Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №290/693/26 — Романівський районний суд Житомирської області

РОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

290/693/26

3/290/226/26

15 липня 2026 рокуселище Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Шакалов Андрій Вікторович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, об`єднані в одне провадження, які надійшли до суду з Відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Житомирській області, відносно ОСОБА_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 465745 від 22.06.2026 року, 22.06.2026 року близько 17 год. 06 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного та економічного характеру відносно ОСОБА_2 , а саме ображав її, кричав, не пускав до будинку та пошкодив її одяг, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Аналогічні за змістом обставини викладено і в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 465960 від 22.06.2026 року, складеному того ж дня тим самим підрозділом поліції відносно тієї ж особи – ОСОБА_1 , за тим самим фактом, що мав місце 22.06.2026 року за тією ж адресою, та кваліфіковано за тією ж статтею – ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. При цьому у протоколі серії ВАД № 465960 місцем проживання ОСОБА_1 помилково зазначено іншу адресу, ніж та, що вказана у протоколі серії ВАД № 465745.

Матеріали за вказаними протоколами надійшли до суду окремо, супровідними листами начальника Відділення поліції №2 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області від 23.06.2026 року.

Оскільки обидва протоколи про адміністративне правопорушення складено відносно однієї й тієї самої особи – ОСОБА_1 , за одним і тим самим фактом, що мав місце 22.06.2026 року за однією і тією ж адресою та відносно однієї й тієї самої потерпілої – ОСОБА_2 , і кваліфіковано за однією й тією ж статтею – ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд, керуючись ст. 36 КУпАП, об`єднує матеріали за протоколами серії ВАД № 465745 від 22.06.2026 року та серії ВАД № 465960 від 22.06.2026 року в одне провадження для спільного розгляду.

У судовому засіданні 15 липня 2026 ОСОБА_1 вину не визнав, зазначив, що 22.06.2026 прийшов додому п`яним, через, що у нього виникла сварка з дружиною, заперечує, що має місце систематичне домашнє насильство. Просив закрити провадження через відсутність складу адміністративного правопорушення.

Суддя дослідив матеріали справи, вислухав пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, та встановив такі обставини справи.

Із заяви ОСОБА_2 від 22.06.2026 року, зареєстрованої в журналі єдиного обліку, та з її пояснень, наданих у той же день уповноваженій особі поліції, вбачається, що вона тривалий час проживає однією сім`єю з ОСОБА_1 , від спільного проживання має двох дітей. 22.06.2026 року близько 17 год. 00 хв. – 17 год. 14 хв за місцем їх спільного проживання між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_1 , за її твердженням, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та вигнав її з будинку. ОСОБА_1 зазначила, що подібні випадки трапляються систематично, та просила притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 , бувши опитаним працівником поліції 22.06.2026 року, від надання пояснень по суті обставин, викладених у заяві, відмовився, скориставшись правом, передбаченим статтею 63 Конституції України, не свідчити щодо себе.

Згідно з рапортом інспектора чергового Відділення поліції №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області, 22.06.2026 року о 17 год. 07 хв на пульт диспетчера служби 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , про те, що чоловік, з яким вона проживає, вчиняє психологічне та економічне домашнє насильство, а саме ображає її, кричить, не пускає до будинку, порвав одяг та поводиться агресивно. За результатами прибуття на місце події наряду поліції встановлено, що заявниця повернулася до відділення поліції з приводу того, що співмешканець ОСОБА_1 вчинив стосовно неї насильство в сім`ї, у зв`язку з чим відносно останнього складено адміністративний протокол.

Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.06.2026 року, складеною уповноваженим підрозділом поліції, зафіксовано, що ОСОБА_1 раніше не погрожував застосуванням зброї або інших предметів щодо ОСОБА_2 чи дітей, не погрожував вбивством, не задушував її та не завдавав тілесних ушкоджень середнього чи тяжкого ступеня, не має судимостей за насильницькі злочини, терміновий заборонний припис стосовно нього не виносився, а рівень небезпеки за результатами оцінки визначено як низький.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін, і закон не покладає на суд обов`язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватися відповідно до встановленого законодавством порядку.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 251 КУпАП орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень особи, потерпілих, свідків та інших доказів. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти росії» (заява № 36673/04) та «Карелін проти росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для повного розкриття суті адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути конкретно зазначено, які саме дії вчинила особа, який спосіб та вид насильства прослідковується в її діях, а якщо дій кілька – кожна з них, а також наслідки цих дій щодо особи, стосовно якої вони були вчинені.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII визначено, що психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Таким чином, під домашнє насильство психологічного чи економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх, позбавлення визначених законом матеріальних благ або в інший спосіб завдається шкода фізичному, психічному здоров`ю чи майновим правам іншого члена сім`ї. Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди або могло її спричинити.

Важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт» та «насильство»: конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження та загострення суперечностей, що саме по собі, без встановлення умисного спричинення шкоди та переваги сил однієї сторони, складу домашнього насильства не утворює.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 (справа № 463/1352/16-а) зазначено, що з огляду на принцип презумпції невинуватості всі сумніви щодо події порушення та вини особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення її невинуватості.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини») означає, що сукупність обставин справи повинна виключати будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що правопорушення було вчинено і особа є винною у його вчиненні. Наявність обставин, що свідчать про можливість іншої версії події, ніж викладена у протоколі, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Судом також ураховано позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Карелін проти російської федерації», згідно з якою протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Як убачається зі змісту протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД № 465745 та серії ВАД № 465960 від 22.06.2026 року, у жодному з них не конкретизовано, у чому саме полягала шкода психічному здоров`ю, чи існувала реальна можливість її заподіяння внаслідок висловлювань ОСОБА_1 ..

Матеріали справи не містять висновку лікаря, психолога чи іншого спеціаліста, який би підтверджував факт заподіяння шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок дій ОСОБА_1 .. Наявність наслідків дій у вигляді шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом», а тому об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у протоколах фактично не розкрита.

Суд ураховує, що рапорт поліцейського ґрунтується виключно на поясненнях самої заявниці ОСОБА_2 , тобто є похідним доказом, оскільки поліцейський, який його склав, безпосереднім очевидцем події не був, а лише зафіксував повідомлені йому відомості. Сам факт звернення до органів поліції без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення насильства.

Суд також звертає увагу, що формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 22.06.2026 року не встановлено обставин, які б свідчили про наявність патерну повторюваних насильницьких дій, застосування чи погроз застосування зброї, попередніх звернень або притягнень ОСОБА_1 до відповідальності за подібні діяння, а рівень небезпеки за результатами оцінки визначено як низький, що не узгоджується з ознаками, притаманними саме домашньому насильству як явищу системного характеру.

Крім того, суд звертає увагу на розбіжності у зазначенні адреси місця проживання ОСОБА_1 у протоколах серії ВАД № 465745 та серії ВАД № 465960, складених того самого дня тим самим підрозділом поліції, що свідчить про недбалість оформлення матеріалів справи та викликає додаткові сумніви щодо повноти й достовірності зафіксованих у них відомостей.

Наведене свідчить про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побутового конфлікту (сварки), пов`язаного з непорозуміннями у спільному побуті, що само по собі, без установлення умисності, факту спричинення шкоди чи реальної загрози її спричинення та значної переваги сил однієї сторони над іншою, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин наявні у справі докази у своїй сукупності не дають підстав для висновку про доведеність поза розумним сумнівом факту заподіяння чи реальної можливості заподіяння ОСОБА_2 шкоди психічному здоров`ю, а всі наявні сумніви щодо доведеності вини, згідно зі статтею 62 Конституції України, тлумачиться на користь ОСОБА_1 ..

Оцінюючи фактичні дані, наявні в матеріалах справи, у їх сукупності, суд не вбачає достатніх доказів, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, провадження у справі, об`єднане за протоколами серії ВАД № 465745 від 22.06.2026 року та серії ВАД № 465960 від 22.06.2026 року, підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись статтями 19, 55, 61, 62, 129 Конституції України, статтями 1, 7, 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283–285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

1. Матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії ВАД № 465745 від 22.06.2026 року справа № 290/693/26 та за протоколом серії ВАД № 465960 від 22.06.2026 року справа № 290/694/26, складеними відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 КУпАП, об`єднати в одне провадження присвоїти їм спільний номер справи 290/693/26.

2. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за частиною 1 статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП – у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ