Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №640/7736/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7736/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року, суддя Ващиліна Р.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.03.2020 №100000/2020/100044/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2020 вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Окружний адміністративний суд міста Києва було ліквідовано Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду”.

З метою забезпечення розгляду адміністративної справи здійснено автоматизований розподіл судових справ між іншими окружними адміністративними судами України та дану справу передано до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 замінено первісного відповідача Київську митницю Держмитслужби на правонаступника - Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

01 вересня 2018 року між Yongkang Tianye Industry and Trade CO., LTD (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (далі – ТОВ «ВІСТ ГРУП») (Покупець) укладено Контракт №451-UK.

Відповідно до пп. 1.1 вказаного контракту, продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгодженими сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

Поставка товару здійснюється продавцем згідно з Додатками-специфікаціями, які являються невід`ємною частиною даного контракту (п. 1.2 контракту).

Пунстом 2.1 контракту передбачено, що ціни на кожну конкретну партію товару, визначені в інвойсі, встановлені в USD.

Згідно п. 3.1 контракту оплата кожної партії товару здійснюється у валюті Контракту шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата.

Оплата може здійснюватися на інших умовах, про які окремо зазначається в специфікаціях (інвойсах) до кожної партії товару (п. 3.2 контракту).

Відповідно до п. 4.1 контракту, продавець зобов`язується поставляти з кожною партією товару наступні належним чином оформлені документи: комерційний рахунок-фактура, експортна вантажна митна декларація, транспортні накладні.

Згідно з інвойсом №00081 від 28.08.2019 на виконання Контракту №451-UK від 01.09.2018 ТОВ «ВІСТ ГРУП» придбало меблі для туризму з металевим каркасом, а саме: стіл розкладний, поверхня МДФ з 4 стільцями у кількості 1756 одиниць вартістю за одиницю 13,50 дол. США; стілець розкладний сталевий у кількості 1200 одиниць вартістю за одиницю 1,53 дол. США; стілець розкладний для відпочинку у кількості 580 одиниць вартістю за одиницю 4,78 дол. США. Загальна вартість поставки 28314,40 дол. США.

Як убачається з інвойсу №00081 від 28.08.2019 сторони домовились про наступний порядок оплати товару: шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця 30% передплати та сплата решти 70% протягом 30 календарних днів, починаючи з дня, наступного за датою, зазначеною в транспортному (морському) документі.

29 серпня 2019 року ТОВ «ВІСТ ГРУП» перерахувало на рахунок Yongkang Tianye Industry and Trade CO., LTD 7662,60 дол. США в якості передплати за товар.

З метою здійснення митного оформлення придбаного товару 04 березня 2020 року ТОВ «ВІСТ ГРУП» подало до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію №UA100320/2020/614687, відповідно до якої митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в сумі 28314,40 дол. США.

Згідно додатку до декларації, заявлена митна вартість товару становить 776328,99 грн (31129,61 дол. США) та включає в себе ціну товару в іноземній валюті 28314,40 дол. США та витрати на транспортування 70207,50 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту разом з митною декларацією було подано контракт №451-UK від 01.09.2018, інвойс №00081 від 28.08.2019, коносамент №G0120011689 від 23.01.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну №0553 від 03.03.2020, прайс-лист від 23.07.2019, рахунок на оплату №391 від 01.03.2020, довідку про транспорті витрати №141 від 01.03.2020, договір на транспортно-експедиторське обслуговування №06/02-2014 від 10.06.2014, видаткові накладні від 17.01.2020, заявку-довіреність №24 від 17.02.2020, лист від 03.03.2020, декларацію на експорт товару Китайської Народної Республіки №310120200519705293 від 17.01.2020.

За результатами проведеного опрацювання поданих до митного оформлення документів 04 березня 2020 року Київська митниця Держмитслужби надіслала ТОВ «ВІСТ ГРУП» електронне повідомлення, в якому проінформувала про відсутність заявки на перевезення, акта виконаних робіт (наданих послуг), калькуляції транспортних витрат, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, договору страхування. З огляду на що повідомлено про відсутність можливості перевірити декларування транспортних витрат. Окрім того, зазначено, що до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, що передбачено умовами оплати згідно з п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2018 №451-UK та інвойсу №00081 від 28.08.2019; експортна митна декларація країни-відправлення надана без урахування ст. 254 Митного кодексу України, що, в свою чергу, унеможливлює вивчення у повному об`ємі даного документа. Також зазначено, що наданий до митного оформлення прайс-лист не містить найменування товару, артикулу, якості товару, одиниці виміру, ціни, з обов`язковим зазначенням валюти, передбаченої системи знижок, виробника, умов поставки, умов платежу, терміну поставки, характеру тари та упаковки, дати складання або числа, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії.

З огляду на вищезазначене ТОВ «ВІСТ ГРУП» запропоновано надати протягом 10 днів додаткові документи, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість транспортування оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписки з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни-відправника; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовленими спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З метою усунення зазначених митним органом недоліків декларантом надіслано лист №05/03 від 05.03.2020, в якому повідомлено, що заяву на здійснення послуг по доставці товарів було надано для митного оформлення №24 від 17.02.2020, а тарифи на перевезення узгоджено під час складання заявки. При цьому зазначено, що довідки про транспортні витрати по доставці контейнера на адресу ТОВ «ВІСТ ГРУП» від місця завантаження до митного кордону України та рахунку на оплату за надання транспортно-експедиційних послуг цілком достатньо для встановлення складової митної вартості по транспортуванню. Окрім того, повідомлено, про неможливість надання документів щодо оплати вартості за транспортування та страхування за відсутності оплати та не проведення страхування. Також зазначено про відсутність необхідності надання перекладу на державну мову декларації країни-відправлення, оскільки під час консультацій не повідомлено, які саме відомості необхідно перекласти та для чого. Наголошено на тому, що в нормативних документах щодо прайс-листів не обумовлено відсутність чи обов`язковість форми оплати та інших відомостей, тому посилання на суб`єктивність прайс-листа є безпідставними.

За результатами розгляду поданих декларантом документів Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/1000044/2 від 05.03.2020 із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару, згідно з яким скоригована митна вартість товару визначена в розмірі 56086,33 дол. США. Зазначена митна вартість ґрунтується на раніше визнаних митними органами митних вартостях, а саме: щодо товару 1: МД №UA125200/2019/620488 від 04.06.2019, МД №UA500070/2020/202663 від 27.01.2020; товару 2: МД №UA125200/2019/620488 від 04.06.2019, МД №UA500030/2020/202199 від 21.02.2020.

Прийняте Київською митницею Держмитслужби рішення аргументоване наявністю сумнівів у правильності визначення митної вартості, оскільки декларантом для митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. При цьому прописано всі недоліки, зазначені у раніше надісланому декларанту повідомленні.

У зв`язку з винесеним рішення про коригування митної вартості товарів Київською митницею Держмитслужби відмовлено ТОВ «ВІСТ ГРУП» в митному оформленні товарів, про що складено картку відмови №UA100320/2020/00038 від 23.07.2020.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України №4495-VI від 13.03.2012 (далі – МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Порядок здійснення митного оформлення регулюється нормами розділу VIII МК України. Так, метою митного оформлення згідно з митним законодавством є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в розумінні МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначене кореспондується також з положеннями ч. 4 ст. 58 МК України, згідно з якими митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Стаття 53 МК України регламентує перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Так, зазначеною статтею встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 5 ст. 264 та ч. 1 ст. 54 МК України, з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів, а також контроль правильності визначення митної вартості установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації, що полягає, в тому числі, у перевірці числового значення заявленої митної вартості.

В розумінні положень ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положення ч. 5 ст. 53 МК України забороняють вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, а саме, наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

У зв`язку з вказаним суд вважає, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 19.02.2019 у справі №814/1888/16, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 19 березня 2021 року у справі №820/5525/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Необхідність подання додаткових документів Київська митниця Держмитслужби аргументувала відсутністю необхідних документів на підтвердження понесених транспортних витрат, зокрема: заявки на перевезення, акта виконаних робіт (наданих послуг), калькуляції транспортних витрат, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури, договору страхування. Окрім того, митний орган звернув увагу на відсутності доказів оплати товару згідно з п. 3.1 зовнішньоекономічного договору від 01.09.2018 №451-UК, ненаданням перекладу на державну мову експортної митної декларації країни-відправлення та належно оформленого прайс-листа.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, такі мотиви відповідача є безпідставними, оскільки при митному оформленні товару ТОВ «ВІСТ ГРУП» подало всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України документи, зокрема: контракт №451-UK від 01.09.2018, інвойс №00081 від 28.08.2019, коносамент №G0120011689 від 23.01.2020, міжнародну товарно-транспортну накладну №0553 від 03.03.2020, рахунок на оплату №391 від 01.03.2020, довідку про транспорті витрати №141 від 01.03.2020, договір на транспортно-експедиторське обслуговування №06/02-2014 від 10.06.2014, видаткові накладні від 17.01.2020, заявку-довіреність №24 від 17.02.2020, лист від 03.03.2020.

Митний орган не надав суду жодних достатніх та належних обґрунтувань того, яким чином виявлені ним розбіжності позбавляють його можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару. На противагу чому, позивачем було надано повний обсяг обов`язкових та інших наявних додаткових документів, який належно підтверджує числові значення складових митної вартості товару.

Більше того, за результатами розгляду даної справи судом не встановлено наявність в наданих декларантом для митного оформлення документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. З огляду на що суд вважає, що Київська митниця Держмитслужби могла достеменно визначити митну вартість товару за основним методом (ціною договору).

Водночас, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями), що можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, від 02.03.2021 у справі №380/842/20, від 27.02.2025 у справі №300/784/24.

Як було встановлено колегією суддів, придбаний позивачем за контрактом №451-UK від 01.09.2018 товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №329 від 29.08.2019 та №79 від 13.03.2020.

Доводи митного органу щодо відсутності в прайс-листі всіх необхідних відомостей є безпідставними і вірно не були прийняті до уваги судом першої інстанції.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Прайс-лист є документом довільної форми. Чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд. Тобто, прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом у постановах від 08 грудня 2022 року у справі №420/2792/19, 01 березня 2023 року у справі №420/18880/21.

Також є безпідставними доводи митного органу, що декларантом не надано переклад декларації країни-відправлення, оскільки, вимагати переклад українською мовою документів, наданих декларантом разом з митною декларацією, зокрема експортної митної декларації, митний орган може лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Разом з тим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання як самої експортної декларації, так і її перекладу, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації.

Митна декларація країни-відправлення не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, а може лише додатково надаватися митному органу виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності, проте, відсутність такого документа не впливає на митну вартість, оскільки він не містить відомостей, необхідних для перевірки митної декларації.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 815/6805/17.

Як встановлено судом, на підтвердження понесених транспортних витрат ТОВ «ВІСТ ГРУП» надало договір на транспортно-експедиторське обслуговування №06/02-2014 від 10.06.2014, міжнародну товарно-транспортну накладну №0553 від 03.03.2020, рахунок на оплату №391 від 01.03.2020, довідку про транспорті витрати №141 від 01.03.2020, коносамент №G0120011689 від 23.01.2020, заявку-довіреність №24 від 17.02.2020.

Київська митниця Держмитслужби такі документи вважала недостатніми з огляду на відсутність заявки на здійснення послуг по доставці та банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг.

Проте, укладеним між Приватним підприємством «Транскарго» та ТОВ «ВІСТ ГРУП» договором на транспортно-експедиторське обслуговування №06/02-2014 від 10.06.2014 передбачено, що послуги виконавця, морський фрахт та інші платежі, пов`язані з виконанням даного договору, оплачуються замовником на умовах відстрочки в 21 календарний день після доставки вантажу замовнику (п. 3.1 договору).

Враховуючи, що станом на день митного оформлення товарів строк оплати наданих ТОВ «ВІСТ ГРУП» транспортно-експедиційних послуг фактично ще не настав, декларант не мав можливості надати митному органу платіжні документи на підтвердження факту їх оплати. В свою чергу позивач надав інші докази, з яких можна було встановити вартість транспортних витрат для визначення митної вартості товару, зокрема довідку про транспортні витрати №141 від 01.03.2020, відповідно до якої вартість таких становить 70207,50 грн. Зазначена довідка складена уповноваженою особою Приватного підприємства «Транскарго», скріплена печаткою та містить всі необхідні дані для ідентифікації як партії поставки товару, так і вартості транспортних витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постановах від 31 травня 2019 у справі №804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03 лютого 2021 року у справі №810/4441/16, від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17, зазначено, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Водночас, є безпідставними твердження відповідача про ненадання позивачем заявки на здійснення послуг по доставці товару з огляду на наявні в матеріалах справи докази. Зокрема, з картки відмови №UA100320/2020/00038 від 05.03.2020 вбачається, що декларант подав до митного оформлення, серед іншого, заявку-доручення №24 від 17.02.2020.

Згідно з даними заявки-доручення ТОВ «ВІСТ ГРУП» доручило Приватному підприємству «Транскарго» здійснювати від його імені всі необхідні дії, пов`язані з транспортно-експедиторським обслуговуванням, отриманням і доставкою всіх імпортних вантажів, що прибули в Одеський та Іллічівський торгові порти для подальшої відправки на адресу товариства. При цьому просило оформити документи на контейнер №MRKU2590553 по коносаменту №G0120011689.

Отже, зі змісту вищезазначеної заявки-доручення можна достеменно встановити волевиявлення ТОВ «ВІСТ ГРУП» та доручення Приватному підприємству «Транскарго» здійснювати транспортно-експедиційних послуг щодо задекларованого товару.

Колегія суддів звертає увагу, що ані нормами чинного законодавства, ані договором №06/02-2014 від 10.06.2014 не встановлена єдина форма заявки для надання транспортно-експедиторських послуг, з огляду на що відповідач протиправно не враховував наданий декларантом документ.

Отже, у митного органу була можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару, перевірити в повній мірі маршрут доставки та підтвердити заявлені декларантом складові митної вартості, а подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Однак такі документи не були взяті до уваги Київською митницею Держмитслужби при прийнятті оскарженого рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При цьому, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч. 3 ст. 58 МК України).

Таким чином, за результатами проведеного правового аналізу законодавчих норм, що регулюють порядок визначення митної вартості товару, суд першої інстанції дійшов вірного, що така визначається в першу чергу за ціною договору, і тільки в разі неможливості застосування такого, використовуються другорядні методи.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Разом з тим, ч. 6 зазначеної статті МК України також передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 55 МК України, митний орган за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Зокрема, згідно з положеннями п.п. 2, 4 ч. 2 цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити не лише наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, але й обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Обов`язок митних органів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюються також Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі – Правила).

Згідно з п. 2.1 Правил, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Тобто, законодавець встановив, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що при розрахунку митної вартості відповідач застосував резервний метод та використав інформацію за раніше визнаними митними органами митними вартостями.

Проте з копій таких митних декларацій неможливо встановити, що зазначені в них товари є ідентичними тим, що пред`явлені до митного оформлення ТОВ «ВІСТ ГРУП», оскільки такі не містять жодних їх характеристик. Водночас, суд вірно звернув увагу, що різні меблі відрізняються за своїми якісними, технічними характеристиками та складовими матеріалу, що може значно вплинути на їхню вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положення ч. 7 ст. 54 МК України передбачають, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для визначення митної вартості товару за резервним методом та проведення її коригування, а тому заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судових витрат з правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 зазначеної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката представник позивача долучив копію договорів про надання правової допомоги №01-03/20 від 05.03.2020, №01-03/1/20 від 05.03.2020, платіжного доручення №1664 від 20.03.2020, акту наданих послуг від 01.04.2020.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Відповідно до частин 7 та 9 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2020 року ТОВ «ВІСТ ГРУП» уклало з Адвокатським бюро «Віктор Васильцов і партнери» договір про надання правової допомоги №01-03/20.

Відповідно до п. 1.1 вказаного вище договору, предметом такого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у статусі позивача в адміністративних судах всіх інстанцій за позовом ТОВ «ВІСТ ГРУП» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарі від 05.03.20 №UA100000/2020/100044/2.

Згідно п. 4.6 договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є Додатком 2 до цього договору.

Підставою для сплати гонорару є рахунок-фактура, зразок якого є Додатком 3 до цього договору (п. 4.7 договору).

П. 4.8 договору передбачено, що клієнт сплачує гонорар у день отримання рахунку-фактури.

Відповідно до акту наданих послуг від 01.04.2020, Адвокатське бюро «Віктор Васильцов і партнери» передало, а ТОВ «ВІСТ ГРУП» прийняло наступні послуги:

- ознайомлення з документами, наданими замовником в електронному та печатному вигляді, які стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості, та виготовлення копій таких рішень для сторін судового провадження (6 годин) – 2500,00 грн;

- проведення індивідуальної консультації з клієнтом в офісі адвокатського бюро з наданням професійного юридичного висновку з посиланням на законодавство та судову практику, аналіз та підготовка юридичного висновку на підставі зібраних документів щодо застосування законодавства України по скасуванню рішень про коригування митної вартості товару, що імпортується, аналіз судових рішень України з аналогічних питань Європейського суду з прав людини (10 годин) – 2000,00 грн;

- складання позовної заяви незалежно від об`єму документів та подача позову до суду (8 годин) – 2000,00 грн;

- ведення справи в суді 1 інстанції (складання клопотань, запитів, відповідей на відзив, пояснень, участь неменше ніж в 2-х судових засіданнях) – 1000,00 грн.

Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 7000,00 грн.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат суд зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з прецедентною практикою такого заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що заявлена сума витрат на правничу допомогу в повній мірі відповідає критерію розумності їх розміру у співвідношенні до складності справи.

Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В даній адміністративній справі та в апеляційній скарзі відповідач жодних заперечень щодо розміру судових витрат не заявив.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.