Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №755/5083/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Київ

справа № 755/5083/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/9760/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» - адвоката Шельчук Тетяни Сергіївни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року, постановлену під головуванням судді Гаврилової О.В., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2026 року ОСББ «Русанівська вежа» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що 14 вересня 2018 року в будинку за адресою АДРЕСА_1 створено ОСББ «Русанівська вежа».

14 лютого 2022 року загальними зборами ОСББ «Русанівська вежа» було прийнято рішення про затвердження кошторису та встановлено щомісячний внесок для власників житлових та нежитлових приміщень на утримання будинку споруд та прибудинкових територій у розмірі 10,43 грн. за кв.м належної загальної площі власника та щомісячний внесок до резервного фонду у розмірі 130 грн. з кожного житлового приміщення власника, а для власників нежитлових приміщень у розмірі 30 грн. з кожного нежитлового приміщення власника.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна, а саме квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 .

Відповідачем належним чином зобов`язання щодо сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової територій, виконання, зокрема зазначеного рішення загальних зборів не виконується, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 495,44 грн.

27 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просить зупинити провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року, з урахуванням ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року про виправлення описки, заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі - задоволено.

Зупинено провадження у справі №755/5083/25 за позовом ОСББ «Русанівська вежа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зобов`язано ОСОБА_1 повідомити суд про припинення свого перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСББ «Русанівська вежа» - адвокат Шельчук Т.С. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог посилається на те, що відповідачем не доведено факту того, що він залучений до безпосередньої участі у бойових діях на постійній основі, а тільки те, що він періодично залучається до участі у таких діях.

Зазначає, що продовження розгляду справи не вплине і не може вплинути на зміст та обсяг прав відповідача, а дії відповідача по зупиненню провадження у справі свідчать про намір максимально відстрочити розгляд та вирішення справи, очевидно розуміючи факт відсутності будь-яких, підтверджених належними, достатніми та допустимими доказами, спростувань позовних вимог ОСББ «Русанівська вежа», а тим самим і задоволення таких позовних вимог.

Вказують, що провадження у справі підлягає зупиненню лише у випадку наявності обставин, які перешкоджають розгляду справи, а необгрунтоване зупинення провадження призведе до затягування строків розгляду справи і порушення прав позивача.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п.2 ч.1 ст.253 ЦПК України).

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжується.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року в справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25) зазначено, що:

з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм (п.81 постанови);

упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі (п.82 постанови);

системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції (п.83 постанови).

Колегія суддів апеляційного суду ураховує, що обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.

Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.

На вказаному наголошено, зокрема, у пунктах 102-105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 (провадження № 14-74цс25).

При цьому у пунктах 107, 108 вищевказаної постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що про своє волевиявлення проти зупинення провадження та прагнення продовжувати розгляд справи військовослужбовець - сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може заявити у позовній заяві, апеляційній чи касаційній скарзі, відзиві на них або відповіді на відзив, а також у будь-якій іншій заяві або клопотанні у справі, адресованих суду. Проте в будь-якому разі така його воля до продовження судового розгляду має правове значення винятково для суду певної судової інстанції, в якій було здійснене це волевиявлення.

Процесуальний закон визначає обов`язок суду зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, що є гарантією держави у забезпеченні процесуальних прав таких осіб.

З матеріалів справи вбачається, що 02 березня 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням, в якому просив зупинити провадження у справі, оскільки він перебуває у складі Збройних Сил України. Вказував, що він проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження.

До клопотання додано копії: довідки в/ч НОМЕР_1 від 07 грудня 2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України: витяг з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 за період з 20.01.2026 року по 23.01.2026 року та в/ч НОМЕР_1 за період з 01.01.2026 року по 31.01.2026 року із зазначенням щодо виконання ОСОБА_1 певних завдань.

Враховуючи, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено правовий режим воєнного стану, внаслідок чого Збройні Сили України як цілісна структура були переведені на організацію і штати воєнного часу, а також беручи до уваги факт проходження відповідачем ОСОБА_1 військової служби в період дії воєнного стану, який є об`єктивною обставиною, що перешкоджає його участі у розгляді справи, і відсутність беззастережної волі військовослужбовця ОСОБА_1 щодо продовження розгляду справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, дотримавшись таким чином норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги суд відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено перебування відповідача в складі Збройних Сил України. Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п.2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22).

Отже, наявність не припиненого воєнного стану в Україні та перебування ОСОБА_1 на військовій службі, відсутність прагнення у останнього продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), є достатніми підставами для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів наголошує, що положення статті 251 ЦПК України чітко передбачають випадки, в яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, а у ст. 253 зазначеного Кодексу визначені строки, на які зупиняється провадження у справі.

Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, позивач не позбавлена права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідного клопотання.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, внаслідок чого підстав для її скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Русанівська вежа» - адвоката Шельчук Тетяни Сергіївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 09 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: