Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №502/1026/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 502/1026/26

Перша інстанція: суддя Березніков О.В.,

повний текст судового рішення

складено 21.05.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області про повернення позовної заяви від 21 травня 2026 року у справі № 502/1026/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

До Кілійського районного суду Одеської області надійшли матеріали вказаного адміністративного позову, яким позивач оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення № R367123 від 20.02.2026 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позовна заява надійшла до суду 07.05.2026.

Ухвалою від 11.05.2026 суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху на підставі ч. 1 та 2 ст. 123 КАС України (обставини, вказані позивачем у позові для поновлення процесуального строку, визнані судом неповажними).

20.05.2026 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Проте ухвалою від 21.05.2026 Кілійський районний суд Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення повернув позивачу.

Повертаючи позовну заяву місцевий суд вказав, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач наголошував на неможливості вчасного оскарження постанови через її відсутність, оскільки копію цього документа він отримав лише 30.04.2026. Проте вказані підстави вже були наведені позивачем у позові та визнані судом неповажними, про що зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 11.05.2026. Суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи (зокрема з протоколу) чітко встановлено факт належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, про що свідчить його особистий підпис. З огляду на це, доводи скаржника про отримання оскаржуваної постанови лише 30.04.2026 не спростовують тієї обставини, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи щодо нього в ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте не з`явився на її розгляд і не вжив заходів для отримання постанови в день її винесення.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. На обґрунтування вимог скарги ОСОБА_1 зазначив, що він не був належним чином повідомлений про розгляд стосовно нього справи про адміністративне правопорушення в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Апелянт вказав, що дата засідання адміністративної комісії була відображена лише на зворотному боці протоколу, через що він не знав про час розгляду справи та був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду.

Скаржник зауважив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення службові особи органу комплектування повідомили йому, що цей документ оформлюється формально з метою зняття його з розшуку, в якому він опинився випадково через технічний збій у роботі системи «Оберіг». З огляду на це, позивач не приділив належної уваги повному змісту протоколу, а посадові особи відповідача не звернули його увагу на дату засідання комісії.

Також апелянт наголосив на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд не врахував, що неотримання ним копії постанови про накладення штрафу № R367123 від 20.02.2026 є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Не маючи зазначеного документа, позивач був об`єктивно позбавлений процесуальної можливості підготувати позовну заяву та надати суду оскаржуване рішення як належний доказ, що свідчить про поважність причин для поновлення пропущеного строку.

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що апеляційні скарги на ухвалу суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України.

Частинами першою та другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Частиною другою статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Предметом оскарження у цій справі є постанова суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що позивач був обізнаний про розгляд справи щодо нього ще 16.02.2026, що є неспростованим.

Колегія суддів зазначає, що особливості судового провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Відповідно до частини другої цієї статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Аналогічний підхід закріплений і в частині першій статті 289 КУпАП, яка передбачає десятиденний строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення з дня її винесення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він може бути поновлений за заявою особи, щодо якої ухвалено постанову.

З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавець установив спеціальний, скорочений строк звернення до суду для оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, який обчислюється з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Поновлення такого строку можливе лише за наявності поважних причин.

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

У кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи наводить особа, яка подає заяву про поновлення строку звернення до суду, такі підстави.

Оскільки предметом оскарження у цій справі є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний десятиденний строк звернення до суду, який обчислюється з дня ухвалення відповідної постанови.

Як установлено судом, оскаржувану постанову № R367123 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-КУпАП винесено 20.02.2026. З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у травні 2026 року, а отже пропустив установлений законом десятиденний строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку на оскарження постанови, представник позивача зазначав, що позивач не був обізнаний про існування цієї постанови та не знав про притягнення його до адміністративної відповідальності до моменту накладення арешту на його рахунки.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що про дату, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач був сповіщений належним чином, що спростовує доводи про необізнаність із фактом здійснення щодо нього адміністративного провадження.

Посилання апелянта на неотримання ним копії спірної постанови є необґрунтованим, адже позивач мав об`єктивну можливість бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, скаржником не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали йому самостійно дізнатися про результати розгляду цієї справи та прийняту постанову безпосередньо після закінчення її розгляду.

Крім того, посилання апелянта на те, що він не приділив належної уваги повному змісту протоколу, а посадові особи відповідача нібито не звернули його увагу на дату засідання комісії, колегія суддів також відхиляє. Недбале ставлення особи до своїх прав та обов`язків, як і ознайомлення зі змістом офіційного документа, під яким вона ставить особистий підпис, не може розцінюватися судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині відсутності поважних причин для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи представника апелянта Бойченка А.В., викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - без змін.

Керуючись статтями 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області про повернення позовної заяви від 21 травня 2026 року у справі № 502/1026/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кілійського районного суду Одеської області про повернення позовної заяви від 21 травня 2026 року у справі № 502/1026/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко