Постанова від 09 липня 2026 р. у справі №569/14392/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/14392/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП ________________,

за ч. 4 ст. 51 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №983502 від 09.06.2026 зазначено, що 09.06.2026, близько 11 год 05 хв, в ТЦ «Універмаг», за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 17, в приміщенні супермаркету «Торба», ОСОБА_1 здійснила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, а саме викрала лайм та авокадо, загальною вартістю 289 грн., за що більше трьох разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 51 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить її підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, крім того, постанову суду про привід ОСОБА_1 від 26.06.2026 не було виконано працівниками поліції.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 1 ст. 51 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

У разі спричинення внаслідок вчинення адміністративної правопорушення шкоди, розмір якої не перевищує 832 гривні, відповідальність настає за ч. 1 ст. 51 КУпАП.

Відповідальність ч. 4 ст. 51 КУпАП настає за вчинення дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 51 КУпАП, особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, суду надано наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №983502 від 09.06.2026, заяву ОСОБА_2 , в якій остання просить притягнути до відповідальності ОСОБА_1 за вчинення дрібного викрадення чужого майна в магазині «Торба», письмові пояснення ОСОБА_2 , розписку ОСОБА_2 , перелік викрадених продуктів харчування ТОВ «ТОВ Рівне» від 09.06.2026, відомості з автоматизованої системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

На переконання суду, зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, виходячи з наступного.

Суд наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні дані відеозапису з камер відеоспостереження супермаркету «Торба», які б зафіксували факт дрібного викрадення чужого майна, крім того, особистий огляд ОСОБА_1 працівниками поліції не проводився, письмових пояснень в неї не було відібрано, а також викрадені речі, а саме лайм та авокадо, в не вилучалися.

Оцінивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №983502 від 09.06.2026, заяву ОСОБА_2 , письмові пояснення ОСОБА_2 , розписку ОСОБА_2 , перелік викрадених продуктів харчування ТОВ «ТОВ Рівне» від 09.06.2026, суд прийшов до висновку, що вказані документи не містять фактичних даних, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення.

Інших доказів, які б підтверджували обставини, викладені в протоколі, суду не надано.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).

У рішеннях «Малофєєва проти росії» та «Карелін проти росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у даній справі відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП, суть якого викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, та винність ОСОБА_1 у його вчиненні, а відтак провадження відносно останньої підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 51 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК