Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №400/6064/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6064/26

Суддя першої інстанції - Мороз А. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі №400/6064/26 за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу від 15 травня 2026 року ВП №80624762, -

В С Т А Н О В И В:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просило скасувати постанову про накладення штрафу від 15 травня 2026 року у виконавчому провадженні №80624762.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі №400/6064/26.

Апелянт зазначив, що з метою належного та своєчасного виконання вищезазначеного рішення територіальне управління неодноразово направляло на ДСА України листи на потребу в коштах на виконання рішень судів, в т.ч., і по адміністративній справі №400/2190/21.

У відповіді на листи територіального управління ДСА України повідомлялося, що направлено звернення до Комітету Верховної Ради України у частині збільшення бюджетних призначень на програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя".

Територіальним управлінням у межах своїх повноважень вживалися всі вичерпні заходи для виконання рішення суду у справі №400/2190/21.

Крім того, апелянт зазначив, що доступ саме до виконавчих проваджень (постанов) в підсистемі «Електронний суд» представником територіального управління отримано за наданою довіреністю тільки 08 квітня 2026 року.

Територіальне управління через підсистему «Електронний суд» 17 травня 2026 року отримало вже по факту постанову про накладення штрафу від 15 травня 2026 року по ВП №80624762.

Територіальне управління не отримувало через засоби загального поштового зв`язку постанови про відкриття виконавчого провадження від Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях в автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для надання пояснень щодо стану виконання рішення суду, що позбавило право територіальному управлінню надати відповідні письмові пояснення по виконавчому провадженню.

Зазначене свідчить, що невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі №400/2190/21 не виконується через незалежні від територіального управління обставини.

Просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі №400/6064/26.

13 липня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

14 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 12 лютого 2024 року Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №400/2190/21, згідно з яким ТУ ДСА України в Миколаївській області зобов`язано провести нарахування та виплату ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, недоплачених сум щомісячного грошового утримання та заробітної плати за час відпустки, допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період роботи з 01 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року, з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2011 року, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", з урахуванням раніше виплачених коштів.

30 березня 2026 року Відділ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.

15 травня 2026 року було складено акт державного виконавця, яким зафіксовано, що станом на день складення цього акту, відповідач не подав до Відділу докази виконання рішення суду або докази того, що невиконання рішення суду обумовлено поважними причинами.

15 травня 2026 року відповідач прийняв спірну постанову про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн за невиконання ТУ ДСА України в Миколаївській області без поважних причин рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Статтею 1 вищевказаного Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст.63 ч. 1-3 Закону України “Про виконавче провадження” за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Стаття 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Обов`язковою умовою застосування до боржника відповідальності у вигляді штрафу є встановлення невиконання рішення суду та відсутності поважних причин такого невиконання.

Колегія суддів зазначає, що станом на день винесення державним виконавцем постанови від 15 травня 2026 року про накладення штрафу рішення суду залишалось невиконаним, що сторонами не заперечується.

Апелянт зазначає, що ним неодноразово направлялись листи до Державної судової адміністрації України щодо необхідності виділення додаткових бюджетних коштів, а ДСА України, в свою чергу, зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо збільшення бюджетних призначень, у зв`язку з чим були вжиті всі можливі заходи для виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з тим, що відсутність бюджетного фінансування може бути об`єктивною обставиною, яка у певних випадках впливає на можливість виконання судового рішення державним органом.

Разом із тим, сама лише наявність таких обставин не звільняє боржника від обов`язку належним чином взаємодіяти з органом державної виконавчої служби під час здійснення виконавчого провадження та повідомляти державного виконавця про існування обставин, використовуючи легітимні засоби задля недопущення застосування відповідних штрафів.

Оцінка правомірності постанови державного виконавця здійснюється, виходячи з інформації, яка могла бути відома державному виконавцю на момент її прийняття.

Матеріалами справи підтверджено, що до прийняття постанови про накладення штрафу позивач не звертався до державного виконавця із заявами чи клопотаннями про неможливість виконання рішення суду, не повідомляв про відсутність бюджетних асигнувань та не подавав відповідних доказів, які б свідчили про існування поважних причин невиконання рішення суду.

Надані ж у ході судового розгляду листи Державної судової адміністрації України щодо відсутності фінансування та звернення про збільшення бюджетних призначень не можуть свідчить про неправомірність постанови державного виконавця, оскільки такі документи не були предметом оцінки виконавця під час прийняття оскаржуваного рішення.

Безпідставними колегія суддів вважає й доводи апеляційної скарги про те, що позивач був позбавлений можливості повідомити державного виконавця про поважні причини невиконання рішення, оскільки не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження.

На підтвердження зазначених доводів апелянт посилається на те, що доступ до виконавчих проваджень у підсистемі «Електронний суд» його представником був отриманий лише 08 квітня 2026 року, а постанову про накладення штрафу позивач фактично отримав лише 17 травня 2026 року через електронний кабінет. Також зазначає про відсутність доказів направлення постанови про відкриття виконавчого провадження засобами поштового зв`язку.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що повідомленням №13120046 про доставку документа з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС підтверджується доставка 30 березня 2026 року о 14:17:54 год постанови про відкриття виконавчого провадження АСВП №80624762 до офіційного електронного кабінету ТУ ДСА в Миколаївській області.

Крім того, повідомленням №14286516 підтверджується доставка 17 травня 2026 року до електронного кабінету позивача постанови про накладення штрафу.

Таким чином матеріали справи містять належні та допустимі докази доставки постанови про відкриття виконавчого провадження до офіційного електронного кабінету позивача.

Посилання апелянта на те, що представник отримав доступ до відповідного функціоналу підсистеми ЄСІТС лише 08 квітня 2026 року, не спростовують факту належної доставки документу юридичній особі, оскільки організація внутрішньої роботи установи, визначення осіб, відповідальних за опрацювання документів в електронному кабінеті, та забезпечення належного контролю за надходженням процесуальних документів належать до сфери організаційної діяльності самого позивача і не можуть покладатись на державного виконавця.

Так само, відсутність доказів направлення постанови засобами поштового зв`язку не свідчить про неналежне повідомлення боржника, оскільки факт доставки документа до офіційного електронного кабінету підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв