Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №569/4006/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4006/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді

ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №12026181010000185 від 02.02.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2025 року, ОСОБА_4 , приблизно о 17 год 30 хв, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи поблизу магазину «THRASH», що по вул. Романа Шухевича, 12 в м. Рівне, маючи умисел на незаконне привласнення офіційного документа, діючи з корисливих мотивів, з метою використання коштів з карткового (банківського) рахунку для подальшого власного матеріального збагачення та в особистих інтересах, шляхом вільного доступу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, привласнив належну ОСОБА_5 банківську картку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , на якій було зазначено ім`я останньої, якою в подальшому розпорядився на власний розсуд, та яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 7, 13, 56, 63 ч.1 ст.1, ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України є офіційним документом – електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, та містить обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього платіжного засобу.

Крім цього, ОСОБА_4 в період часу з 18:00 год 02 грудня 2025 року по 01:26 год 03 грудня 2025 року, перебуваючи в м. Рівне у магазинах, а також купуючи послуги в соціальній мережі «Телеграм», використовуючи знайдену ним належну потерпілій ОСОБА_5 банківську картку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 , маючи єдиний умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою власного матеріального збагачення, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, який в подальшому продовжено, переконавшись, що на раніше знайденій ним картці АТ «Райффайзен Банк», яка відкрита на ім`я потерпілої ОСОБА_5 , наявна система з безконтактною технологією оплати, що забезпечує швидкі розрахунки без вводу PIN-коду, здійснив оплату товарів та послуг з використанням цієї банківської картки шляхом проведення транзакцій, таємно викравши з рахунку потерпілої ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 5 989,14 грн., чим завдав потерпілій майнову шкоду у вказаному розмірі.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у привласненні офіційного документа, вчиненими з корисливих мотивів та у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України відповідно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочинів визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушень, які зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. Пояснив, що 02 грудня 2025 року поблизу магазину «THRASH» у м. Рівне знайшов банківську картку, яка, як згодом з`ясувалося, належала потерпілій ОСОБА_5 . Зазначену картку він залишив собі та надалі використовував для безконтактної оплати товарів і послуг у торговельних закладах міста Рівне, а також для здійснення платежів у мережі Інтернет. У результаті використання картки з банківського рахунку ним були списані грошові кошти на загальну суму 5 989,14 грн. Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив факт користування знайденою банківською карткою та проведення за її допомогою розрахункових операцій без дозволу її власниці. У скоєному щиро розкаявся, під час розгляду кримінального провадження повністю відшкодував заподіяну шкоду потерпілій.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд кримінального провадження за її відсутності, не заперечила проти проведення судового розгляду за спрощеною процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, зміст цих обставин та їх наслідки їй роз`яснені та є зрозумілими. Отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5989,14 грн. тобто останнім в повному обсязі їй відшкодовано шкоду, претензій до ОСОБА_4 не має. Вид і міру покарання ОСОБА_4 поклала на розсуд суду.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочинів, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з`ясувавши думку учасників судового процесу, роз`яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз`яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень та її мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.

Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованих йому злочинів, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України як привласнення офіційного документа, вчиненими з корисливих мотивів, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану відповідно.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочинів, тяжкості наслідків, що настали.

За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , які передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданої шкоди в ході судового розгляду.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду не встановлено.

ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше несудимий, на обліку в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком та передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

З урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом`якшує та обтяжує відповідальність, даних про особу обвинуваченого, який є раніше несудимим, та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченим у скоєному, позиції прокурора, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі, позиції потерпілої у справі, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому

ОСОБА_4 у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України.

Разом з тим, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення, буде цілком відповідати тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись статтями 12, 50, 63, 65-67, 70, 75, 76, 185, 357 КК України, ст.ст. 349, 368, 370, 373, 377, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі,

- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України під час відбування іспитового строку, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Виконання покарання в частині виконання обов`язків, покладених на обвинуваченого на підставі ст. 76 КК України, покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Початок строку виконання обов`язків, покладених на обвинуваченого відповідно до ст. 76 КК України, обчислювати з дня постановки обвинуваченого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази, а саме DVD-R дискизалишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_6