Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №620/9219/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9219/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у меншому розмірі, без врахування 12 повних календарних років служби;

стягнути з відповідача невиплачену частину одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 11679,90 грн;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (11679,90) за весь час затримки виплати з 22.06.2025 по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що внаслідок протиправних дій відповідача йому не виплачено в повному розмірі одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На його думку, він має право на виплату спірної грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 12 календарних років служби, а не з 11 календарних років, як виплатив відповідач.

Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 24.07.2025 було виплачено 126551,72 грн одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням 11 повних років календарної служби, так як позивач був призваний 02.09.2014 по мобілізації, і тільки 12.09.2015 з ним укладено контракт про проходження військової служби строком на особливий період або до оголошення рішення про демобілізацію. 12.09.2017 року на підставі наказу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас і Військова частина НОМЕР_2 повинна була провести всі розрахунки включаючи виплату у розмірі 4% від грошового забезпечення (допомога за кожен місяць служби) при звільненні військового по мобілізації, тому цей період служби по мобілізації з 02.09.2014 по 12.09.2015 до укладання контракту про проходження військової служби, Військовою частиною НОМЕР_1 не враховувався. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, відсутні підстави щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 12 повних календарних років служби.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 та від 16.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 17.06.2025 № 9-РС звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «а» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).

Згідно витягу з наказу від 20.06.2025 № 173, позивач має вислугу років: календарна - 12 років 08 місяців 08 днів; пільгова - 03 років 07 місяців 24 дні; загальна - 16 років 04 місяці 02 дні.

При звільненні позивачу була виплачена одноразова грошова допомога із врахуванням 11 повних років календарної служби, а не з 12 повних календарних років служби, у зв`язку з чим, не погодившись з протиправними діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що:

- з прохальної частини позову вбачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати одноразової грошової допомоги без врахування 12 повних календарних років служби. Сама по собі незгода позивача з календарними роками, з яких обраховувалася йому вказана грошова допомога не розповсюджується на дію статті;

- оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що у календарному обчисленні вислуга років позивача становить 12 років 08 місяців 08 днів, тобто становить більше 10 років календарної вислуги, тому суд першої інстанції дійшов висновку про неправильно обраний спосіб захисту позивачем;

- у даних спірних відносинах, відповідач, виплативши позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, діяв на підставі та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- станом на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 календарна вислуга позивача складала 12 років 8 місяців 8 днів, тобто 12 повних календарних років. Відповідно до розрахунку № 160 наданого відповідачем для розрахунку позивачем було взято 11 календарних років служби;

- таким чином, позивач не згоден із розміром виплаченої йому одноразової грошової допомоги при звільненні та просив суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 невиплачену частину одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 11679,90 грн. Тобто, предметом спору є саме розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а не наявність права на таку виплату при звільненні у позивача;

- скаржник зауважує, що у позовній заяві позивач просив суд зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому невиплачену частину одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у конкретній, розрахованій ним, сумі (11679,90 грн). Враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з неповним здійсненням виплати військовослужбовцю одноразової грошової допомоги при звільненні, без врахування календарного року служби. У зв`язку зі звільненням позивача з військової служби на підставі підпункту «а» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», на його думку, у нього виникло право на грошову допомогу у розмірі 50% відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років військової служби згідно із пунктом 2 частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ, проте фактично виплачено за 11 календарних років.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за віком.

Крім цього, як встановлено абзацом 8 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац 10 пункту 10 Постанови №393).

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра борони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок № 260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку № 260, для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).

Отже, як обґрунтовано наголосив суд першої інстанції, право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у випадку його звільнення з військової служби за віком, виникає за умови та за умови наявності у такого військовослужбовця вислуги 10 календарних років і більше.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивача звільнено в запас за підпунктом «а» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Сторонами не заперечується, що календарна вислуга років позивача становить 12 років 08 місяць 08 днів; пільгова - 03 роки 07 місяців 24 дні; загальна - 16 років 04 місяці 2 дні.

Як вже зазначалось вище, відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби за віком.

Натомість, за позицією відповідача, який не оспорює наявність у позивача 12 повних календарних років служби, ОСОБА_1 24.07.2025 було виплачено 126551,72 грн одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби із врахуванням 11 повних років календарної служби, так як позивач був призваний 02.09.2014 по мобілізації, і тільки 12.09.2015 з ним укладено контракт про проходження військової служби строком на особливий період або до оголошення рішення про демобілізацію. 12.09.2017 року на підставі наказу Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас і Військова частина НОМЕР_2 повинна була провести всі розрахунки включаючи виплату у розмірі 4% від грошового забезпечення (допомога за кожен місяць служби) при звільненні військового по мобілізації, тому цей період служби по мобілізації з 02.09.2014 по 12.09.2015 до укладання контракту про проходження військової служби, Військовою частиною НОМЕР_1 не враховувався. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, відсутні підстави щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за вислугу 12 повних календарних років служби.

Тому, встановлення та дослідження саме вказаної підстави для відмови у виплаті грошової допомоги за 1 рік служби, і є ключовим для правильного вирішення даного спору.

Відповідно до розрахунку № 160 наданого відповідачем було взято виплачено за 11 календарних років служби. Відповідачем було нараховано 23359,80 грн місячного грошового забезпечення. 23359,80 грн - 50% = 11679,90 грн. 11679,90 х 12 =140 158,80 грн. В той же час, відповідачем було нараховано скаржнику 128478,90 грн 140158,80 грн - 128478,90 грн = 11679,90 грн Тобто, неотримана позивачем частина одноразової грошової допомоги складає 11679,90 грн

Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач не згоден саме із розміром виплаченої йому одноразової грошової допомоги при звільненні та він просив суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 невиплачену частину одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 11679,90 грн. Тобто, предметом спору є саме розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, а не наявність права на таку виплату при звільненні у позивача.

У той же час, суд першої інстанції розглядав спірні правовідносини в контексті наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, а не правильності обрахунку її відповідачем, що не було предметом спору.

Виходячи із чого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про неправильно обраний спосіб захисту позивачем.

Повертаючись до позиції відповідача, колегія суддів наголошує на тому, що відповідач не врахував для розрахунку допомоги понад 1 рік служби (період мобілізації) з календарної вислуги ОСОБА_1 , що призвело до заниження суми допомоги, адже було враховано вислугу лише з моменту укладення контракту (з 12.09.2015 по липень 2025 року = 11 повних років). Період служби по мобілізації (з 02.09.2014 по 11.09.2015 = 1 рік і 9 днів) не було враховано, хоча наведені вище норми вимагають враховувати загальну безперервну календарну службу, незалежно від зміни статусу військовослужбовця мобілізація/контракт та виду військової служби.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог виплати компенсації втрати частини доходів.

Так, у разі несвоєчасної виплати сум грошового забезпечення провадиться компенсація втрати частини доходів громадян відповідно до діючого законодавства.

Використане у статті 3 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ), формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону № 2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Ураховуючи наявність факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення у повному обсязі, останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Таким чином, у зв`язку із невірним обрахунком грошового забезпечення при перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 22.06.2025 по день фактичної виплати.

Така вимога не є передчасною, адже використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги враховуються колегією суддів, як такі. Що знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Нормами ч. 2 ст. 315 КАС України, визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, проте допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки позивачем суд першої інстанції розглядав спірні правовідносини в контексті наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, а не правильності обрахунку її відповідачем, що не є предметом спору. До цього ж, формулювання позовних вимог у обраний позивачем спосіб, за наявності обґрунтованості позовних вимог по суті спору, не можна вважати неправильно обраним способом захисту прав.

Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у меншому розмірі, без врахування 12 повних календарних років служби.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 невиплачену ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 11679,90 грн (одинадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять гривень 90 коп).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення 11679,90 грн за час затримки виплати.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко