Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №160/1742/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1742/26

Суддя І інстанції – Неклеса О.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.01.2026 № 046350021573 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1980, з 08.08.1980 по 01.10.1982 та з 26.08.1986 по 21.12.1987;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.01.2026 № 046350021573 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.08.1980, з 08.08.1980 по 01.10.1982 та з 26.08.1986 по 21.12.1987.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області посилається на правомірність рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці від 08.08.1980, оскільки на титульній сторінці відсутня дата народження позивача, що є порушенням Інструкцій.

ОСОБА_1 також не погодилась у прийнятим у справі судовим рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції частково і ухвалити нове судове рішення за пунктом 4 резолютивної частини рішення, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026.

У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 вказує на те, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника, призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, при цьому, незалежно від тривалості страхового стажу непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника. На переконання скаржника є всі підстав, які визначають її право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та ефективним буде рішення зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 виданого від 23.08.1980 року, Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області між мною – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб.

Окрім того, у паспорті позивача наявна відмітка про те, що з 07.01.1988 р. зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача помер, про що 31.10.2025 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) складено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 31.10.2025 р.

Згідно довідки від 10.12.2025 року №2171 Відділу реєстрації та обліку громадян виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 07.01.1988 року та знятий з реєстраційного обліку 31.10.2025 року у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) досягла віку 63 роки та 02.01.2026 року звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення від 08.01.2026р. № 046350021573 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки відсутній страховий стаж. Крім того, у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата народження заявниці, що не відповідає вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» від 20.06.1974 №162.

Не погодившись із вищезазначеною позицією та рішеннями відповідача, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії у разі втрати годувальника протиправними, позивач звернулася до суду з позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 (Далі Закон №1058-ІV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" № 637 від 12.08.1993 року (далі - Постанова № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

В свою чергу, з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.01.2026р. № 046350021573 вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня дата народження заявниці, що не відповідає вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» від 20.06.1974 №162.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

На час заповнення трудової книжки позивача (03.06.1987) чиним був порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Відповідно до п.2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції № 162.

Відповідно до п. 2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Відповідно до п.4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи вищезазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, визначені пенсійним органом недоліки заповнення трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1980 не впливають на можливість встановлення страхового стажу позивача.

Слід зауважити на тому, що пенсійним органом у спірному рішенні не було викладено жодних зауважень щодо періодів трудової діяльності позивача, зазначених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 08.08.1980.

Зазначене вказує на протиправність відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 08.08.1980, а саме з 08.08.1980 по 01.10.1982 та з 26.08.1986 по 21.12.1987.

В свою чергу, щодо правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.01.2026р. № 046350021573 в частині відмовити у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно з пунктами 1, 3 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Відповідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Пункт 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема дружина, яка досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що закон визначає певні умови для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, однією з яких є досягнення утриманцем померлого годувальника пенсійного віку, при цьому закон не ставить відповідне право від наявності певного страхового стажу у особи, яка звертається для призначення цього виду пенсії.

Не є спірним, що ОСОБА_1 , на час звернення із заявою для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, досягла 60 річного віку, а відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з підстав відсутності й неї страхового стажу є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в апеляційній скарзі не та, що позивача не є непрацездатною особою, зважаючи на наступне.

У розумінні статті 1 Закону № 1058-IV непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого цим Законом віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокової пенсії, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Тобто, визначальною умовою для визначення особи як непрацездатної є досягнення необхідного віку, а не дотримання усіх умов, визначених Законом для призначення пенсії за віком.

За таких обставин, позивач як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою від 02.01.2026 року про призначення пенсії у зв`язку втратою годувальника досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, позивач у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника, тому має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За встановлених у справі обставин, враховуючи те, що інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії по втраті годувальника, окрім відсутності необхідного страхового стажу, що за наслідками судового розгляду визнано протиправним, оскаржуване рішення не містить, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов`язку призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026.

Разом з тим, відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача призначити пенсію по втраті годувальника та покладення на відповідача обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії не забезпечує ефективний захист порушеного права позивача, у зв`язку з чим, рішення суду в наведеній частині підлягає скасуванню.

При цьому, зобов`язання судом пенсійний орган призначити пенсію по втраті годувальника позивача, у даному випадку, не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки у межах даної справи відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026 та в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України та ухвалення нової постанови в цих частинах про задоволення позову. В іншій частині, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно із ч.6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, документально підтвердженими судовими витратами є сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 2662,40 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року – скасувати в частині в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026 та в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2026 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України та прийняти нову постанову в цих частинах, якою задовольнити позовні вимоги.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 02.01.2026.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року – залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя В.В. Кальник

суддя С.В. Сафронова