Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №756/16255/20 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Унікальний номер справи № 756/16255/20 Головуючий у суді першої інстанції - Майбоженко А.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11972/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Верланов С.М., Желепа О.В.,

секретар Цуран С.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гуцолом Русланом Івановичем на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4 про встановлення факту, яка має юридичне значення, зміну черговості у праві спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила встановити юридичний факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 з 2010 року та змінити черговість одержання права на спадкування майна після смерті ОСОБА_5 , визначивши право позивачки на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги.

Обґрунтовуючи вимоги посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер рідний брат позивачки та чоловік відповідачки - ОСОБА_5 .

Шлюб між ним та його дружиною ОСОБА_2 розірваний на момент смерті не був, однак з 2010 року вони фактично припинили шлюбні відносини, не вели спільного господарства, проживали за різними адресами.

У період з 2009 року по день смерті ОСОБА_5 багато хворів, мав інвалідність, пересувався за допомогою ходунків, мав ряд хронічних хвороб і часто звертався до медичних закладів для лікування. Всю необхідну допомогу спадкодавцю надавала саме позивачка, відповідачка від надання такої допомоги ухилялась, тривалий час проживала окремо. Вважає, що її опіка та надана допомога брату дозволяє їй одержати право на спадкування його майна поряд зі спадкоємцями першої черги, враховуючи його безпорадний стан.

Встановлення факту припинення шлюбних відносин має значення при оформленні позивачкою спадкових прав, оскільки це унеможливлюватиме включення майна, набутого після цього до складу спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 31.08.2022 провадження у цій справі було зупинено до вирішення Оболонським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29.01.2025 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні 20.03.2025 ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини щодо фізичного стану спадкодавця та дійшов хибного висновку про те, що його соціальна активність спростовує перебування у безпорадному стані.

Зазначає, що суд помилково застосував преюдицію щодо спірних правовідносин, пославшись на обставини, встановлені у справі №369/8751/20.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що факт припинення шлюбних відносин між спадкодавцем та відповідачкою не стосується прав та обов`язків позивачки.

Стверджує, що справа має для позивачки дуже важливе значення, оскільки вона була найближчою людиною для брата, постійно підтримувала з ним родинний зв`язок, доглядала його, організовувала лікування, допомагала у побуті.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 адвокат Фатєєв А.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

У судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гуцол Р.І., які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Відповідачка ОСОБА_2 та її представники: адвокати Грибенников С.О., Фатєєв А.О., - у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Від представниці ОСОБА_4 - адвоката Клечановської Ю.І. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 - брат позивачки, чоловік та батько відповідачів.

Після його смерті приватним нотаріусом КМНО Тюріною В.Б. заведено спадкову справу щодо його майна №2/2020 на підставі заяви ОСОБА_2 від 18.05.2020 про прийняття спадщини.

25.05.2020 з аналогічною заявою до нотаріуса звернулась позивачка - сестра померлого ОСОБА_1

05.10.2020 заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_4 в інтересах малолітнього сина спадкодавця - ОСОБА_6 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.12.2024 у справі за унікальним №756/171/22 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини задоволено, визнано ОСОБА_5 батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внесено відповідні відомості до актового запису про його народження.

Указаним рішенням також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , громадянка України у м. Макіївка Донецької області народила сина ОСОБА_6 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 ) батьками якого записано ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

За рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.07.2021 року задоволено позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 та виключено відомості про батьківство ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з актового запису №762 від 23.08.2013 року про народження ОСОБА_6 вчиненого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції в Донецькій області.

Підставою для задоволення даного позову, крім іншого, стали висновки судову молекулярно-генетичної експертизи відповідно до результатів якої біологічне батьківство ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно дитини - малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключається.

На виконання рішення суду ОСОБА_4 звернулась до Краматорського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) та отримала нове свідоцтво про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відомості про батька дитини - ОСОБА_9 , були внесені зі слів матері на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, про що зазначено у Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

З метою встановлення фактичних обставин в ході розгляду справи судом першої інстанції також було допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_10 суду показав, що знайомий був з родиною ОСОБА_5 давно. З ним підтримував дружні стосунки з 1975 року і до моменту смерті. Останні 9 років до цього був проректором Національного університету харчових технологій. Засвідчує, що ОСОБА_11 завжди підтримував зв`язок з дружиною і сестрою. На його запитання, де дружина, відповідав, що доглядає матір у селі. Він (Українець) мав намір знову бути обраним ректором університету, які мали відбутись у кінці квітня 2020 року. Тоді ж казав, що гарно себе почуває і відчуває сили знову зайняти цю посаду. Його смерть стала несподіванкою. Підтвердив, що ОСОБА_5 зловживав алкоголем тривалий час, він хотів йому допомогти.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що знайомий був з ОСОБА_13 через його сестру - позивачку у справі. Приблизно у 2011 році вона звернулась до нього як до лікаря-нарколога з метою лікування брата від алкогольної залежності. Він призначив йому лікування. Пізніше він консультував позивачку по телефону з цього ж приводу. Засвідчив про те, що позивачка опікувалась братом і він їй довіряв. Про дружину казав, що вони не живуть разом. Вважає, що спадкодавець міг собою опікуватись і сам. ОСОБА_5 був алкогольно-залежним. На його професійний погляд можна було визначити і її стадію. Ця хвороба впливала на взаємовідносини з оточуючими. Позивачка йому скаржилась, що він її ображає та кричить.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що з ОСОБА_5 був знайомий з 2003 року, між ними були гарні відносини. Вони були сусідами. Якийсь час він не бачив ОСОБА_15 і на його питання ОСОБА_5 відповів, що дружина доглядає хвору матір.

Свідок ОСОБА_16 показала суду, що була сусідкою подружжя ОСОБА_1 в Стоянці . Вони були знайомі з кінця 90-х років. Між подружжям були прекрасні відносини, крім того часу, коли ОСОБА_11 був п`яним. ОСОБА_19 (відповідачка) часто навідувала батьків, особливо після смерті батька, коли доглядала хвору матір. Інколи вона приїздила до чоловіка на день-два і поверталась назад. Тоді вона допомагала, прибирала. Вони постійно спілкувались телефоном.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що у листопаді 2020 року займала посаду секретаря виконавчого комітету Горенської сільської ради. Вона засвідчила довідку №02-16/550 від 18.11.2020 (а.с.112 т.1) на підставі Акту депутата Гореницької сільської ради від 09.11.2020. Особисто з родиною ОСОБА_1 знайома не була, про їх відносини не обізнана.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що ним у присутності сусідів родини ОСОБА_1 було складено акт від 09.11.2020 (а.с.113 т.1). Акт складений ним зі слів сусідів. Особисто з родиною ОСОБА_1 знайомий не був, про їх відносини не обізнаний.

Свідок ОСОБА_22 показав суду, що знайомий з позивачкою з 2001-2002 років. Він придбав будинок поблизу колишнього будинку її батьків поблизу ОСОБА_23 . Був також знайомий з її братом, а його дружину ніколи не бачив. Засвідчив, що ОСОБА_5 мав проблеми з суглобами, ногами і йому було важко пересуватись.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Встановлено, що ОСОБА_5 за життя заповіту не склав, а отже спадкування після його смерті має здійснюватися за законом. Його спадкоємцями першої черги є дружина - ОСОБА_2 і син - ОСОБА_3 , а спадкоємцем другої черги - сестра ОСОБА_1 .

Стаття 1259 ЦК України регулює черговість спадкування за законом, зокрема: спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині (ч. ст. 1259 ЦК України).

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Отже, черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК України), або на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У зазначеній категорії справ підлягає встановленню судом також факт належності сторін до спадкоємців за законом різних черг.

Зміна черговості спадкування лише надає право спадкоємцю наступної черги на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а не визнає його спадкоємцем цієї черги. Отримавши право на спадкування разом із спадкоємцями іншої черги, такий спадкоємець вважається спадкоємцем тієї черги, до якої він належить відповідно до статей 1261-1265 ЦК України.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року в справі № 592/1045/18- ц (провадження № 61-820св20), від 27 серпня 2020 року в справі № 266/2391/16(провадження № 61-1300св20), від 01 березня 2021 року в справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі №200/12980/14 (провадження №61-14159св19), від 25 березня 2021 року в справі №195/707/19-ц (провадження № 61-16935св20), від 22 квітня 2021 року в справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21), від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20).

Під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20)).

За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

На підставі пояснень учасників справи, показів свідків та наданих сторонами письмових доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачкою не надано належних та достатніх доказів, про те що померлий ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби та потребував сторонньої допомоги.

Допитані у судових засіданнях свідки також не підтвердили вказаних обставин.

Натомість, із наявних у матеріалах справи доказів та пояснень свідків вбачається, що ОСОБА_5 в останні роки свого життя у безпорадному стані не перебував, продовжував працювати, продовжувати кар`єру, проживав у власному будинку, користувався послугами водія, прибиральниці.

Медична документація щодо стану здоров`я ОСОБА_5 , що міститься у матеріалах справи, не містить беззаперечних доказів щодо його перебування у безпорадному стані, неможливості здійснювати догляд за собою, а також перебування спадкодавця на матеріальному забезпеченні позивачки, догляду позивачки за ним на постійній основі.

Крім того, суд зауважив, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за № 369/8751/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від спадкування. Рішенням від 22.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 21.09.2023 у справі № 369/8751/20 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування відмовлено.

Київським апеляційним судом зазначено, що ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів про те, що померлий ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані внаслідок тяжкої хвороби та потребував сторонньої допомоги. Допитаними у судових засіданнях свідками також не підтверджено вказаних обставин. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_2 ухилялась від надання допомоги, якої міг потребувати спадкодавець ОСОБА_5 .

Постановою Верховного Суду від 01.05.2024 у справі № 369/8751/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 21.09.2023 залишено без змін.

Отже, враховуючи недоведеність зазначених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про зміну черговості у праві на спадщину не підлягають задоволенню.

Правильними є також висновки суду про відсутність підстав для задоволення вимоги про встановлення факту припинення шлюбних відносин.

Так, відповідно до ч.1 і 2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Звертаючись до суду з позовом, у якому заявлено вимогу про встановлення факту припинення шлюбних відносин між померлим ОСОБА_5 і дружиною ОСОБА_2 з 2010 року, позивачка посилалась на те, що встановлення факту необхідне для реалізації її спадкових прав, а також на те, що після припинення шлюбних відносин усе майно, набуте ОСОБА_5 є його особистою приватною власністю та частка з нього не підлягає виділу дружині як частина спільного сумісного майна подружжя.

Разом з цим, встановлено, що позивачка є спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_5 .

Враховуючи наявність спадкоємців першої черги, до спадкування вона не закликається і рішення суду щодо факту припинення шлюбних стосунків не впливатиме на виникнення, зміну або припинення її прав та обов`язків, тому вимога про встановлення факту припинення шлюбних відносин є неналежним способом захисту прав позивачки.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо фізичного стану спадкодавця та його перебування у безпорадному стані, оскільки позивачка не надала достатніх та переконливих доказів вказаної обставини, зокрема, медичної документації чи висновків експертизи. При цьому, заявлені позивачкою свідки зазначали, що померлий ОСОБА_5 мав певні проблеми зі здоров`ям, однак, жоден свідок не засвідчив його перебування у безпорадному стані.

Безпідставними є також твердження апелянтки про необґрунтованість послань суду на обставини, встановлені у справі №369/8751/20, оскільки вказаний спір виник між тими ж учасниками справи щодо спадкування за померлим ОСОБА_5 і предмети доказування у обох справах частково збігаються. При цьому, оскаржуване рішення суду містить посилання на рішення у справі №369/8751/20 лише щодо обставин, що мають значення для розгляду цієї справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт припинення шлюбних відносин між спадкодавцем та відповідачкою стосується прав та обов`язків позивачки також є необґрунтованими, оскільки встановлення цього факту потрібне позивачці з метою визначення об`єму спадкової маси, на яку вона, як спадкоємець другої черги, на разі не претендує.

Отже, доводи апеляційної скарги повністю повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким повністю надана судом першої інстанції, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Гуцолом Русланом Івановичем залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст складено 15 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді С.М. Верланов

О.В. Желепа