Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №640/3034/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/3034/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності, в якому просив:

визнати протиправною відмову МВС України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності, викладену в листі № 1108/22-21 від 13.01.2021, щодо невизнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ;

визнати за ОСОБА_1 право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист";

зобов`язати МВС України в особі Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати відповідне посвідчення і нагрудний знак "Ветеран органів внутрішніх справ України".

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача щодо невизнання позивача ветераном органів внутрішніх справ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх України, викладену в листі № 1108/22-21 від 13.01.2021 щодо невизнання ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ.

Визнано за ОСОБА_1 право на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо визнання його ветераном органів внутрішніх справ з урахуванням правової оцінки спірного питання, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 1955 року народження, з 29.03.1985 року по 02.01.2001 року проходив службу в УМВС України в Одеській області в Управлінні державної пожежної охорони УМВС України в Одеській області. Звільнений наказом УГПО №226 л/с від 20.12.2000 року. Відповідно до довідки від УМВС України в Одеській області безперервного стажу праці в УДПО УМВС України в Одеській області складає 20 (двадцять) років 03 місяці 18 днів, із них на посаді інженерно-інспекторського складу - 05 (років) 02 місяці 14 днів.

У період з 01.09.1972 по 24.06.1977 позивач навчався в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора політехнічного інституту за спеціальністю - хімічне машинобудування і апаратобудування, присвоєно кваліфікація - інженер механік. У період навчання в інституті, ОСОБА_1 проходів військову підготовку та отримав звання - лейтенант. Звання присвоєно наказом МО СССР № 280 від 12.11.1977 року, ВУС НОМЕР_2, політехнічний.

Під час проходження служби в УМВС України в Одеській області в Управлінні державної пожжної охорони УМВС України в Одеській області, ОСОБА_1 була присвоєна ІІ група інвалідності - безстроково, підстава присвоєння групи інвалідності - захворювання пов`язано з проходженням служби в УМВС України в Одеській області в Управлінні державної пожежної охорони УМВС України в Одеській області, що підтверджується довідкою МСЕК № 573098.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», звання підполковник, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 УМВС України і Одеській області від 06.02.2001 року.

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» із заявою про присвоєння статусу ветерана органів внутрішніх справ та надання посвідчення відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» листом від 19.11.2019 за № 33/36, ОСОБА_1 було відмовлено у присвоєні статусу ветерана військової служби та повідомлено: «Відповідно до п. 3 ст. 5 Закону ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України - інваліди І та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше. При цьому навчання в цивільних вищих навчальних закладах є періодом часу, але не видом служби, період проходження якої враховується для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

Підставою для відмови ОСОБА_1 у присвоєнні статусу ветерана військової служби є те, що період навчання у цивільних навчальних закладах до вислуги років для отримання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» не зараховується.

З такою відмовою ОСОБА_1 був не згодний, тому звернувся до Одеського окружного адміністративному суду для захисту свого порушеного права з позовною заявою про визнання відмови противоправною та зобов`язання вчинити певні дії (№420/4275/20).

Рішенням від 12.10.2020 року позов ОСОБА_1 був задоволений частково:

визнано протиправною відмову Державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС України по Одеській області, викладену в листі від 19.11.2019 р. (вих. № 33/36- Х-55), у направленні документів до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу Ветерана органів внутрішніх справ та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;

зобов`язано Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» направити до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України документи для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до пункту З статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Як стверджує позивач, 28.12.2020 рішення Одеського окружного адміністративному суду від 12.10.2020 року у справі № 420/4275/20 було виконано та були направлені матеріали до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Однак, позивач 21.01.2021 через Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» отримав лист №1108/22-21 від 13.01.21 від Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх, яким відмовлено у наданні ОСОБА_1 статусу «Ветеран органів внутрішніх справ» та видачі посвідчення і нагрудного знаку відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» посилаючись на те, що навчання у цивільних закладах - є періодом часу, який зараховується до вислуги років для призначення пенсії, але не є видом служби, періоди проходження якої враховуються для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ». Тобто підставою відмови стало те, що відповідач вважає, що період навчання у цивільних закладах не враховується для надання статусу «Ветеран органів внутрішніх справ».

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням наявності у відповідача дискреції у спірному питанні, виходив з того, що:

- до вислуги років позивача має враховуватися період навчання у Одеському ордена Трудового Червоного Прапора політехнічному інституті;

- ураховуючи ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також має вислугу років в органах внутрішніх справ більше 20 років, наявні передумови на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР у зв`язку із чим, дійшов помилкового висновку про те, що наявної у позивача вислуги років достатньо для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ;

- скаржник вказує, що суд не звернув уваги на те, що у цій справі спірні правовідносини виникли стосовно обрахування вислуги років для отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР, а не визначення права на пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У спірних правовідносинах, відповідач вважає, що період навчання у цивільному вищому навчальному закладі не зараховується до вислуги років для встановлення статусу ветерана органів справ, натомість цей період враховується лише для призначення пенсії, відповідно до статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", визначено статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", набуття статусу ветерана органів внутрішніх справ не пов`язується з часом звільнення особи зі служби в цих органах.

Згідно з нормами пункту третього частини першої статті 5 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ветеранами органів внутрішніх справ визнаються громадяни України: особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Отже, необхідними умовами для визнання особи ветераном органів внутрішніх справ є: 1) встановлення особі інвалідності першої чи другої групи; 2) інвалідність має настати внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ; 3) вислуга військової служби і служби в органах внутрішніх справ становить 20 і більше років.

Питання щодо обчислення вислуги років при призначенні пенсії особам, звільненим з військової служби, регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (надалі - Порядок № 393).

Відповідно до норм ст. 1 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з ч. 2 ст. 17 цього ж Закону, до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Такий самий порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, передбачає й пункт 2 Порядку №393.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що у період з 01.09.1972 по 24.06.1977 позивач навчався в Одеському ордена Трудового Червоного Прапора політехнічному інституті за спеціальністю - хімічне машинобудування і апаратобудування, присвоєно кваліфікація - інженер механік. У період навчання в інституті ОСОБА_1 проходів військову підготовку та отримав звання лейтенант. Звання присвоєно наказом МО СССР №280 від 12.11.1977 року, ВУС НОМЕР_2, політехнічний.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цьому питанні доцільно звернув увагу на те, що після закінчення вищого навчального закладу позивачу присвоєно офіцерське звання, до вислуги років позивача має враховуватися період навчання з 01.09.1972 року по 24.06.1977 року у Одеському ордена Трудового Червоного Прапора політехнічному інституті. Враховуючи ту обставину, що позивач є особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а також має вислугу років в органах внутрішніх справ більше 20 років, суд першої інстанції обґрунтовано виснував наявність права у позивача на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

З огляду на положення частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, висновки, викладені у постановах від 6 лютого 2020 року у справі №820/4905/16 та від 26 листопада 2020 року у справі № 400/1233/19, підлягають врахуванню під час розгляду справи № 400/968/22.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи про те, що для надання статусу ветерана органів внутрішніх справ обов`язковою умовою, є наявність відповідної кількості календарних років вислуги (саме служби), а не інших періодів навчання, роботи тощо, які враховуються при призначенні пенсії, оскільки пункт 3 частини першої статті 5 Закону № 203/98-ВР не містить вимог про наявність календарної або пільгової вислуги служби для надання статусу ветерана внутрішніх справ, а містить лише вимоги про наявність вислуги служби в органах внутрішніх справ 20 років і більше.

Так, 06 лютого 2020 року Верховний Суд прийняв постанову у справі №820/4905/16, у якій, дійшов висновку, що до вислуги років на службі в органах внутрішніх справ включається період навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання.

За викладених обставин, відмова Міністерства внутрішніх справ України у визнанні позивача ветераном органів внутрішніх справ, викладена у листі № 1108/22-21 від 13.01.2021, є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко