Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №640/6325/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6325/21 Суддя (судді) першої інстанції: Прасов Олександр Олександрович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Структум» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови, за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "Структум" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправними дії відповідача, які виразились у винесенні 16.02.2021 постанови № 230418 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою позивачу нараховано до сплати штраф 17 000 грн та скасувати вказану постанову.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до порушення судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, зокрема відповідач наголошує, що транспортним засобом позивача перевищено навантаження на здвоєні осі, яке визначено на рівні 16 т.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «СТРУКТУМ» зареєстроване як юридична особа у 2012 році, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Основний вид економічної діяльності: 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ТОВ «СТРУКТУМ» належить вантажний спеціальний автокран КРАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі направлення на перевірку посадовими особами придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки № 011927 від 14.12.2020 проведено рейдову перевірку вказаного транспортного засобу, за результатами якої складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.12.2020 № 039489.

Згідно Розрахунку № 039489 від 16.12.2020 на автопоїзді КРАЗ 250 реєстраційний номер НОМЕР_2 навантаження на здвоєну вісь склало 18,35 т.

На підставі Акту та Розрахунку про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.12.2020 № 039489 Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.02.2021 № 230418, якою до ТОВ «СТРУКТУМ» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% за що передбачена відповідальність абзацом 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відтак постановлено стягнути з позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Не погоджуючись з правомірністю притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 230418 від 16.02.2021 відповідачем прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже вона є не правомірною та підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вказує на відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами.

Автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 6 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, прийняті в межах його компетенції, обов`язкові до виконання на території України.

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

На виконання ст. 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Керуючись ст. 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Абзаци 14-16 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-ІІІ встановлюють, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у поставові від 09.08.2019 у справі № 806/1450/16, від 06.07.2023 у справі № 560/514/22.

Як встановлено вище, транспортний засіб КРАЗ 250 реєстраційний номер НОМЕР_2 належить позивачу, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та згідно Висновку експертизи № 61.09.02.0009.7 є вантажопідіймальною спорудою.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997 (далі - Правила № 363) визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Ці Правила не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.

За визначеннями, що містяться у п. 1 Правил № 363:

перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

Спеціальний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій.

Як встановлено вище, транспортний засіб КРАЗ 250 реєстраційний номер НОМЕР_2 є вантажним спеціальним автокраном.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач у спірному випадку не є автомобільним перевізником, а отже і суб`єктом порушення, передбаченого ст. 60 Закону № 2344-ІІІ.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необґрунтованість прийнятої постанови про застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Структум» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко