Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №761/27075/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/27075/25

провадження № 22-ц/824/7128/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Перша київська державна нотаріальна контора, Міністерство оборони України, про оголошення фізичної особи померлою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року в складі судді Анохіна А. М., присяжних: Пономарьова С. О., Ярмак Л. П.,

установив:

30.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що вона є дружиною капітана військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку з збройною агресією російської федерації, ОСОБА_5 був мобілізований відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2020 від 24 лютого 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 лютого 2022 року №6/дек він був призначений на посаду старшого офіцера відділення сил підтримки штабу, зарахований до списків особового складу частини та із зазначеної дати приступив до виконання службових обов`язків.

25.03.2022, під час участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в м. Маріуполь Донецької області, капітан ОСОБА_5 зник безвісти.

Зазначала, що в ході моніторингу соціальних мереж, зокрема платформи Facebook, було виявлено відеоматеріал, опублікований російською федерацією, який згодом було видалено.

На вказаному відео зафіксовано процес вивезення тіл загиблих українських захисників військовослужбовцями рф. У кадрі чітко видно тіло одного з наших захисників із розпізнавальною табличкою « ОСОБА_5 02.03.1979 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Дані повністю збігаються з персональними даними її чоловіка, що може свідчити про те, що він загинув, а його тіло було вивезено на територію рф та досі не повернуте.

Також наявні пояснення, які зафіксовано у витягу акту службового розслідування щодо зникнення безвісти ОСОБА_5 , а саме : «Відповідно до пояснювальної начальника відділення розвідки регіонального управління Сил ТрО « ІНФОРМАЦІЯ_3 » підполковника ХХХХ, стало відомо, що з початку березня місяця 2022 року з відділенням розвідки НОМЕР_8 ОБр ТрО не було стійкого зв`язку, було відомо, що особовий склад підрозділу зміг з боєм прорватись до заводу «Азовсталь» та вступив в взаємодію з іншими підрозділами ЗСУ та НГУ, орієнтовно 20.03.2022 зв`язок з вищезазначеним підрозділом втрачено остаточно … Пояснення ХХХХ та ХХХХ свідчать про те, що особовий склад військової частини НОМЕР_1 залишився на території металургійного комбінату « Азовсталь » ще в оточенні ворожого війська та з 25.03.2022 немає жодної інформації та зв`язку з підрозділом».

Разом з тим, наявні письмові свідчення свідків, зокрема старшого солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та сержанта ОСОБА_7 які вказують наступне.

ОСОБА_7 : «…Капітан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - мій двоюрідний брат по батьковій ліній… О 13.00 01.04.2022 мене визвали до комбрига військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_8 , він повідомив мені про загибель мого брата капітана ОСОБА_5 при виконанні бойового завдання. Було зроблено заключення про отримання поранень капітаном ОСОБА_5 не сумісних з життям начальником медичної служби , позивний «ОСОБА_15», військової частини НОМЕР_1 , а саме отримання черепно-мозкової травми внаслідок потрапляння уламку під час мінометного обстрілу позиції, де знаходився мій брат капітан ОСОБА_5 . До мене звернувся підполковник ОСОБА_9 , як до родича, з питанням, що будемо робити з тілом. 05.05.2022 капітан ОСОБА_5 був похований на території к-та Азовсталь…».

ОСОБА_6 : «У березні -квітні 2022 року, беручи участь в евакуації героїчно загиблого під час захисту м. Маріуполь капітана ЗСУ, командир роти КДБ НОМЕР_8 бригади ТРО в ОСОБА_10 …».

Враховуючи викладене, наявні обґрунтовані підстави вважати ОСОБА_5 померлим.

Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на підставі заяви сина ОСОБА_2 від 06.06.2022 про те, що він востаннє 22.03.2022, приблизно о 09 год., виходив на зав`язок зі своїм батьком ОСОБА_5 , який ніс службу в територіальній обороні батальйону НОМЕР_2 , що знаходиться в Донецькій області м. Маріуполь, зареєстровано кримінальне провадження №12022100100001360 за частиною першою статті 115 КК України.

Оскільки після 22.03.2022 відсутній будь який зв`язок з ОСОБА_5 , який офіційно вважається зниклим безвісти, враховуючи наявність обґрунтованих підстав вважати, що її чоловік загинув внаслідок збройної агресії рф в зоні бойових дій під час виконання бойового завдання, просила заяву задовольнити.

Прийняття рішення про оголошення її чоловіка померлим потрібно для прийняття спадщини та отримання виплат, передбачених чинним законодавством.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року в задоволенні заяви відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на день розгляду справи в м. Маріуполь, де зник безвісти ОСОБА_5 , активні бойові дії ще не завершенні, дана територія окупована рф. Враховуючи те, що тіло ОСОБА_5 знайдено не було, достовірний та беззаперечних доказів його загибелі заявницею не надано, суд вважав, що заява про оголошення ОСОБА_5 померлим є передчасною.

15.01.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким її заяву про оголошення фізичної особи померлою задовольнити.

Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки судом не враховано усіх обставин справи, проігноровано наведенні аргументи та доводи, а також неправильно застосовано судову практику. Як наслідок, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року (справа № 755/11021/22) визначила, що шестимісячний відраховується з моменту завершення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі. Оскільки її чоловік - ОСОБА_5 зник в м. Маріуполь, де активні бойові дії завершилися 20.05.2022, передбачений законом шестимісячний строк на момент подання заяви про визнання померлим її чоловіка було дотримано.

Посилається на те, що нею було долучено докази, які в сукупності дають вірогідне припущення, що капітан військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 загинув у м. Маріуполі під час участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Проте суд першої інстанції не надав оцінки вказаним доказам, чим порушив п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною, а ОСОБА_2 - сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 липня 2022 року ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї № НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 про те, що її чоловік, капітан ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник безвісти за особливих обставин 25 березня 2022 року під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в м. Маріуполь Донецької області (а.с.27).

Згідно витягу з акту службового розслідування № 1294 від 21.05.2022, в ході службового розслідування стало відомо, що за списком військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 на початок повномасштабної війни Українського народу з рф 24.02.2022 налічувалось 60 військовослужбовців, в зв`язку з переходом на штат воєнного часу та доукомплектування частини мобілізаційним ресурсом, чисельний склад військової частини складав 233 військовослужбовця… Останнім записом у журналі бойових дій відносно військової частини НОМЕР_1 було бойове розпорядження начальника Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 25.02.2022 о 18:12 годині про перехід особового складу управління НОМЕР_8 ТрО та НОМЕР_2 ТрО до кругової оборони, що засвідчує про повне оточення вище зазначених підрозділів. …Пояснення ХХХХ та ХХХХ свідчать про те, що особовий склад військової частини НОМЕР_5 залишився на території металургійного комбінату « Азовсталь » в оточенні ворожого війська та з 25.03.2022 немає жодної інформації та зв`язку з підрозділами. … Стосовно капітана ОСОБА_5 , старшого офіцера відділення сил підтримки штабу, понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування з 25.03.2022 року (а.с. 28-34).

Згідно витягу з протоколу № 4 засідання Комісії військової частини НОМЕР_6 з питань розгляду матеріалів про визначення осіб учасниками бойових дій від 29.04.2025, капітану ОСОБА_5 , військова частина НОМЕР_1 , безвісті зниклий військовослужбовець, термін перебування 25.02.2022-25.03.2022, журнал бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_8 №313нкп/2309/т від 19.03.2022, надано статус учасника бойових дій (а.с. 32).

Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві на підставі заяви сина ОСОБА_2 від 06.06.2022 про те, що він востаннє 22.03.2022, приблизно о 09 год., виходив на зав`язок зі своїм батьком ОСОБА_5 , який ніс службу в територіальній обороні батальйону НОМЕР_2 , що знаходиться в Донецькій області м. Маріуполь, зареєстровано кримінальне провадження №12022100100001360 за частиною першою статті 115 КК України (а.с.36) .

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_7 від 09.04.2023, 24 лютого 2022 року вона, сержант ОСОБА_7 , обіймала посаду штаб-сержанта групи планування в/ч НОМЕР_7 та спільно з відділом персоналу займалась оформленням мобілізованих військовослужбовців до списків частини. З 24 лютого по 11 березня 2022 року батальйон ТрО виконував бойові завдання та переміщувався по позиціях міста Маріуполь. 11 березня 2022 року начальник штабу військової частини НОМЕР_7 майор ОСОБА_11 надав наказ об евакуації жінок та поранених на територію «Азовсталь», де знаходилась військова частина НОМЕР_1 під керівництвом підполковника ОСОБА_8 13 березня 2022 року вона зустрілась зі капітаном ОСОБА_5 , своїм двоюрідним братом по батьківській лінії. 01 квітня 2022 року вона виконувала обов`язки офіцера групи персоналу військової частини НОМЕР_7 і знаходилась на командному пункті військової частини. Підполковник ОСОБА_8 повідомив їй про загибель її брата капітана ОСОБА_5 при виконанні бойового завдання. Було зроблено заключення начальником медичної служби, позивний «ОСОБА_15», про отримання поранень капітаном ОСОБА_5 не сумісних з життям, а саме отримання черепно-мозкової травми внаслідок потрапляння осколку під час мінометного обстрілу позиції, де знаходився її брат . До неї звернувся підполковник ОСОБА_8 , як до родича, з питанням, що будемо робити з тілом. 05 травня 2022 року капітан ОСОБА_5 був захоронений на території к-та Азовсталь . Це рішення було прийнято нею у зв`язку з потраплянням авіабомби у рефрижератор 10 квітня 2022 р., де знаходились тіла загиблих воїнів , а також із-за відсутності можливості відправити тіло до м. Києва. На той період була плюсова температура повітря, що прискорило розкладання тіл. При захороненні були присутні усі офіцери військової частини НОМЕР_1 та диякона, позивний « ОСОБА_16 », який провів літургічну службу захоронення капітана ОСОБА_5 (а.с. 41).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_6 від 13.03.2023, в березні - квітні 2022 року він приймав участь в евакуації героїчно загиблого під час захисту м. Маріуполь каптана ЗСУ, командира роти КДБ НОМЕР_8 бригади ТРО в Маріуполі, ОСОБА_5 , позивний «борода». Місто евакуації - вул. Ломізова м. Маріуполь, навпроти входу в спорткомплекс «Манеж», біля п`ятиповерхівок. Він був перевезений на завод «Азовсталь» в розташування НОМЕР_8 бригади ТРО (а.с. 42).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Порядок розгляду судом справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою визначено главою 4 розділу IV ЦПК України.

Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 47 ЦК України передбачено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю категорії справ про оголошення особи померлою є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Ключовим питанням у цій справі є визначення моменту, з якого потрібно починати відлік встановленого частиною другою статті 46 ЦК України спеціального строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена судом померлою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Формулюючи тлумачення речення другого частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку, Велика Палата у вказаній постанові зазначила наступне:

- словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України;

- встановлення такого строку дозволяє зменшити імовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою;

- строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, і відповідає меті законодавчого регулювання - забезпечення справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах (див.: п. 70 - 72).

Вирішуючи питання щодо конкретизації правового висновку, викладеного в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України в аспекті початку перебігу визначеного нею шестимісячного строку від дня закінчення активних бойових дій, незважаючи на те, що території залишаються тимчасово окупованими, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду, зокрема з посиланням на те, що «аналіз відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень демонструє стале правозастосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України» (п. 53 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження№ 14-22цс26)).

Отже, виходячи зі змісту положень частини другої статті 46 ЦК України та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25, з`ясуванню судом в цій справі підлягає обставина ведення на території місця вірогідної загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - м. Маріуполь, Донецької області, активних бойових дій та (в разі його наявності) моменту їхнього завершення.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією спочатку був затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, із змінами і доповненнями, а тепер - наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У вказаному Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані російською федерацією території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

У справі, яка переглядається, витягом з акту службового розслідування № 1294 від 21 травня 2022 року, встановлено, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 вважається таким, стосовно якого понад 15 днів відсутні відомості про місця його перебування з 25 березня 2022 року.

Відповідно до Наказу № 376 місто Маріуполь, Маріупольської міської територіальної громади Маріупольського району Донецької області з 24 лютого 2022 року до 20 травня 2022 року було територією бойових дій, а з 21 травня 2022 року - перебуває в тимчасовій окупації.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою-п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Суд першої інстанції, посилаючись на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зробив висновок, що оскільки у м. Маріуполь Донецької області з 24 лютого 2022 року по 20 травня 2022 року тривали активні бойові дії, а з 21 травня 2022 року вказане місто є тимчасово окупованою територією рф, то заява про оголошення ОСОБА_5 померлим є передчасною.

Тобто, суд першої інстанції вважав, якщо після закінчення активних бойових дій на певній території, ця ж територія стала тимчасово окупованою російською федерацією, то перебіг строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, не розпочинається.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у справі № 755/11021/22, формулюючи висновки, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що у частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге) (див. пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови).

У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».

У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження№ 14-22цс26) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з часу ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови в справі № 755/11021/22 на законодавчому рівні не відбулась зміна підходів до вирішення питання обчислення строків оголошення особи померлою, і, як було зазначено вище, наголосила на сталості застосування положень частини другої статті 46 ЦК України та висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у справі № 755/11021/22, відповідно до якого шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, слід відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі особи, у тому числі в разі зміни статусу територій з «території активних бойових дій» на «території можливих бойових дій» або «тимчасово окуповані рф території України».

Оскільки за обставинами, встановленими у справі, територія, на якій зник безвісти військовослужбовець ОСОБА_5 , на момент цієї події перебувала в тимчасовій окупації згідно з Наказом № 376, а передував цьому період ведення активних бойових дій, у суду є достатні й обґрунтовані підстави вважати, що військовослужбовець загинув внаслідок воєнних дій. За таких обставин, відповідно до частини другої статті 46 ЦК України, обчислення строку для оголошення його померлим має здійснюватися з дня його вірогідної загибелі, а саме: з 01 квітня 2022 року, про що свідчить відеозапис, на якому зафіксовано процес вивезення тіл загиблих українських захисників військовослужбовцями рф, а саме: чітко зафіксовано тіло одного з захисників із розпізнавальною табличкою « ОСОБА_5 , 02.03.1979-01.04.2022».

Вказаний доказ - відеозапис, в сукупності з письмовими поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , дозволяє з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_9 , а тому зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності;

Викладене не суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26), та узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 20 травня 2026 року у справі № 405/6164/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти поблизу населеного пункту Бахмут Донецької області).

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд вважає, що у вказаній справі є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_5 , ймовірно, загинув за особливих обставин у результаті виконання бойового завдання у м. Маріуполі Донецької області. А тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення її чоловіка - ОСОБА_5 померлим.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2025 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт громадянина України НОМЕР_10 , виданий Орджонікідзевським РВУ МВС України в місті Маріуполі, дата видачі 09 січня 1996 року, померлим ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.07.2026.

Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук