Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №756/19948/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 756/19948/25 Головуючий в суді І інстанції - Касьян А.В.

Провадження № 33/824/2175/2026 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Богуцького Івана Олександровича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, жителя АДРЕСА_2 ),

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 30.11.2025 о 14:19 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки AUDI Q7 (д.н.з. НОМЕР_1 ) по просп. Володимира Івасюка перед виїздом на вул. Героїв полку «Азов» у місті Києві, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (д.н.з. НОМЕР_2 ), який зупинився попереду, чим порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

30.11.2025 о 14:19 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Володимира Івасюка перед виїздом на вул. Героїв полку «Азов» у місті Києві, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, своїми діями, а саме різким гальмуванням, створив небезпеку для транспортного засобу марки AUDI Q7 (д.н.з. НОМЕР_1 ), внаслідок чого відбулось зіткнення, чим порушив вимоги пункту 1.5. та підпункту «б» пункту 2.3. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Богуцький І.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати у частині притягнення до відповідальності ОСОБА_1 та прийняти нову, якою закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Також, постанову Оболонського районного суду міста Києва від 28.01.2026 скасувати у частині визначення виду покарання ОСОБА_2 та прийняти нову, якою встановити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення права керування строком на 6 місяців.

Обґрунтовуючи свої вимоги апеляційної скарги захисник зазначає що за відсутності будь-яких об`єктивних підстав очікувати протиправної поведінки з боку іншого учасника дорожнього руху, ОСОБА_1 не був зобов`язаний передбачати раптове та небезпечне перестроювання з подальшим різким гальмуванням, що і стало безпосередньою причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Так, з відеозапису з камери заднього виду транспортного засобу «АУДІ» чітко вбачається, що водій транспортного засобу «МЕРСЕДЕС» переслідував на дорозі автомобіль «АУДІ» з паркувального майданчику, небезпечно зближаючись та порушуючи правила дорожнього руху.

З відеозапису з фронтальної камери транспортного засобу «АУДІ» та зокрема зі збільшеного фрагменту відеозапису чітко вбачається, що водій транспортного засобу «МЕРСЕДЕС» безпосередньо перед ДТП перелаштувався у смугу руху транспортного засобу «АУДІ» та в порушення п. 12.9 г) різко загальмував (за 1.99 сек. до зіткнення) без об`єктивної необхідності, навмисно створивши цим аварійну ситуацію для транспортного засобу «АУДІ», внаслідок якої відбулась ДТП.

При цьому з відеозапису слідує, що водій транспортного засобу «АУДІ» в`їхав на кільце зі швидкістю 39-41 км/год та з моменту, коли водій транспортного засобу «МЕРСЕДЕС» наїхав на розмітку 1.1., почав знижувати швидкість до 34 км/год., в той час як водій транспортного засобу «МЕРСЕДЕС» різко перелаштувався у смугу руху транспортного засобу «АУДІ» за 2.35.-2.55 сек. до зіткнення.

Враховуючи час, який пройшов від моменту раптового виконання маневру та моменту раптового гальмування транспортного засобу «МЕРСЕДЕС», водій транспортного засобу «АУДІ» не мав технічної можливості уникнути зіткнення при швидкості руху 34 км/год., оскільки нормативний час реакції водія в складній дорожній ситуації складає 0,80-1,20 сек., час запізнення спрацювання гальмівної системи складає 0,20-0,30 сек., час наростання сповільнення складає 0,2 сек.

Таким чином, лише для почату екстреного гальмування у даній ситуації водію транспортного засобу «АУДІ» потрібно було 1,20-1,70 сек., в той час як на саме гальмування лишалося 0,29-0,79 сек., що очевидно не є достатнім при швидкості 34 км/год.

З урахуванням механізму дорожньо-транспортної пригоди, положення п. 13.1 ПДР України не можуть бути застосовані до дій водія транспортного засобу «АУДІ», оскільки інший транспортний засіб не здійснював руху попереду в тій самій смузі, а виконував маневр перестроювання.

Дії водія транспортного засобу «АУДІ» в даній дорожньо-транспортній пригоді регламентуються п. 12.3 ПДР України, і як вбачається з відеозапису, водій транспортного засобу «АУДІ» не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

Апелянт, окремо наголошує, що транспортний засіб «АУДІ» облаштований системою попередження зіткнень, яка спрацювала безпосередньо перед зіткненням, проте відстані до «МЕРСЕДЕС» було недостатньо для зупинки транспортного засобу «АУДІ» навіть системою аварійної зупинки транспортного засобу.

Стосовно дій водія ОСОБА_2 апелянт зазначає, що попри те, що суд першої інстанції визнав його винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, проте застосоване до нього покарання видається занадто м`яким. З відеозапису вбачається, що він умисно здійснив маневр, що у подальшому призвів до зіткнення двох транспортних засобів, а отже мав припускати, що такі його дії є вкрай небезпечними і могли призвести не тільки до фактичних пошкоджень обох транспортних засобів, а і до потенційної загрози життю та здоров`ю у першу чергу водію ОСОБА_1 . З таких дій вбачається явна неповага до учасників дорожнього руху та свідоме ігнорування правил дорожнього руху, а тому покарання у вигляді штрафу є занадто м`яким.

Вислухавши пояснення адвоката Богуцького І.О., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

За змістом ст.ст. 245, 252 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, судом цих вимог дотримано не було, про що правильно вказує у своїй апеляційній скарзі апелянт.

Так, пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі за змістом - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу (п.13.1 ПДР України).

За порушення вимог зазначених вимог ПДР України передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Відповідальність за ст.124 КУпАП настає в тому разі, коли внаслідок порушення правил дорожнього руху було спричинено пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Тобто, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті.

Чинне законодавство України та нормативно-правові акти покладають обов`язок на водіїв не лише знати та безумовно виконувати правила ПДР України, а також враховувати особливості та технічний стан транспортного засобу.

Відповідно до постанови суду водій ОСОБА_1 , 30.11.2025 о 14:19 керуючи транспортним засобом марки AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 по просп. Володимира Івасюка перед виїздом на вул. Героїв полку «Азов» у місті Києві, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI (д.н.з. НОМЕР_2 ), який зупинився попереду, чим порушив вимоги пункту 13.1. Правил дорожнього руху.

Разом з тим, з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, оскільки він суперечить наявним у справі доказам.

Так, із переглянутого в ході апеляційного розгляду справи відеозапису з камери відеоспостереження вбачається, що водій автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI д.н.з. НОМЕР_2 здійснював маневри перестроювання, обгону та випередження на по вул. Героїв полку «Азов» і в подальшому раптово перелаштувався з правої від автомобіля полоси для руху водія AUDI Q7 ОСОБА_1 на смугу руху, по якій рухався AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .

Пункт 13.1 ПДР України у цій ситуації взагалі не може бути застосований, оскільки він регулює відносини між водіями, які рухаються попутно в одному ряду один за одним протягом певного часу.

Апеляційний суд вважає, що звинувачення ОСОБА_1 у порушенні п.13.1 ПДР України є безпідставними та незаконними. Зазначений пункт зобов`язує водія дотримуватися безпечної дистанції до транспортного засобу, що рухається попереду. Проте автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI д.н.з. НОМЕР_2 не рухався попереду транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_1 у розумінні ПДР, а здійснював маневр перешикування. Безпечна дистанція - це відстань, яку водій може свідомо контролювати та коригувати. Оскільки автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI д.н.з. НОМЕР_2 з`явився у смузі руху ОСОБА_1 раптово, у останнього об`єктивно та фізично не було часу та можливості для формування, розрахунку чи дотримання будь-якої дистанції до нього.

Зіткнення відбулося виключно через брак часу та відстані, оскільки маневр водія автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI д.н.з. НОМЕР_2 був здійснений у безпосередній близькості від автомобіля ОСОБА_1 та супроводжувався різким гальмуванням. З моменту виникнення небезпеки, а саме моменту перетину лінії смуги, по якій рухався ОСОБА_1 з автомобілем «MERCEDES-BENZ SPRINTER 516 CDI д.н.з. НОМЕР_2 , до моменту зіткнення минуло менше 2-3 секунд. За такий короткий проміжок часу автомобіль під керуванням ОСОБА_1 фізично не здатний зупинитися, оскільки цей час є меншим, ніж середній час реакції водія та час спрацьовування гальмівної системи разом узятих. Відтак, у ОСОБА_1 була відсутня технічна можливість уникнути даного зіткнення, що виключає його вину у вчиненні ДТП.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення вимог п.13.1 ПДР України, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо нього.

Доводи апелянта про те, що застосоване до ОСОБА_2 покарання видається занадто м`яким, є не обгрунтованими.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зробив поспішний висновок щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і безпідставно притягнув його до відповідальності, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, і таким чином, частковим задоволенням апеляційної скарги адвоката Богуцького І.О. в інтересах ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Богуцького Івана Олександровича - задовольнити частково.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 - скасувати в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1.ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Рудніченко