Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №693/506/26 — Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/506/26

2/693/572/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.07.2026 м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Защитинської.Т.І.,

за участю: секретаря судового засідання Чумак Р.М.,

представника позивача адвоката Чайковської Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення коштів за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 12.01.2026 між ним та відповідачем укладено договір позики, за яким відповідач отримав в борг 18600 грн. та зобов`язався їх повернути до 26.01.2026, передання коштів у борг підтверджується розпискою, написаною відповідачем власноруч.

Станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач грошові кошти в термін, визначений в розписці, не повернув та на вимоги позивача повернути борг не реагує.

З урахуванням вказаних обставин позивач просить суд стягнути із відповідача борг за договором позики в сумі 18600 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,98 грн.

Представник позивача адвокат Чайковська Л.Б. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

2.Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 21.05.2026.

Відповідач про час і місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, зокрема за місцем реєстрації надсилались повістки про виклик в судові засіданні, поштова кореспонденція повернулась до суду із відміткою «адресат відсутній», також на сайті «Судова влада» розміщувались оголошення про виклик відповідача до суду.

В судові засідання, призначені 25.05.2026, 11.06.2026, 29.06.2026 та 15.07.2026, відповідач не прибув.

З урахуванням положень ст. 128 ЦПК України судом вжито заходів для повідомлення відповідача про наявність цієї цивільної справи в провадження Жашківського районного суду Черкаської області. Однак, відповідач до суду не з`явився, заяви та клопотання по суті пред`явлених до нього позовних вимог не подавав.

22.06.2026 представником позивача адвокатом Чайковською Л.Б. на адресу суду надіслано для огляду оригінал розписки від 12.01.2026, в судовому засіданні 15.07.2026 оригінал розписки досліджено судом.

3.Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо надання позики.

Судом встановлено, що за змістом розписки від 12.01.2026 відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 18600 грн., які зобов`язується віддати до 26.01.2026 включно.

Зазначена розписка містить дані позивача та відповідача, суму позики, дату повернення позики, дату складання та підписана відповідачем.

12.02.2026 представник позивача адвокат Чайковська Л.Б. направила письмову вимогу відповідачу про повернення позики, однак відповідь на зазначену вимогу від відповідача не надійшла та позика не повернута.

4.Застосовані норми права.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

На підставі ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст.1047 ЦК України допускає пред`явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми (постанови Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі № 501/1773/16-ц, від10 травня 2022 року у справі № 153/943/19, від 14 вересня 2022 року у справі № 130/82/2015, від 28 лютого 2024 року у справі № 369/5625/16-ц).

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц).

З матеріалів справи вбачається надання відповідачем розписки від 12 січня 2026 року, за якою він отримав від позивача грошові кошти в сумі 18600 грн., які зобов`язується віддати до 26.01.2026 включно.

Зазначена розписка містить дані позивача та відповідача, суму позики, дату повернення позики, дату складання та підписана відповідачем.

Отже наведена розписка відповідача від 12 січня 2026 року підтверджує як факт укладення позивачем та відповідачем договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 18600 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передання грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).

За змістом частини 1, 2 статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 559/2587/19 (провадження № 61-1059св22) викладений висновок, за яким з метою захисту майнових інтересів позичальника від недобросовісного позикодавця згідно зі статтею 1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Обставину стосовно передання, чи навпаки, непередання грошових коштів або речей доводить та сторона, яка посилається на таку обставину. При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

5.Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд визнає розписну належним і допустимим доказом передачі позивачем відповідачу коштів в сумі 18600 грн.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача боргу в сумі 18600 грн. за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати, пов`язані із сплатою судового збору в сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 76, 89, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , борг за договором позики від 12.01.2026 в сумі 18600 гривень та сплачений судовий збір в сумі 1064,96 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т. І. Защитинська