Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №367/6452/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6452/26

Провадження №3/367/1480/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2026 року місто Ірпінь

Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., вивчивши матеріали, які надійшли з Відділу поліції № 2 (м. Ірпінь) Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за статтею 124 КУпАП,

установив:

до Ірпінського міського суду Київської області надійшла справа з протоколом про адміністративне правопорушення (серія ЕПР1 № 664232 від 12.05.2026) стосовно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний матеріал передано для розгляду судді Білогруд О.О.

У судових засіданнях 26.05.2026 та 11.06.2026 ОСОБА_1 зазначив, що свою вину у вчиненні зазначеного правопорушення не визнає, повідомив суд, що 12.05.2026 о 14:30 рухався по вулиці Києво-Мироцькій зі сторони Варшавської траси у напрямку вулиці Леха Качинського на автомобілі Chery Kimo, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю менше 40 км/год. Потім увімкнув покажчик повороту ліворуч, перевірив обстановку позаду, побачив, що автомобіль, який рухався позаду, ще далеко та не виявляв наміру здійснити обгін чи поворот, та почав повертати на парковку. Водій Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2 , який, як виявилося потім, рухався заним, почав здійснювати маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу з порушенням швидкісного режиму, задів автомобіль під його керуванням, який в цей момент здійснював поворот ліворуч, та на великій швидкості врізався у припаркований автомобіль Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_3 . Також ОСОБА_1 вказав, що водій автомобіля Hyundai Tucson почав гальмувати вже після зіткнення з ним, гальмівний шлях розпочався вже після зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 . У автомобіля ОСОБА_1 внаслідок ДТП пошкоджена передня ліва частина.

У судовому засіданні 11.06.2026 учасник ДТП ОСОБА_2 зазначив, що їхав позаду ОСОБА_1 , увімкнув покажчик повороту для здійснення маневру обгону, перелаштувався на зустрічну смугу, рухався зі швидкістю 50-60 км/год. Вказав, що момент обгону можливо і був, але під час обгону не він задів автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , а автомобіль ОСОБА_1 вдарив його автомобіль. Додав, що якби він задів автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , то автомобіль Chery був би на узбіччі. Зіткнення сталося до заїзду на парковку, поворот ОСОБА_1 здійснювався з великим зрізом. Удар стався в колесо автомобіля, яким керував ОСОБА_2 , а він намагався у свою чергу утримати автомобіль. Зазначив, що ОСОБА_1 рухався прямо та увімкнув покажчик повороту вже в момент повороту. Також додав, що він здійснював екстрене гальмування, проте гальмівний шлях погано видно у зв`язку з особливостями асфальтового покриття.

Дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, суддею встановлено таке.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664232 від 12.05.2026, 12.05.2026 о 14:30 за адресою: місто Буча, вулиця Києво-Мироцька, 106-Ж, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Chery Kimo, номерний знак НОМЕР_1 , перед виконанням повороту ліворуч не впевнився в безпечності маневру та здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_2 , який в цей момент рухався в попутному напрямку та виконував маневр обгону. У результаті ДТП транспортний засіб Hyundai відкинуло на припаркований поруч транспортний засіб Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_3 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 допустив порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами), а саме: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху». Відповідальність за вказане правопорушення передбачена статтею 124 КУпАП.

За змістом частини другої статті 7 КУпАП провадження у справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Дослідивши в судовому засіданні долучені до матеріалів справи докази, зокрема схему місця ДТП, яка сталася 12.05.2026 о 14:30, результати огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager, письмові пояснення ОСОБА_3 від 12.05.2026, фото з місця події, а також заслухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у суді, суд дійшов висновку щодо необхідності оцінки дій всіх учасників дорожнього руху, причинно-наслідкового зв`язку між їхньою поведінкою та настанням дорожньо-транспортної пригоди, а також фактичної дорожньої обстановки, яка склалася безпосередньо перед зіткненням. Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в момент, коли водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Chery Kimo, номерний знак НОМЕР_1 , вже здійснював маневр повороту ліворуч та перебував на смузі зустрічного руху. При цьому суд зазначає, що жоден із досліджених доказів не містить беззаперечних даних, які б доводили порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху під час виконання повороту ліворуч. Характер ушкоджень, розміщення автомобілів після ДТП, наявність/відсутність слідів гальмівного шляху обох автомобілів, на думку суду, свідчать, що зіткнення відбулося в момент коли автомобіль марки Chery Kimo завершував маневр повороту ліовруч.

Досліджені докази у сукупності свідчать про те, що суду не доведено факт порушення ОСОБА_1 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху, зазначеному у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664232 від 12.05.2026.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в частини другої пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори» міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.200, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Згідно вимог пункту другого статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту другого статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті – «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

В справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Разом з тим, у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.07.2011 Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. За таких обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкту, суб`єктивної сторони. У випадку відсутності будь-якої зі складових – адміністративна відповідальність не наступає.

Об`єктивною стороною у випадку статті 124 КУпАП є: 1) порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху; 2) пошкодження інших транспортних засобів, майна, тощо; 3) причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та пошкодження інших транспортних, майна тощо.

Відповідно до положень абзацу другого статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відтак суд, розглядає справи про адміністративні праовпорушення в межах зібраних та наданих уповноваженими органами та учасниками матеріалами.

Дослідивши надані докази, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять відомостей «поза розумним сумнівом» щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

З огляду на зазначене, провадження у справі за статтею 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 124,156, 221, 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя –

постановив:

провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня прийняття відповідної постанови.

Суддя О.О. Білогруд