Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №698/547/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/547/26

Провадження № 3/698/177/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 р. Суддя Калинопільського районного суду Черкаської області Баранов О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла від СПД №1 Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, місце проживання АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07.06.2026 року серії ЕПР1 № 686388, водій ОСОБА_1 , 07.06.2026 року о 13-33 год. в селищі Калинопіль по вул. В`ячеслава Чорновола, керувала т.з. ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , повторно протягом року в стані алкогольного сп`яніння, огляд на проходження встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6810» з результатом 0,58 проміле, чим порушила п.2.9 ПДР України та вчинила правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП. Постановою Калинопільського районного суду Черкаської області від 12.01.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи сповіщена в установленому законом порядку.

Так, рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

З урахуванням належного повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, за відсутності заперечень останнього, суд вважає, що справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Так, відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи та оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням у своїй сукупності, приходжу до наступних висновків.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини 2 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Як встановлено, ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення, згідно фабули (суті вчиненого правопорушення) викладеної в протоколі від 07.06.2026 року серії ЕПР1 № 686388, що остання 07.06.2026 року о 13-33 год. в селищі Калинопіль по вул. В`ячеслава Чорновола, керувала т.з. ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 , повторно протягом року в стані алкогольного сп`яніння, огляд на проходження встановлення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер Алкотестер 6810 з результатом 0,58 проміле, чим порушила п.2.9 ПДР України та вчинила правопорушення за ч.2 ст. 130 КУпАП.

Крім того зазначено, що постановою Калинопільського районного суду Черкаської області від 12.01.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАП.

Як зазначалося вище, адміністративна відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП України настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, обов`язковою кваліфікуючою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП вчиненого ОСОБА_1 , є дії, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, тобто вчинені особою, повторно протягом року, за які передбачена відповідальність, а саме за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення як особою, яка повторно протягом року вчинила будь-яке з порушень передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейськими до матеріали справи про адміністративне правопорушення додано постанову Калинопільського районного суду Черкаської області від 12.01.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 130 КУпАП за те, що остання 14 листопада 2025 року о 23 год. 48 хв., в с-щі Калинопіль по вул. Сергія Єфремова водій ОСОБА_1 керувала автомобілем марки ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_2 та після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, вжила алкоголь (пиво) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення ступеня алкогольного сп`яніння, чим порушила вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 4 ст. 130 КУпАП.Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 4 ст. 130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність, у тому числі, за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення ступеня алкогольного сп`яніння.

В той же час, під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки остання вживала алкоголь до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення ступеня алкогольного сп`яніння. А тому, викладена у зазначеному протоколі про адміністративне правопорушення суть правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч.2 ст.130 КУпАП.

При цьому, суддя зазначає, Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норм, які б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 N 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям "правопорушення".

У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 адмістративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановлено у судовому засіданні за матеріалами справи та поясненнями свідка ОСОБА_2 , слід перекваліфікувати з ч.2 ст.130 КУпАП на ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинила будь-яке з порушень, передбачених частиною ч.1 ст.130 КУпАП.

Така перекваліфікація судом дій ОСОБА_1 не погіршує її становище, не порушує її права на захист та не змінює обставин правопорушення зафіксованих протоколом.

Таким чином, ОСОБА_1 слід визнати винною за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, що остання на момент зупинки т/з перебувала в стані алкогольного сп`яніння (0,58 ‰).

У рішенні від 21.07.2011р. по справі ''Коробов проти України'' Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення ''поза розумним сумнівом''. Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, окрім власного визнання, доведена ''поза розумним сумнівом'' та випливає із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків (доказів).

Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» водій - особа, яка керує транспортним засобом та має відповідне посвідчення встановленого зразка.

У п. 1.10 ПДР визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчається керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, на момент зупинки перебувала в стані алкогольного сп`яніння (0,58 ‰), що підтверджується дослідженим в судовому засіданні долученим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, чим порушила вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України, а тому, її слід визнати винною у вчиненні адмінправопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення.

Застосовуючи принцип індивідуалізації та невідворотності покарання, вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення враховуються положення ст. 280 КУпАП, а саме, те, що адмінправопорушення мало місце, вина ОСОБА_1 у її вчиненні є доведеною, останній підлягає адміністративній відповідальності, обставин пом`якшуючих та обтяжуючих його відповідальність не встановлено, майнову шкоду не заподіяно, а також беручи до уваги у відповідності до ст.ст.33,34 КУпАП характер вчиненого ОСОБА_1 адмінправопорушення, обставини справи та відомі дані про її особу, раніше притягувалася до адміністративної відповідальності, вважаю за необхідне призначити останній адміністративне стягнення в межах встановлених санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, до якої підлягає застосуванню санкція у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, на підставі ст. 40-1 КУпАП, враховуючи, що судом винесено постанову про призначення адміністративного стягнення, а тому з особи, якій призначено таке стягнення, необхідно стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 10.11.2011 року Катеринопільським РВ УМВС України у Черкаській області, визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (Один) рік.

У разі несплати добровільно штрафу протягом 15 днів, з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий 10.11.2011 року Катеринопільським РВ УМВС України у Черкаській області, на користь держави, судовий збір в розмірі 665 (Шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (Шістдесят) коп.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Роз`яснити особі, на яку накладено грошове стягнення, що у разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Дана постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Баранов О.І.