Вирок від 06 квітня 2026 р. у справі №738/1161/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 738/1161/25 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/2976/2026 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2026 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Сєвєродонецька Луганської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , з загальною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, учасника бойових дій, є особою з інвалідністю 2 групи, нагородженого медаллю «За військову службу Україні», нагрудним знаком «За службу та звитягу» ІІІ ступеня, раніше судимого:

- вироком Менського районного суду Чернігівської області від 24 квітня 2024 року за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 69, 70 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі частини 1 статті 58 КК України, замість позбавлення волі строком 2 роки призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців строком 2 роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави в розмірі двадцяти відсотків,

- вироком Менського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2025 року за ч. 1 ст. 382 КК України до штрафу в сумі 10 200 гривень та службового обмеження для військовослужбовців строком 2 роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави в розмірі двадцяти відсотків,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 13 квітня 2025 року близько 17 години 10 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля ганку будинку по вулиці Зарічна, 59 в селі Синявка Корюківського району Чернігівської області, на ґрунті триваючих особистих неприязних відносин із ОСОБА_9 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_9 один удар ножем в ліву здухвинну ділянку живота, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої половини живота з ушкодженням тонкого кишківника, сальника з внутрішньою кровотечою, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 15 від 10.05.2025 відносяться до категорії тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя в момент їх спричинення.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2025 року та за сукупністю вироків, із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з 13 квітня 2025 року. Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Вирішено питання речових доказів та арешту майна.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок змінити та пом`якшити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, призначивши останньому 3 (три) роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробувальним терміном 3 (три) роки.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що оскаржуваний вирок є незаконним у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Призначення судом першої інстанції покарання у вигляді п`яти років двох місяців позбавлення волі є досить суворим видом покарання та не відповідає особі обвинуваченого та його характеризуючим даним.

Судом першої інстанції у відповідності до ст. 66 КК України визнано обставини, які пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Також, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений не оспорюючи жодного факту, який був покладений в основу обвинувачення, докладно розповів про скоєння ним кримінального правопорушення, визнав вину, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілого і потерпілий просив суд не застосовувати ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, про що можна зробити висновок, що потерпілий йому пробачив та те, що ОСОБА_7 по відношенню до потерпілого не являється не безпечним.

Окрім того, місцевим судом не враховано при призначенні покарання те, що ОСОБА_7 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується довідкою № 1888 від 14.08.2023 року.

Також, судом не враховано стан здоров`я обвинуваченого, який відповідно до довідки військово-лікарської комісії має ампутацію лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки, якому проведено протезування та на даний час він потребує додаткового протезування у зв`язку з пошкодженням протезу лівої гомілки.

Разом з цим судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що обвинувачений має на утриманні неповнолітню дитину, являється інвалідом II групи, нагороджений нагородами «За військову службу Україні», «За службу та відвагу».

В свою чергу, не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуваний вирок скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 10.06.2025 остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн, який вважати виконаним. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений раніше судимий вироком Менського районного суду Чернігівської області від 10.06.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн та службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням із суми грошового забезпечення в дохід держави в розмірі 20 відсотків.

Згідно наявної в матеріалах провадження довідки органу пробації від 11.08.2025 штраф обвинувачений сплатив.

Кримінальне правопорушення згідно оскаржуваного вироку ОСОБА_7 вчинив 13.04.2025, тобто до постановлення попереднього вироку Менського районного суду від 10.06.2025, а тому при призначенні остаточного покарання положення, передбачені ст. 71 КК України, не могли бути застосовані.

Таким чином, необхідно було б призначити остаточне покарання не за сукупністю вироків (ст. 71 КК України), а за сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК України), застосовуючи принцип часткового складання призначених покарань.

Проте суд, вказане безпідставно не врахував, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим, вирок підлягає скасуванню.

Заслухавшидоповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вправі ухвалити новий вирок у разі необхідності застосувати більш суворе покарання, скасувати вирок у частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та за наявності інших підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, вирок суду щодо фактичних обставин учасниками провадження не оскаржується. Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками Менського районного суду щодо фактичних обставин справи. Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення. Це підтверджено висновком СМЕ № 15 від 10.05.2025 (проникаюче поранення живота з ушкодженням тонкого кишківника та внутрішньою кровотечею). Обвинувачений діяв із прямим умислом, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та бажав заподіяти тілесні ушкодження.

Суд першої інстанції також правомірно визнав, що злочин було вчинено в стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині правового обґрунтування призначення остаточного покарання за сукупністю вироків.

Місцевий суд приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком Менського районного суду Чернігівської області від 10.06.2025 на підставі ч. 1 ст. 71 КК України. Проте, правила статті 71 КК України застосовуються лише тоді, коли засуджений вчинив новий злочин після постановлення першого вироку.

Оскільки ОСОБА_7 вчинив злочин 13.04.2025, тобто до ухвалення вироку Менського районного суду Чернігівської області від 10.06.2025, призначення остаточного покарання мало відбуватися виключно за правилами ч. 4 ст. 70 КК України , за сукупністю кримінальних правопорушень. Це є прямим порушенням матеріального закону.

Крім того, суд не врахував, що згідно з довідкою пробації від 11.08.2025, призначений попереднім вироком штраф у розмірі 10 200 грн уже був повністю сплачений підсудним.

Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність є абсолютно обґрунтованими та підлягають повному задоволенню. Згідно з імперативними вимогами закону, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в одному кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення першого вироку, остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 70 КК України. Оскільки Менський районний суд не врахував часові рамки вчинення правопорушення (13.04.2025) та дату винесення попереднього вироку (10.06.2025), він безпідставно застосував норми ст. 71 КК України, що викривило процедуру складання покарань. Крім того, залишення поза увагою факту повної сплати штрафу обвинуваченим (довідка органу пробації від 11.08.2025) призвело до покладення на особу додаткового фінансового тягаря, який фактично вже виконано, що є неприпустимим.

Тому вирок суду в частині призначення покарання підлягає безумовному скасуванню з ухваленням нового вироку.

Доводи захисника про необхідність застосування до ОСОБА_7 положень ст. 69 КК України та призначити більш м`якого покарання, також застосувати положення ст. 75 КК України, колегія суддів вважає безпідставними та спростовує їх з огляду на таке.

Колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачений повністю визнав обставини справи, докладно розповів про скоєне та висловив жаль. Проте, саме по собі щире каяття та активне сприяння, які справедливо враховані як пом`якшуючі обставини, не є безумовною підставою для автоматичного зниження покарання нижче найнижчої межі або звільнення від відбування покарання, якщо це не забезпечує досягнення мети покарання (ст. 50 КК України) в контексті тяжкості злочину.

Клопотання потерпілого про призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, безумовно характеризує відсутність претензій у приватній площині. Однак кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України є справою публічного обвинувачення. Об`єктом захисту тут є не лише здоров`я конкретного громадянина, а й громадська безпека та правопорядок у державі. Думка потерпілого є важливою, але вона не може нівелювати обов`язок держави дати адекватну, сувору правову оцінку небезпечному насильницькому діянню.

Участь ОСОБА_7 у заходах із забезпечення оборони України (довідка № 1888 від 14.08.2023) та нагородження відзнаками «За військову службу Україні» та «За службу та звитягу» викликають глибоку повагу суду. Проте, статус ветерана війни та бойові заслуги не звільняють громадян від кримінальної відповідальності та не можуть служити виправданням чи індульгенцією для вчинення важких кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я в мирному житті.

Наявність неповнолітньої дитини на утриманні та стан здоров`я - ампутація лівої нижньої кінцівки, потреба у повторному протезуванні - є важливими соціально-демографічними чинниками. Водночас, ці обставини існували й на момент вчинення злочину та не утримали ОСОБА_7 від протиправних дій. Питання медичного забезпечення та додаткового протезування осіб з інвалідністю в установах виконання покарань регулюється спеціальним законодавством і не є перешкодою для призначення реального покарання за тяжкий злочин.

Головним фактором, який виключає можливість застосування статей 69 та 75 КК України, є характер самого діяння та обставини його вчинення. ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, застосував холодну зброю, ніж, та наніс удар у життєво важливу ділянку тіла - живіт. Спричинене проникаюче поранення з ушкодженням тонкого кишківника та сальника супроводжувалося внутрішньою кровотечею та несло безпосередню загрозу для життя потерпілого в момент завдання. Вчинення насильницького злочину з використанням зброї у стані алкогольного сп`яніння свідчить про високу суспільну небезпеку особи засудженого та втрату ним самоконтролю.

За таких умов, звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням або призначення покарання нижче найнижчої межі створить у суспільстві та в самого засудженого ілюзію безкарності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначення покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, що є мінімальним порогом, передбаченим санкцією статті, є абсолютно справедливим, співмірним, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нових злочинів.

Оскільки під час апеляційного розгляду не було встановлено обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, а наявність обтяжуючої обставини (алкогольного сп`яніння) та висока суспільна небезпека заподіяних наслідків (проникаюче поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів) роблять неможливим м`якше реагування держави, вимоги захисника про застосування ст. 69 КК України та ст. 75 КК України є безпідставними. Тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 409 та ст. 420 КПК України, встановлене неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність є безумовною підставою для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом.

Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком від 10.06.2025, остаточно визначити покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200 грн).

З урахуванням наявної в матеріалах справи довідки органу пробації від 11.08.2025, додаткове покарання у вигляді штрафу слід вважати виконаним.

В решті вирок місцевого суду відповідає вимогам закону та має бути залишений без змін.

За даний обставин апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 слід задовольнити, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 615, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вироком Менського районного суду Чернігівської області від 10.06.2025, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п`ять) років 2 (два) місяці позбавлення волі та штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн.

Враховуючи повну сплату штрафу, додаткове покарання у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн - вважати виконаним.

В решті вирок Менського районного суду Чернігівської області від 05 вересня 2025 року залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді ____________________ ___________________ _____________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4