 (лист № 0213200057396 від 20.06.2025) з урахуванням висновків суду та за результатами розгляду, у разі наявності підстав, внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом включення актуальних відомостей щодо позивача з урахуванням інформації, вказаної у висновку ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 23.11.2020 (Свідоцтво про хворобу № 855/3в), висновку ВЛК від 30.09.2021 (Довідка № 1/71), та у Військовому квитку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив протиправну бездіяльність у розгляді листа-заяви про актуалізацію відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач наголосив також на тому, що вказаний лист був належним чином направлений та отриманий відповідачем.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року № 0213200057396 про актуалізацію у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей стосовно ОСОБА_1 , та не прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2025 та прийняти рішення за результатами такого розгляду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в частині вимог.

Апелянт просить ухвалити нове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості щодо ОСОБА_1 , а саме відомості про виключення з військового обліку за станом здоров`я відповідно до: Свідоцтва про хворобу ВЛК від 23.11.2020 № 855/3в; довідки ВЛК від 30.09.2021 № 1/71; запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 .

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 та від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу позивача до розгляду в порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач згідно з наказом ГУ ДФС у Київській області № 283-о від 25.11.2020, був звільнений з посади оперуповноваженого з ОВС у відставку з 01.12.2020 із зняттям з військового обліку за п. 65 п.п. «б» (через хворобу) на підставі висновку військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 23.11.2020.

30.09.2021 відповідач виключив позивача з військового обліку на підставі висновків ВЛК, про що зроблено відповідний запис у Військовому квитку позивача в установленій формі.

Однак, 19.06.2025 через сервіс «Дія» позивач стосовно себе отримав військово-обліковий документ (витяг з системи «Резерв+»), у якому зазначено: категорія обліку: військовозобов`язаний; статус: «порушення правил військового обліку».

Позивач неодноразово звертався листами № 0213200057396 від 20.06.2025, № 0213200079110 від 18.09.2025 до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак, відповіді на них так і не отримав, незважаючи на те, що листи були отримані адресатами, що підтверджено даними з трекінгу поштових відправлень.

Не погоджуючись з правомірністю такої бездіяльності відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що отримавши лист-заяву позивача, відповідач, до компетенції якого належить вирішення порушеного у листі питання, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо внесення змін або відмови у такому внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Однак, заява позивача щодо перевірки законності вимог позивача по суті не розглядалася.

Водночас, позовна вимога щодо внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом включення актуальних відомостей щодо позивача не підлягає задоволенню з мотивів її передчасності, оскільки відповідачем не здійснено дій щодо прийняття відповідного рішення за результатами опрацювання поданого позивачем належним чином листа про актуалізацію відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Натомість, позивач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що:

- апеляційна скарга подається в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача внести актуальні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до документів ВЛК та військового квитка апелянта;

- такий підхід не відповідає принципу ефективного способу захисту, оскільки не забезпечує поновлення порушеного права апелянта та фактично перекладає тягар захисту права на майбутній, повторний судовий процес;

- такий спосіб захисту не виключає необхідності повторного звернення до суду, що суперечить завданням адміністративного судочинства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-ХІІ, призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", «Про військовий обов`язок і військову службу» та дим Порядком.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з приписами п. п. 8 п. 1 Правил військового обліку (додаток 2 до Порядку № 1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, Зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до п. 9 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом;.

Пунктом 11 Положення № 154, передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві.

Згідно з приписами частини першої статті 2 Закону № 1951-VIII, основними завданнями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За змістом частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Тож, з наведеного слідує, що відповідач відповідальний за ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію його бази даних до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Предметом спору у цій справі є допущена бездіяльність відповідача щодо належного розгляду листа-заяви позивача № 0213200057396 від 20.06.2025. Судом першої інстанції було досліджено, що в матеріалах справи містяться докази надсилання 20.06.2025 (опис вкладення та штемпель АТ Укрпошти) та докази отримання 23.06.2025 відповідачем вказаного листа позивача від 20.06.2025 №0213200057396 (копія трекінгу відправлення 0213200057396).

Відтак, отримавши листа-заяви позивача, відповідач, до компетенції якого належить вирішення порушеного у листі питання, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо внесення змін або відмови у такому внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно норм ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, оскільки відповідачем під час розгляду даного спору не було надано доказів належного розгляду заяви позивача та прийняття рішення по суті питання, суд першої інстанції мав підстави для висновку про наявність протиправної бездіяльності, при цьому, заява позивача по суті не розглядалася.

Відсутність належним чином оформленого рішення щодо порушеного у листі позивача питання або мотивованої відмови у задоволенні вимог позивача, викладених у такому листі, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Частина перша статті 77 КАС України, покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У частині доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога щодо внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом включення актуальних відомостей щодо позивача з урахуванням інформації, вказаної у висновку ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Київській області» від 23.11.2020 (Свідоцтво про хворобу № 855/3в), висновку ВЛК від 30.09.2021 (Довідка № 1/71), та у Військовому квитку не підлягає задоволенню, адже за заявою позивача, відповідачем не було здійснено дій щодо прийняття відповідного рішення.

Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність відповідача, який мав розглянути заяву позивача по суті та прийняти рішення (внести зміни або відмовити), проте не зробив цього, що є протиправною бездіяльністю. Для внесення змін до Реєстру, закон вимагає від відповідача наявність обов`язку перевірки заявлених підстав та проведення додаткових процедур, внутрішніх перевірок або верифікацій даних, в які суд не має підстав втручатись. Так, процедура верифікації документів ВЛК та військового квитка є виключною компетенцією відповідача. Станом на момент винесення рішення судом першої інстанції, відповідач порушив права позивача на розгляд його заяви у порядку та встановлені строки, проте не порушив право позивача на включення актуальних відомостей щодо позивача. Саме тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що вимога про безпосереднє внесення даних є передчасною.

Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко