Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №640/18908/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18908/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу в червні 2016 року у сумі 5390,63 грн. та у березні 2017 року у сумі 7938,75 грн. без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороду, виплаченої у червні 2016 року, у сумі 4746,38 грн. та у березні 2017 року у сумі 4763,25 грн.;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у червні 2016 року, у сумі 5390,63 грн. та у березні 2017 року у сумі 7938,75 грн. із включенням до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороду виплаченої у червні 2016 року у сумі 4746,38 грн. та у березні 2017 року у сумі 4763,25 грн.;

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період із січня 2016 року по лютий 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплачених сум, надбавку за кваліфікацію з січня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1 класну кваліфікацію 8% посадового окладу та класна кваліфікація «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно не включено щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ осіб начальницького склад органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 № 889 до складу сум грошового забезпечення, з якого їй нараховувалась та виплачувалась у 2016, 2017, 2018 роках грошова допомога на оздоровлення, передбачена частиною першою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ та надбавка за кваліфікацію в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 справу прийнято до провадження та ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у червні 2016 року 5390,63 грн. та у березні 2017 року 7938,75 грн. без включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди виплаченої у червні 2016 року у сумі 4746,38 грн. та у березні 2017 року у сумі 4763,25 грн.

Зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у червні 2016 року у сумі 5390,63 грн. та у березні 2017 року у сумі 7938,75 грн, із включення до розрахунку місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої у червні 2016 року у сумі 4746,38 грн. та у березні 2017 року у сумі 4763,25 грн.

Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за кваліфікацію за період із січня 2016 року по лютий 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу, з урахуванням виплачених сум, надбавку за кваліфікацію з січня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»: 1 класну кваліфікацію 8% посадового окладу та класна кваліфікація «Майстер» - 11 відсотків посадового окладу.

Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2025 та від 16.01.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у порядку письмового провадження.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 1994 року по 2022 рік проходила військову службу.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 26.07.2022 №782-ОС, позивача звільнено з військової служби в запас наказом №769-ОС від 20.07.2022, виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Із наданих на адвокатський запит документів з питань грошового забезпечення позивача вбачається, що позивачу під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) грошове забезпечення, виплачувалась:

- відповідно до карток грошового забезпечення з січня 2016 року по лютий 2018 року щомісячно виплачувалась надбавка за кваліфікацію у розмірі: за 1 класну кваліфікацію 50% посадового окладу (96,00);

- з архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2016-2017 роки, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу було здійснено обчислення допомоги на здоровлення, які виплачено відповідачем у червні 2016 року у розмірі 4746,38грн. та у березні 2017 року у розмірі 4763,25 грн., не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09..2010 № 889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що:

- при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам вказаного Закону;

- щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, включається до складу сум грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова допомога на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

- у період з січня 2016 року по лютий 2018 року, відповідачем недоплачено позивачу щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, і така виплата здійснювалась не в повному обсязі, а отже, такі дії відповідача є неправомірними;

- основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки:

- позивач з цим позовом звернувся до суду 18.10.2021, тобто із пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України;

- в даному випадку, позивач має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем оскільки дана виплата була здійснена в повному обсязі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Щомісячна додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889) та Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, виданим на виконання постанови № 889 (далі - Інструкція, наказ № 595 відповідно).

У пункті 1 Постанови № 889, встановлено, що військовослужбовці (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), мають право на отримання щомісячної додаткової грошової нагороди в розмірі: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 постанови № 889).

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції № 595 (у редакції, яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

У пункті 8 Інструкції № 595, визначено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 9 зазначеної Інструкції, передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Згідно пункту 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550 (далі - Інструкція №550, яка була чинною до 20.07.2018), така винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 8 Інструкції).

Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція № 260, яка була чинною до 20.07.2018), пунктом 30.1 якої передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 30.3 Інструкції № 260, встановлено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII, Міністру оборони України надано повноваження визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення, законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення, застосуванню підлягає Закон №2011-XII, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у зазначеній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: «згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Оскільки додаткова грошова винагорода має щомісячний характер, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.».

Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, включається до складу сум грошового забезпечення, з якого нараховується та виплачується грошова допомога на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Таким чином, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

У частині позовних вимог щодо нарахування та виплати надбавки за кваліфікацію за період із січня 2016 року по лютий 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру, варто зауважити, що згідно пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 1294), до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50% установленого згідно із зазначеними додатками розміру.

Додатком 25 до Постанови № 1294, встановлено щомісячний вид додаткового грошового забезпечення надбавку за кваліфікацію (у відсотках від посадового окладу) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, що мають клас: другий - %, перший 8%; майстер 11%.

Пунктами 11, 12 Постанови № 1294, визначено Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також державним органам привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

На виконання пункту 1 Постанови № 1294, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2008 року за № 537/15228 (чинний до березня 2018 року) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 425) підпунктом 3.13.1, пункту 3.13 розділу ІІІ встановлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшого складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5% посадового окладу; 1-й клас 8% посадового окладу; клас майстер - 11% посадового окладу.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що на підставі наказу відповідача від 08.12.2015 № 161-ос, позивачу присвоєно 1 класну кваліфікацію, а на підставі наказу від 21.12.2016 № 1289-ос, було присвоєно класну кваліфікацію майстер, з огляду на що, з дати видачі наказів про присвоєння відповідного класу кваліфікації, позивачу повинна була виплачуватись надбавка за класність: 1-й клас 8% посадового окладу; клас майстер - 11 % посадового окладу.

Разом з тим, позивачу виплачувалась щомісячно надбавка за 1 класну кваліфікацію у розмірі 4% посадового окладу у сумі 48,00 грн., а за класну кваліфікацію майстер у розмірі 5,5% посадового окладу в розмірі 66 грн. та 68,75 грн. Тобто, додаткова виплата позивачу проводилась в меншому розмірі, аніж це було визначено Інструкцією № 425.

Таким чином, у період з січня 2016 року по лютий 2018 року, відповідачем недоплачено позивачу щомісячний додатковий вид грошового забезпечення, і така виплата здійснювалась не в повному обсязі, а отже, такі дії відповідача є неправомірними. Вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У частині позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми надбавки за кваліфікацію за весь час затримки такої виплати по день їх фактичної виплати, слід зауважити, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів звертає увагу на приписи частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, та якими передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Дійсно, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України. Так, пунктом 18 частини першої розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Колегія суддів враховує, що до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строком, тому суд першої інстанції, розглядаючи питання дотримання позивачем строків на звернення до суду, дійшов цілком обґрунтованого висновку, що позов щодо періоду з 2016 року по 2018 рік поданий позивачем у визначений законом строк і він не пропущений.

Стосовно зазначення апелянтом про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем оскільки дана виплата була здійснена в повному обсязі, колегія суддів акцентує увагу на тому, що вказане питання не є предметом даного спору та не розглядалось судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко