Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №363/4042/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"15" липня 2026 р. Справа № 363/4042/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який притягається до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 , будучи начальником режимно-секретного відділення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, посадовою особою, відповідальною за організацію, забезпечення та контроль за дотриманням режиму секретності, а також маючи допуск до державної таємниці за формою 1, у АДРЕСА_2 , під час виконання службових обов`язків неналежним чином виконав вимоги законодавства у сфері охорони державної таємниці. 19 травня 2026 року під час організації прийому іноземних громадян на території військової частини НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_1 , у порушення вимог пунктів 719, 722 Порядку організації та забезпечення режиму секретності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013 року, не забезпечив своєчасне інформування органу військової контррозвідки Служби безпеки України про запланований захід у встановлений строк, а саме не пізніше ніж за два дні до прибуття іноземних громадян, та не забезпечив завчасного направлення передбачених документів для проведення контрольних заходів.Повідомлення органу СБУ було направлено вже після фактичного прибуття іноземних громадян на територію режимного об`єкта, у зв`язку з чим орган військової контррозвідки був позбавлений можливості своєчасно здійснити передбачені законодавством заходи контролю. Крім того, 17 червня 2026 року у військовій частині НОМЕР_1 НГУ у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , неналежним чином виконуючи обов`язки начальника режимно-секретного відділення, не забезпечив своєчасного інформування органу СБУ про переміщення військовослужбовця ОСОБА_2 , якому було скасовано допуск до державної таємниці, на посаду, що не передбачає доступу до секретної інформації. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи посадовою особою режимно-секретного органу, не забезпечив належного контролю за дотриманням установленого порядку організації режиму секретності, не вжив належних заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та порушив вимоги пунктів 42, 49, 81, 116, 719, 722 Порядку організації та забезпечення режиму секретності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013 року, та статті 28 Закону України «Про державну таємницю». Вказані дії містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що із обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, не погоджується, вважає їх необґрунтованими, формальними та такими, що не підтверджують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП. У поданих до суду письмових запереченнях ОСОБА_1 зазначив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення. Щодо інкримінованого порушення вимог п.п. 719, 722 Порядку організації та забезпечення режиму секретності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013 року, ОСОБА_1 зазначив, що зазначені норми не встановлюють його персональної відповідальності як начальника режимно-секретного органу за безпосереднє виконання кожної дії щодо інформування органу СБУ. Вказав, що прийом іноземних громадян відбувався у зв`язку із терміновою необхідністю, а про майбутній захід йому стало відомо лише 19.05.2026 року близько 08 год. 45 хв. під час службової наради. У зв`язку з цим ним було вжито необхідних заходів щодо забезпечення режиму секретності, зокрема видано відповідний наказ та підготовлено план забезпечення режиму секретності під час перебування іноземців на території військової частини. Також зазначив, що було проведено інструктаж посадових осіб та організовано негайне повідомлення представника СБУ після прибуття іноземної делегації, у зв`язку з чим, на його думку, вимоги абзацу другого пункту 719 Порядку №939 були виконані. Щодо порушення вимог п.п. 42, 49, 81, 116 Порядку №939 у зв`язку з переміщенням капітана ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зазначив, що витяг з акту спеціальної експертизи не містить конкретизації порушень зазначених норм та не визначає, які саме його дії або бездіяльність призвели до порушення вимог законодавства. Він зазначив, що виконання допускної роботи у режимно-секретному відділенні покладалося, у тому числі, на старшого офіцера РСВ відповідно до його функціональних обов`язків, який був ознайомлений із документами щодо скасування допуску до державної таємниці капітана ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 послався на те, що після скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_2 не займав посаду, пов`язану з доступом до секретної інформації, а тому, на його думку, відсутній факт порушення порядку охорони державної таємниці. Ддопущені порушення під час складання та вручення протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема щодо зазначення місця його складання, ненадання всіх додатків до протоколу, нероз`яснення суті інкримінованого правопорушення та вручення протоколу під час перебування його на лікарняному.Зазначені обставини свідчать про істотні порушення порядку оформлення матеріалів справи, порушення його права на захист та ставлять під сумнів об`єктивність складення протоколу. Просив суд закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Консультант-експерт (з оперативних питань) СБУ ОСОБА_3 заперечення ОСОБА_1 вважав необґрунтованими та зазначив, що вони зводяться до неправильного тлумачення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці. Зазначив, що для складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, не вимагається фактичного настання наслідків у вигляді розголошення державної таємниці, втрати матеріальних носіїв чи доступу сторонніх осіб до секретної інформації, оскільки відповідальність настає за сам факт невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та недодержання встановленого порядку організації режиму секретності. Вказав, що відповідно до п. 42 Порядку №939 та функціональних обов`язків начальника РСО саме ОСОБА_1 був відповідальною посадовою особою за організацію, забезпечення та контроль виконання заходів режиму секретності, у тому числі під час прийому іноземців та переміщення осіб, яким скасовано допуск до державної таємниці. Щодо прийому іноземних громадян зазначив, що повідомлення органу СБУ повинно здійснюватися у встановленому порядку та строки, а направлення повідомлення через месенджер на особистий телефон працівника СБУ не є належним офіційним інформуванням. При цьому повідомлення було здійснено вже після фактичного прибуття іноземців на територію військової частини, що позбавило орган військової контррозвідки можливості завчасно здійснити необхідні контрольні заходи. Щодо переміщення ОСОБА_2 зазначив, що інформація про переведення військовослужбовця, якому скасовано допуск до державної таємниці, була надана до органу СБУ лише 17.06.2026 року, тобто після виявлення порушення під час проведення спеціальної експертизи, що свідчить про неналежний контроль за виконанням вимог режиму секретності. Посилання ОСОБА_1 на наявність у штаті іншої відповідальної особи за допускну роботу вважав безпідставними, оскільки начальник РСО здійснює загальну організацію роботи підрозділу та несе відповідальність за контроль виконання покладених завдань. За таких обставин ОСОБА_3 підтримав складений протокол та просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд встановив наступне.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення №17/3/2-1995нт від 25.06.2026 року, складеним уповноваженою посадовою особою Служби безпеки України відповідно до вимог ст.ст. 254–256 КУпАП, який містить виклад конкретних обставин порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці та підпис ОСОБА_1 , що підтверджує ознайомлення його зі змістом протоколу;

витягом з акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, у Головному об`єднаному електронно-комунікаційному вузлі НГУ України (військова частина НОМЕР_1 ) від 18.06.2026 року №26/1/3-8062дск, яким зафіксовано порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, зокрема недотримання встановленого порядку організації та забезпечення режиму секретності;

листом військової частини НОМЕР_1 НГУ від 01.06.2026 року №17/3/2-1057дск, програмою прийому і роботи військової частини з іноземними громадянами, кандидатами на військову службу, а також іншими матеріалами щодо організації прийому іноземців, які підтверджують факт перебування іноземних громадян на території режимного об`єкта та направлення відповідних документів до органу СБУ після їх фактичного прибуття;

функціональними обов`язками начальника режимно-секретного відділення Головного об`єднаного електронно-комунікаційного вузла НГУ, положенням про режимно-секретне відділення від 23.10.2025 року, наказами начальника ГОЕКВ НГУ, з яких вбачається, що саме на начальника РСО покладено організацію, забезпечення та контроль виконання заходів режиму секретності, у тому числі під час виконання робіт, пов`язаних із державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин;

довідкою РСО військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2026 року №68, зобов`язанням громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці, а також іншими документами, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1 та його обізнаність із вимогами законодавства у цій сфері;

із витягу з наказу №385 від 17.10.2025 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника режино-секретного відділення;

із функціональних обов`язків визначені повноваження ОСОБА_1 як начальника режимно-секретного органу;

документами про організацію діяльності РСО, які підтверджують повноваження ОСОБА_1 як начальника режимно-секретного органу,

довідкою від 05.09.20224 року, якою підтверджується надання ОСОБА_1 доступу до держаної таємниці,

зобов`язанням ОСОБА_1 від 26.08.2024 року про відповідальність за порушення законодавства у сфері охорон державної таємниці,

наказом від 16.02.2026 року №21 рсо щодо делегування начальнику режимно-секретного органу ОСОБА_1 готувати план забезпечення режиму секретності, інформувати підрозділ військової контрозвідки СБУкраїни ОСОБА_1 щодо організації прийому іноземців та іноземних делегацій,

наказом від 19.05.2026 року №81 рсо щодо забезпечення режиму секретності, під час перебування іноземців на території НГУ іноземців та іноземних делегацій з 19.05.2026 по 31.12.2026 року із покладенням обов`язку на ОСОБА_1 проведення організаційно- технічних заходів щодо посиленого режиму секретності,

положенням про режимно-секретне відділення головного об`єднаного електронного комунікаційного вузла НГ України затвердженого23.10.2025 року,

наказом від 07.11.2025 року №193 рсо щодо надання доступу до державної таємниці ОСОБА_1 ,

витягом з порядку організації та забезпечення режиму секретності в державгтх органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах, організаціях, затвердженого постановою КМУ № 939 від 18.12.2013 року,

Оцінюючи зазначені докази, суд виходить із того, що вони є належними та допустимими, оскільки містять відомості щодо предмета доказування у цій справі, узгоджуються між собою та у сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає, зокрема, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 28 Закону України «Про державну таємницю» встановлено, що громадяни, яким надано допуск до державної таємниці, зобов`язані дотримуватися вимог законодавства щодо її охорони.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, державної безпеки, зовнішніх відносин та інших визначених законом сферах, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані державною таємницею у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про державну таємницю» спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Відповідно до вимог законодавства забезпечення охорони державної таємниці покладається на керівників органів, підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, а організація та контроль виконання відповідних заходів здійснюється режимно-секретними органами.

Пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме за невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Відповідно до п. 42 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах та організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №939 від 18.12.2013 року (далі — Порядок №939), начальник режимно-секретного органу організовує роботу такого органу, забезпечує виконання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці та здійснює контроль за дотриманням встановленого режиму секретності.

Пунктами 719, 722 Порядку №939 передбачено порядок організації прийому іноземців та іноземних делегацій на об`єктах, де провадиться діяльність, пов`язана з державною таємницею, у тому числі обов`язок завчасного інформування органу Служби безпеки України та подання необхідних документів для проведення контрольних заходів.

Таким чином, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП, є:об`єкт правопорушення встановлений державою порядок охорони державної таємниці,об`єктивна сторона невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці або незабезпечення контролю за її охороною,суб`єкт посадова особа, на яку покладено відповідні обов`язки,суб`єктивна сторона вина у формі умислу або необережності.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою не вимагається фактичного розголошення державної таємниці чи настання інших шкідливих наслідків, оскільки склад правопорушення є формальним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності відповідно до вимог статті 252 КУпАП, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП, з огляду на таке.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на посаді начальника режимно-секретного відділення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Відповідно до функціональних обов`язків начальника режимно-секретного органу, положення про режимно-секретне відділення та інших організаційно-розпорядчих документів на нього покладено обов`язки щодо організації роботи режимно-секретного органу, забезпечення виконання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, а також здійснення контролю за дотриманням установленого режиму секретності.

Наявність у ОСОБА_1 допуску до державної таємниці за формою 1, а також його письмове зобов`язання щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці свідчать про його обізнаність із вимогами нормативно-правових актів у цій сфері та підтверджують його статус спеціального суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП.

Щодо порушення порядку організації прийому іноземних громадян суд встановив, що на території військової частини НОМЕР_1 НГУ проводився прийом іноземної делегації. Матеріалами справи підтверджується, що наказом №81 РСО від 19.05.2026 року було визначено заходи щодо забезпечення режиму секретності під час перебування іноземних громадян на території військової частини та визначено відповідальних посадових осіб за виконання відповідних заходів. Разом із тим, обов`язок начальника режимно-секретного органу не обмежується лише виданням організаційних документів, а передбачає забезпечення фактичного виконання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці та контроль за їх дотриманням. Судом встановлено, що повідомлення органу військової контррозвідки Служби безпеки України щодо прийому іноземних громадян було здійснено після їх фактичного прибуття на територію режимного об`єкта, тобто без дотримання встановленого порядку завчасного інформування. Такі дії унеможливили проведення органом СБУ попередніх контрольних заходів, передбачених Порядком організації та забезпечення режиму секретності №939, що свідчить про неналежне виконання обов`язків щодо організації режиму секретності. Посилання ОСОБА_1 на направлення повідомлення через месенджер Signal суд оцінює критично, оскільки такий спосіб передачі інформації сам по собі не підтверджує виконання встановленого порядку офіційного інформування уповноваженого органу СБУ у визначені строки.

Щодо порушення порядку інформування про переміщення військовослужбовця ОСОБА_2 , якому було скасовано допуск до державної таємниці, суд зазначає наступне. Матеріалами справи підтверджено факт скасування ОСОБА_2 допуску до державної таємниці та його подальшого переміщення на посаду, яка не передбачала роботи із секретною інформацією. Разом із тим, обов`язок режимно-секретного органу полягає не лише у запобіганні фактичному доступу особи до секретних відомостей, а й у забезпеченні належного обліку, контролю та своєчасного інформування уповноважених органів про зміни, пов`язані із особами, які мали допуск до державної таємниці. Інформація про переміщення військовослужбовця була надана органу СБУ лише після проведення контрольних заходів та встановлення відповідного порушення, що свідчить про неналежний контроль за виконанням вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці. Доводи ОСОБА_1 про те, що виконання окремих функцій було покладено на інших працівників режимно-секретного відділення, суд відхиляє, оскільки делегування виконання окремих завдань не звільняє начальника режимно-секретного органу від обов`язку організації роботи підрозділу та здійснення контролю за виконанням вимог режиму секретності.

При цьому суд враховує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП, є формальним, а тому для притягнення особи до відповідальності не вимагається встановлення факту розголошення державної таємниці чи настання інших негативних наслідків. Достатнім є встановлення факту невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці або неналежного контролю за її охороною. Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення порядку складання та вручення протоколу суд зазначає, що самі по собі процедурні недоліки при оформленні матеріалів справи можуть бути підставою для закриття провадження лише у випадку, якщо вони є істотними та призвели до порушення права особи на захист або унеможливили встановлення обставин справи. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу, підписав його, надав пояснення, а також реалізував своє право на подання письмових заперечень та участь у судовому розгляді. Отже, його право на захист порушено не було. Встановлені під час оформлення протоколу недоліки не спростовують фактичних обставин справи та не впливають на допустимість доказів, які у своїй сукупності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за організацію та контроль режиму секретності, не забезпечив належного виконання вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці, а саме: не забезпечив своєчасного інформування органу СБУ про прийом іноземних громадян; не забезпечив належного контролю за дотриманням установленого порядку організації такого заходу; не забезпечив своєчасного інформування органу СБУ про переміщення особи, якій було скасовано допуск до державної таємниці.

За таких обставин суд вважає доведеним, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП.

Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь вини, особу правопорушника, який позитивно характеризується, його сімейний стан, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, а також те, що правопорушення пов`язане з недотриманням установленого порядку охорони інформації, що становить державну таємницю, суд враховує зазначені обставини під час визначення виду та розміру адміністративного стягнення. Разом із тим, з огляду на особливу суспільну значимість забезпечення охорони державної таємниці, характер допущених порушень, їх вчинення посадовою особою, на яку безпосередньо покладено обов`язки щодо організації та контролю режиму секретності, а також умови воєнного стану, суд не вбачає підстав для визнання вчиненого правопорушення малозначним та застосування положень статті 22 КУпАП. За таких обставин ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 212-2 КУпАП із застосуванням адміністративного стягнення у межах санкції зазначеної статті.

Керуючись статтями 33, 212-2, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 1 ст. 212-2 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя С.В. Олійник