Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №381/3955/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/3955/23

Провадження № 2/369/917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 381/3955/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Муніципальна безпека" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Муніципальна безпека" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 20 грудня 2022 року по 01 червня 2023 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Муніципальна безпека» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, а саме - працював на посаді чергового диспетчера відділу моніторингу та реагування. Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці, довідками про доходи та нарахування.

Як зазначає позивач, під час його перебування у трудових відносинах з Відповідачем, останнім було здійснене грубе порушення обліку відпрацьованого робочого часу. Робота чергового диспетчера відділу моніторингу та реагування передбачала добові (24 години) чергування, з 09-00 до 09-00 ранку наступної доби, у тому числі роботу у нічні години з 22-00 до 06-00 (наступного дня). Передбачалась позмінна робота за схемою 1 доба робоча, 3 наступні доби вихідні та складала 7 або 8 робочих діб в місяць, в залежності від кількості добових змін у місяці, тобто 168 або 192 робочих години на місяць відповідно. Денні години: 112 та 128 та нічні години: 56 і 64, які згідно з Кодексом законів про працю України та Закону України «Про оплату праці» повинні оплачуватися у підвищеному розмірі, не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Таким чином, на думку позивача, роботодавець здійснив суттєве систематичне порушення при ведені обліку робочого часу, оскільки повинен був керуватись ст. 61 КЗпП України. Натомість, Роботодавець вів облік як 5-ти денний 8-годинний робочий тиждень. Так, при фактично відпрацьованих 4х змінах з 8 у квітні не було виплачено належні суми, так як у цьому місяці були лікарняні листки. Також кожного місяця по 8 годин робочого часу недообліковувалися.

На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства «Муніципальна безпека» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на користь ОСОБА_1 не донараховану заробітну плату у розмірі 2627,7 грн. 70 коп.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2023 року справу передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

22 жовтня 2024 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків та усунуто недоліки зазначені в ухвалі суду від 11 жовтня 2023 року.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2025 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

24 грудня 2025 року від Комунального підприємства "Муніципальна безпека" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою з наступних підстав. Так, для виконання статутних завдань з охорони майна з громадського порядку на території Вишневої МТГ, КП "Муніципальна безпека" є безперервно діючим підприємством. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку КП "Муніципальна безпека" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, затвердженого Протоколом загальних зборів трудового колективу КП "Муніципальна безпека" від 14 червня 2021 року № 1 та Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Мінпраці України від 19 квітня 2006 року № 138, на підприємстві запроваджено підсумований облік робочого часу з повним обліковим періодом – рік. Як зазначає відповідач, норма робочого часу за обліковий період визначається за графіком п`ятиденного робочого тижня. Робота чергових диспетчерів організовується в чотири зміни тривалістю 24 години кожна, крім випадків службової необхідності, зумовленої специфікою та особливостями роботи у відповідному підрозділі підприємства, що не є порушенням діючого законодавства про працю. Черговим диспетчерам під час чергування відповідно встановленого графіка відпочинку надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку тривалістю дві години (по одній годині вдень та вночі). Крім того, після добового чергування черговим диспетчерам надається відпочинок тривалістю 72 години, а за роботу в нічний час передбачена доплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час. Як зазначає відповідач, табелі обліку робочого часу позивача від 31 січня 2023 року, від 28 лютого 2023 року, від 31 березня 2023 року, від 30 квітня 2023 року та від 31 травня 2023 року будь-яких порушень не містять. Згідно бухгалтерського документа Записки-Розрахунку при припиненні (розірванні) трудового договору з працівником (звільнення), ОСОБА_1 були виплачені всі нараховані згідно законодавства суми, в тому числі лікарняні у повному обсязі без будь-яких порушень та недоплат. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 липня 2026 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі № 381/3955/23 було відмовлено.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 20 грудня 2022 року на підставі Наказу № 144к від 19 грудня 2022 року, ОСОБА_1 було прийнято на посаду чергового диспетчера відділу моніторингу та реагування Комунального підприємства «Муніципальна безпека» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області.

01 червня 2023 року ОСОБА_1 на підставі Наказу № 68к від 01 червня 2023 року було звільнено із займаної посади за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).

Вказані обставини підтверджуються копією дубліката Трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копією Наказу № 144к від 19 грудня 2022 року та копією Наказу № 68к від 01 червня 2023 року.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Згідно із ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Статтею 58 КЗпП України встановлено, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку КП "Муніципальна безпека" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, затвердженого Протоколом загальних зборів трудового колективу КП "Муніципальна безпека" від 14 червня 2021 року № 1, для працівників підприємства встановлений режим підсумованого обліку робочого часу з повним обліковим періодом – рік. Норма робочого часу за обліковий період визначається за графіком п`ятиденного робочого тижня (п. 5.1.3. Правил).

Відповідно до п. 5.1.2. Правил, для охоронників та чергових диспетчерів, на підприємстві встановлений наступний режим роботи: - початок роботи – 09.00 год. тривалість роботи 24 години, через 72 години. Їх робота регулюється графіками змінності (чергування). Вказаним працівникам надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку тривалістю 2 години (1 година вдень та 1 година вночі). Час початку роботи, перерви і закінчення може бути змінено відповідно до діючого режиму роботи. Згідно ст. 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу для всіх працівників підприємства не може перевищувати 40 годин в тиждень. Можливий особливий графік роботи деяких підрозділів та окремих працівників в межах даного обмеження, що встановлюється керівником підприємства за погодженням з працівниками.

З огляду на ст. 61 КЗпП України, на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці. Тобто роботодавець повинен вести облік робочого часу. Основним джерелом інформації про кількість відпрацьованого робочого часу працівників є Табель обліку використання робочого часу.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» первинним документом є, зокрема, табелі обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості працівника.

Вказаним Наказом №489 затверджено типову форму № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», яка має рекомендаційний характер і складається з мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень. За потреби, форму можна доповнювати іншими показниками, необхідними для обліку робочого часу в конкретній організації.

Надані відповідачем табелі, складені в електронній формі, містять всі необхідні показники, необхідні для первинного обліку показників щодо використання робочого часу, явок та неявок працівників, які визначено формами державних статистичних спостережень з праці (лист Державної служби статистики України від 12 січня 2012 року № 9/4-10/9).

Всі надані відповідачем копії документів, у тому числі табелів обліку робочого часу, завірені належним чином, їх відповідність оригіналам засвідчена підписом головного бухгалтера відповідача із зазначенням дати засвідчення, що відповідає положенням ст. 95 ЦПК України, яка містить вимоги до письмових доказів.

Так, з копії табелів обліку робочого часу вбачається, що позивач відпрацював за звітний період: з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року 8 днів по 22 години (з урахуванням двох годин відпочинку), що разом складає 176 годин; з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року 7 днів по 22 години (з урахуванням двох годин відпочинку), що разом складає 154 години; з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року 8 днів по 22 години (з урахуванням двох годин відпочинку), що разом складає 176 годин; з 01 квітня 2023 року по 31 квітня 2023 року 4 дні по 22 години (з урахуванням двох годин відпочинку), що разом складає 88 годин; з 01 травня 2023 року по 31 травня 2023 року 7 днів по 22 години (з урахуванням двох годин відпочинку), що разом складає 154 години.

Кількість робочих днів та годин за вищевказані періоди у табелі обліку робочого часу відповідає кількості робочих днів та годин, що зазначені у розрахункових листах ОСОБА_1 за січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року.

Таким чином, посилання позивача на здійснення роботодавцем суттєвих систематичних порушень при веденні обліку робочого часу не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, а розрахунки та примітки, здійснені позивачем власноруч на документах, складених та затверджених відповідачем, не є належними та допустимими доказами, які б підтверджували доводи позивача, у зв`язку із чим, суд відхиляє їх як припущення.

Відповідно до копії Наказу № 68к від 01 червня 2023 року, КП «Муніципальна безпека» Вишневої міської ради Бучанського району Київської області мало виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 10 (десять) календарних днів щорічної основної відпустки за відпрацьований час з 20 грудня 2022 року по 01 червня 2023 року.

ОСОБА_1 з вказаним наказом ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис у відповідній графі та примітка «незгодний з нарахуваннями».

Відповідно до Записки-розрахунку при припиненні (розірванні) трудового договору з працівником (звільнення) № 68 від 01 червня 2023 року, ОСОБА_1 належать до виплати не використані 11 днів відпустки за період роботи з 20 грудня 2022 року по 01 червня 2023 року.

З розрахунку оплати відпустки та розрахунку виплат, складеного ОСОБА_2 , визначено суму компенсації за 11 днів невикористаної щорічної відпустки у загальному розмірі 2 533,26 грн. з утриманням суми податків та інших обов`язкових платежів.

Крім того, до матеріалів справи долучено розрахунки середнього заробітку до документів Лікарняних листів № 11 від 31 травня 2023 року, № 12 від 01 червня 2023 року, № 10 від 01 червня 2023 року, № 14 від 01 червня 2023 року, згідно яких ОСОБА_1 перебував на лікарняних за період з 11 квітня 2023 року по 04 травня 2023 року у загальному розмірі 15 днів за які останньому нараховано та виплачено у загальному розмірі 3 301,65 грн.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Позивачем не надано до суду жодних доказів, який б спростовували правильність нарахування відповідачем заробітної плати, лікарняних та компенсації за невикористану щорічну відпустку.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.

У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).

За змістом ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем виконано обов`язок, передбачений статтею 116 КЗпП України, а саме проведено у відповідності до вимог діючого законодавства України розрахунок з позивачем щодо належних йому до виплати сум. З огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протилежного, суд не вбачає порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали поновленню, шляхом задоволення заявлених позовних вимог, у зв`язку із чим, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі через необґрунтованість.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд не розглядає питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Муніципальна безпека" Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про стягнення грошових коштів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА