Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №420/40171/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/40171/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року (суддя Катаєва Е.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 05.06.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

26.12.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 , в/ч НОМЕР_2 , в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 02.03.2020 по 10.01.2022;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02.03.2020 по 10.01.2022 відповідно до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не перерахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2020 по 10.01.2022 (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (з відрахуванням раніше отриманих сум);

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 02.03.2020 по 10.01.2022 (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (з відрахуванням раніше отриманих сум) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержання військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. затвердженого постановою КМУ №44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та належної доплати індексації грошового забезпечення за період з березня 2020 по січень 2022 роки, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити нарахування та належну доплату індексації грошового забезпечення за період з березня 2020 по січень 2022 роки, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з 02.03.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 02.03.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704, з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.122021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704, з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2022 по 10.01.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704, з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2022 по 10.01.2023 з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ №44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо не перерахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 11.01.2022 по 10.01.2023 (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (з відрахуванням раніше отриманих сум);

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 11.01.2022 по 10.01.2023 (з урахуванням виплачених сум) відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 (з відрахуванням раніше отриманих сум) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержання військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу. затвердженого постановою КМУ №44 від 15.01.2004;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та належної доплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2022 року по січень 2023 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 здійснити нарахування та належну доплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2022 року по січень 2023 року, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абз.4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з 10.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 10.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704, з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.01.2023 по 10.01.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01.01.2018;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01.01.2023 по 10.01.2023, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб. встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14 Постанови №704, з врахуванням виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2025 (справа №420/40171/24) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 02.03.2020 по 10.01.2022 грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 02.03.2020 по 10.01.2022 перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 у заниженому розмірі з 11.01.2022 по 10.01.2023 грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX відповідно до періоду, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 з 11.01.2022 по 10.01.2023 перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 апеляційні скарги в/ НОМЕР_3 , в/ч НОМЕР_2 залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2025 року – без змін.

05.06.2026 Одеським окружним судом ухвалено у справі №420/40171/24 додаткове рішення, яким:

- зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 виплату з 02.03.2020 по 10.01.2022 перерахованого грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 з 11.01.2022 по 10.01.2023 перерахованого грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-IX, відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідачі подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на порушення норм матеріального права, просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі зазначається в/ч НОМЕР_1 , що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а в діях в/ч НОМЕР_1 (як і в усіх інших військових частинах, установах, закладах) немає протиправності, та навпаки всі дії відповідають вимогам чинної редакції Постанови №704.

На обґрунтування апеляційної скарги в/ч НОМЕР_2 зазначається, що оскільки в спірний період з 10.02.2020 по 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, дії в/ч НОМЕР_2 були вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства України та у межах повноважень, жодної бездіяльності чи протиправних дій з боку військової частини допущено не було.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзиви на апеляційні скарги, у яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, відзиви на апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Питання, пов`язані з прийняттям судами додаткових рішень врегульовано статтею 252 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналізуючи положення наведеної статті колегія суддів дійшла висновку, що процесуальний інститут додаткового рішення дозволяє у визначених законом випадках виправляти помилки, спричинені недотриманням судом відповідного обов`язку, зокрема, у разі, коли судом, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, не ухвалено рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, звертаючись до суду ОСОБА_1 просив задовольнити його вимоги шляхом зобов`язання відповідачів здійснити виплату перерахованого грошового забезпечення.

Суд першої інстанції погодився з доводами позовної заяви в частині того, що позивачу протиправно було нараховано та виплачено відповідачами: в/ч НОМЕР_1 в період з 02.03.2020 по 10.01.2022 та в/ч НОМЕР_2 в період з 11.01.2022 по 10.01.2023 грошове забезпечення не у повному обсязі, а саме без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IX, "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 року №2710-IX відповідно до періоду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Однак, в резолютивній частині рішення від 07.04.2025 суд не зазначив про необхідність здійснити виплату перерахованого грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового рішення.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційних скарг відповідачів, оскільки вони стосуються не висновків суду першої інстанції, що стали підставою для прийняття додаткового рішення, а фактично стосуються висновків, викладених у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2025 року про протиправність дії в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення у заниженому розмірі.

Між тим, правова оцінка таким доводам була надана у постанові апеляційного суду від 18 березня 2026 року.

Поряд із цим, судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 22.04.2026 касаційну скаргу в/ч НОМЕР_2 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №420/40171/24 було повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 касаційну скаргу в/ч НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 у справі №420/40171/24 повернуто скаржнику.

Зважаючи на все вищевикладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційні скарги відповідачів задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 252, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справа №420/40171/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов