Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №759/12671/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7462/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Київ

Справа № 759/12671/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О.,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , в якому просила визначити їй додатковий строк для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Позов мотивовано тим, що 16 лютого 2007 року ОСОБА_7 склала нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого вона заповіла своїй онуці - позивачу ОСОБА_2 - квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина.

На момент смерті спадкодавця позивач проживала на тимчасово окупованій території в с. Кринична Макіївського району Донецької області.

З грудня 2019 року позивач проживає у вищевказаній квартирі і несе витрати з утримання нерухомого майна.

Про відкриття спадщини позивач дізналася на початку грудня 2019 року, отримавши засобами поштового зв`язку від ОСОБА_8 листа, після чого, упродовж одного місяця після прибуття до м. Києва з тимчасово окупованої території, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про прийняття спадщини, яку нотаріус залишив без задоволення на підставі пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини.

Вважаючи, що строк для прийняття спадщини позивач пропустила з поважних причин, вона звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в один місяць з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом доказування у цій справі є поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме з 11 лютого 2019 року по 11 серпня 2019 року.

Позивач не довела, що в зазначений період існували перешкоди для прийняття спадщини і що упродовж вказаного періоду вона перебувала на тимчасово окупованій території України.

Надані позивачем виписки з банківського рахунку свідчать про те, що позивач вільно пересувалася між населеними пунктами Селідово, Макіївка, Дмитрів, Мирноград, Красноармійськ, оскільки частина населених пунктів, такі як Селідово, були окуповані лише в 2024 році, а Мирноград - взагалі не перебував під окупацією і залишається під контролем України.

Також, на думку відповідача, неможливо однозначно стверджувати, що банківською карткою, емітованою на ім`я позивача, користувалася саме позивач, а не стороння особа.

Крім цього, виписки сформовані за період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2017 року, тому є неналежними доказами, оскільки не доводять факту проживання позивача на тимчасово окупованій території протягом спірного періоду.

Апелянт вважає, що висновок місцевого суду про доведеність позивачем факту проживання в с. Кринична, упродовж спірного періоду не відповідає фактичним обставинам, адже ґрунтується на даних паспорту громадянина України, відмітку в якому проставлено 19 травня 1999 року, понад 25 років тому.

За законом і практикою Верховного Суду адреси зареєстрованого і постійного місць проживань можуть бути відмінні одне від одного, а в даному випадку - місце проживання позивача може не збігатися з фактичним.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 просив відмовити в її задоволенні, рішення місцевого суду - залишити без змін, оскільки перешкодою для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини позивачем було її перебування на тимчасово окупованій території України, в с. Кринична Макіївського району Донецької області, де органи влади України не здійснюють свої повноваження, що перешкоджало позивачу подати заяву через органи місцевого самоврядування чи через іншого нотаріуса.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, зазначивши, що перед позивачем існували реальні фізичні перешкоди для своєчасного прибуття до міста Києва для подання заяви нотаріусу, що обумовлювалося пов`язаністю перетину у 2019 році лінії розмежування із суттєвими ризиками для життя, тривалим очікуванням у чергах та необхідністю отримання спеціальних дозволів.

Про смерть ОСОБА_7 позивач дізналася на початку грудня 2019 року з листа ОСОБА_8 , надісланого засобами поштового зв`язку, й одразу, 11 січня 2020 року, тобто протягом одного місяця з моменту, як їй стало відомо про смерть спадкодавця, вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 заперечив проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, правом на подання відзиву не скористалися, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини третьої статті 360 і частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту смерті спадкодавця і до грудня 2019 року позивач постійно проживала у смт. Кринична Донецької області. Даний населений пункт відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Враховуючи відсутність належного поштового зв`язку між підконтрольною та непідконтрольною територіями України, відсутність стабільного доступу до державних реєстрів та офіційних джерел інформації, суд дійшов висновку, що позивач була позбавлена можливості дізнатися про факт смерті ОСОБА_7 у встановлений законом шестимісячний строк.

Суд виходив з того, що перетин лінії розмежування у 2019 році був пов`язаний із суттєвими ризиками для життя, тривалим очікуванням у чергах та необхідністю отримання спеціальних дозволів. Ці обставини є об`єктивними та не залежали від волі позивача, що створювало реальні фізичні перешкоди для своєчасного прибуття до міста Києва для подання заяви нотаріусу.

Посилаючись на пояснення позивача, суд зазначив, що примірник заповіту знаходився за місцем проживання померлої у м. Києві. Також суд виходив з того, що позивач не мала доступу до квартири, вона не могла знати про зміст розпоряджень спадкодавця на її користь, оскільки примірник заповіту знаходився за місцем проживання померлої у місті Києві.

Суд зауважив, що одразу після прибуття до м. Києва у грудні 2019 року, тобто у розумний строк після того, як перешкоди були усунені, позивач вчинила активні дії: оселилася у спадковій квартирі, розпочала процес погашення заборгованості за комунальні послуги (договори про реструктуризацію від 17.12.2019 та 10.01.2020) та звернулася до нотаріуса 11.01.2020. Така поведінка свідчить про наявність у неї реального наміру прийняти спадщину та відсутність нехтування своїми правами.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2007 року складено у двох примірниках заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, відомості про який внесено до реєстру за № 374, згідно з яким ОСОБА_7 заповіла все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме права, онуці ОСОБА_2 (а.с. 12, 95 зворот).

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1999 року має зареєстроване місце проживання у смт Кринична Макіївського району Донецької області ( а.с. 12-13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла, про що 16 лютого 2019 року Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 3169 (а.с. 9, 68 зворот).

20 березня 2019 року до Першої Київської державної нотаріальної контри надійшла заява ОСОБА_12 , яку долучено до матеріалів спадкової справи № 380/2019 за вх. № 973, згідно з якою ОСОБА_12 прийняла спадщину, що залишилася після смерті її сестри ОСОБА_7 ; просила зробити відповідні запити для оформлення спадщини (а.с. 68).

27 липня 2019 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до Першої Київської державної нотаріальної контри із заявою, що надійшла до нотаріальної контори 20 серпня 2019 року і яку долучено до матеріалів спадкової справи № 380/2019 за вх. № 4243, в якій відповідач просив відкрити на нього спадкову справу у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 двоюрідної сестри його покійного батька ОСОБА_13 , 1960 року народження, - ОСОБА_7 . У заяві відповідач також зазначив, що спадкодавцю ОСОБА_7 станом на день її смерті належали квартира АДРЕСА_1 ; три земельні ділянки, площами 0,4286, 0,3094 і 1,7815 га, які розташовані за адресою Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області; житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 80).

Крім цього, 27 липня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою, що надійшла до нотаріальної контори 20 серпня 2019 року і яку долучено до матеріалів спадкової справи № 380/2019 за вх. № 4246, в якій відповідач просила відкрити на неї спадкову справу у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 двоюрідної сестри її покійного батька ОСОБА_13 , 1960 року народження, - ОСОБА_7 . У заяві відповідач також зазначила, що спадкодавцю ОСОБА_7 станом на день її смерті належали квартира АДРЕСА_1 ; три земельні ділянки, площами 0,4286, 0,3094 і 1,7815 га, які розташовані за адресою Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області; житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 84 зворот).

Також, 27 липня 2019 року відповідач ОСОБА_5 звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою, що надійшла до нотаріальної контори 20 серпня 2019 року і яку долучено до матеріалів спадкової справи № 380/2019 за вх. № 4244, згідно з якою відповідач просила відкрити на неї спадкову справу у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 її тітки (двоюрідної сестри її покійного батька) ОСОБА_7 . У заяві відповідач також зазначила, що спадкодавцю ОСОБА_7 станом на день її смерті належали квартира АДРЕСА_1 ; три земельні ділянки, площами 0,4286, 0,3094 і 1,7815 га, які розташовані за адресою Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області; житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 86).

Крім цього, 27 липня 2019 року відповідач ОСОБА_6 звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою, що надійшла до нотаріальної контори 20 серпня 2019 року і яку долучено до матеріалів спадкової справи № 380/2019 за вх. № 4245, в якій відповідач, діючи в інтересах своєї доньки ОСОБА_1 , просила відкрити спадкову справу у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 тітки її доньки та двоюрідної сестри покійного батька ОСОБА_1 – ОСОБА_13 , 1960 року народження. У заяві відповідач також зазначила, що спадкодавцю ОСОБА_7 станом на день її смерті належали квартира АДРЕСА_1 ; три земельні ділянки, площами 0,4286, 0,3094 і 1,7815 га, які розташовані за адресою Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області; житловий будинок АДРЕСА_2 (а.с. 89).

09 серпня 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контри із заявою, що надійшла до нотаріальної контори 13 серпня 2019 року і яку долучено до матеріалів спадкової справи № 380/2019 за вх. № 4139, відповідно до якої відповідач ОСОБА_15 прийняла всю спадщину за законом, що залишилася після смерті її двоюрідної тітки ОСОБА_7 і просила надати їй запити щодо витребування відомостей, інформації та документів, необхідних для видачі свідоцтв про право на спадщину (а.с. 76).

11 січня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою, в якій просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , яка була заповідана спадкодавцем у заповіті від 16.02.2007, посвідченому приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Стратілат П.І. і відомості про який внесено до реєстру № 374 (а.с. 21, 97).

Постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Сердцевич О.В. від 11.01.2020 відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22, 97 зворот).

У позовній заяві позивач стверджувала, що про смерть спадкодавця вона дізналася під час отримання від ОСОБА_8 листа наступного змісту (російською мовою):

« Шановні ОСОБА_21 , ОСОБА_17 , Вам потрібно терміново зателефонувати по телефону в Київ НОМЕР_4 - ОСОБА_18 . Померла ОСОБА_7 АДРЕСА_3 і заповідала квартиру на ОСОБА_2. Зателефонуйте мені: ОСОБА_19 НОМЕР_5 або НОМЕР_6. Обов`язково зателефонуйте вас чекають» (а.с. 14).

З 11 червня 2021 року позивача взято на облік внутрішньо-переміщених осіб, місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується відповідною довідкою № 3008-5000366761 (а.с. 23).

Позивач додала до позовної заяви, окрім вищенаведених документів, квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за червень 2021 року (а.с. 27), вересень 2021 року (а.с. 28, 29), за жовтень 2021 року (а.с. 26) і за січень 2022 року (а.с. 25), а також договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги за 2021 рік (а.с. 30, 31) і договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 04 квітня 2025 року (а.с. 32, 33), акт виконання підготовки до визначення метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки (лічильники холодної/гарячої води) від 13 травня 2021 року.

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом статті 1218 до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою і другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:

«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою ( пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 .

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.»

« Вирішуючи спір суди не врахували, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Разом з тим саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.»

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з моменту смерті спадкодавиці (11.02.2019) і до грудня 2019 року постійно проживала у смт Кринична Донецької області. Даний населений пункт відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Враховуючи відсутність належного поштового зв`язку між підконтрольною та непідконтрольною територіями України, відсутність стабільного доступу до державних реєстрів та офіційних джерел інформації, позивач була позбавлена можливості дізнатися про факт смерті ОСОБА_7 у встановлений законом 6-місячний строк. Судом прийнято до уваги, що перетин лінії розмежування у 2019 році був пов`язаний із суттєвими ризиками для життя, тривалим очікуванням у чергах та необхідністю отримання спеціальних дозволів. Ці обставини є об`єктивними та не залежать від волі позивачки, що створювало реальні фізичні перешкоди для своєчасного прибуття до м. Києва для подання заяви нотаріусу.

З викладеного слідує, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні зазначив і про обставини, на які позивач не посилалася у позовній заяві ( труднощі у перетині лінії розмежування), адже зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги лише тим, що на момент смерті бабусі позивач «тимчасово перебувала на тимчасово окупованих регіонах України», тому їй не було відомо про смерть її бабусі ОСОБА_7 до грудня 2019 року, однак протягом одного місяця як вона дізналася про відкриття спадщини, вона приїхала до міста Києва.

При цьому доказів родинних відносин з ОСОБА_7 позивач не надала.

Разом з тим, як наголошено Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку. Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України. Тому початок перебігу строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою. При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п`ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб`єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже спадщина відкрилася з 12 лютого 2019 року. Останнім днем строку для прийняття спадщини було 12 серпня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що до закінчення строку для прийняття спадщини спадщину прийняли спадкоємці за законом - ОСОБА_12 , а також відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , а позивач ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 11 січня 2020 року.

Отже, враховуючи, що поважність причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першочергово, стосуватися періоду з моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття, до предмету доказування у цій справі входить існування об`єктивних та істотних перешкод для прийняття спадщини у період з 12 лютого по 12 серпня 2019 року.

Позивач у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу стверджувала, що станом на день відкриття спадщини вона тимчасово проживала на тимчасово окупованій території України в с. Кринична Макіївського району Донецької області і що про смерть спадкодавця дізналася лише на початку грудня 2019 року, з листа ОСОБА_8 .

Проте суд першої інстанції не врахував, що посилання позивача на необізнаність про смерть спадкодавця не свідчить про поважність причин пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Як зазначає позивач у позовній заяві, за життя спадкодавиці вона здійснювала допомогу своїй бабусі ОСОБА_7 , яка померла у віці 76 років і протягом багатьох років мала вкрай поганий стан здоров`я, не могла самостійно обходитись у вирішенні багатьох побутових та фінансових питань.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи позовної заяви суперечливими, оскільки позивач, будучи спадкоємцем як за заповітом, так і за законом ( онука спадкодавця), не мала суттєвих об`єктивних перешкод для того, щоб цікавитися життям та долею своєї бабусі похилого віку, тоді як виходячи із обставин справи, вона не цікавилась її долею щонайменше 11 місяців.

Сам по собі факт обізнаності позивача про смерть спадкодавця лише на початку грудня 2019 року, тобто зі спливом приблизно 11 місяців з моменту смерті спадкодавця і відкриття спадщини, дає підстави вважати, що між спадкодавцем і позивачем не існувало сталого зв`язку і що вони не підтримували контакт, що не може вважатися об`єктивною та істотною причиною пропуску строку.

У свою чергу, з цим позовом позивач звернулася до суду лише червні 2025 року, тобто зі спливом понад шість років з моменту відкриття спадщини.

Також суд дійшов висновку, що перетин лінії розмежування у 2019 році був пов`язаний із суттєвими ризиками для життя, тривалим очікуванням у чергах та необхідністю отримання спеціальних дозволів і що ці обставини є об`єктивними та не залежали від волі позивача, що створювало реальні фізичні перешкоди для своєчасного прибуття до міста Києва для подання заяви нотаріусу.

Проте, суд не навів жодних конкретних фактів, які свідчать про те, що саме позивач не мала змоги перетнути пункт пропуску між тимчасово окупованою територією України і підконтрольною територією України протягом шести місяців (з 12 лютого по 12 серпня 2019 року).

Також суд першої інстанції не врахував, що пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Суд не врахував висновки Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23, згідно з яким неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, а також не звернув увагу на те, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини позивачем та її представником подано такі докази:

- лист ОСОБА_20 з копією конверту про відправку, з якого вбачається, що листа відправлено 19.11.2019 року ОСОБА_20 , яка мешкає у м. Вахрушево-2, ( територія тимчасово окупованої Луганської області), адресату ОСОБА_2 , яка мешкає в ст. Кринична, Макіївського району ( тимчасово окупована територія Донецької області).

- виписку з банківського карткового рахунку ОСОБА_2 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», за період з 01.01.2013 року по 01.01.2017 року.

Разом з тим, виписка з банківського рахунку не є належним доказом у даній справі, оскільки відомості про рух коштів позивача сформовано за період з 01 січня 2013 року по 01 січня 2017 року, тоді як ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, зі змісту банківської виписки з рахунку ОСОБА_2 вбачається, що позивач неодноразово залишала непідконтрольну Україні територію, в`їжджаючи на територію України для отримання соціальної допомоги, придбання продуктів у м. Курахове, м. Добропілля, м. Мирноград, м. Селідово у 2015-2016 роках.

Таким чином, надаючи докази неодноразового перетину лінії розмежування з тимчасово окупованої території на територію, підконтрольну Україні, у 2015-2016 роках, позивач не навела обґрунтованих доводів неможливості своєчасно дізнатись про смерть спадкодавця у 2019 році, враховуючи, що ОСОБА_7 є її бабусею.

Неналежними доказами також є квитанції про оплату житлово-комунальних послуг за червень 2021 року, вересень 2021 року, за жовтень 2021 року і за січень 2022 року, договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги за 2021 рік, договір про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги від 04 квітня 2025 року, акт виконання підготовки до визначення метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки (лічильники холодної/гарячої води) від 13 травня 2021 року, оскільки зазначені документи не стосуються періоду з 12 лютого 2019 року по 12 серпня 2019 року

Також суд першої інстанції виходив з того, що після того, як перешкоди були усунені, позивач вчинила активні дії: оселилася у спадковій квартирі, розпочала процес погашення заборгованості за комунальні послуги (договори про реструктуризацію від 17.12.2019 та 10.01.2020) та звернулася до нотаріуса 11.01.2020. Така поведінка свідчить про наявність у неї реального наміру прийняти спадщину та відсутність нехтування своїми правами.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки зазначені дії спадкоємця можуть свідчити про її заінтересованість у прийнятті спадкового майна, проте не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, з огляду на які позивач була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах строку, встановленого законом, тобто в період з 12 лютого по 12 серпня 2019 року.

Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

За подання апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа - Перша Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1816 грн. 80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.