Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №160/12498/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12498/26

Суддя І інстанції – Боженко Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Кальника В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» до Петриківської селищної ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Петриківської селищної ради (35 сесія VIII скликання) №1215 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження за клопотанням ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 1223783800:02:003:0027.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» до Петриківської селищної ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду в суді першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на помилковість висновків суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вказує на те, що поданий позов стосується виконання відповідачем як суб`єктом владних повноважень обов`язків зі здійснення контролю у сфері земельних правовідносин. Зазначає, що станом на день подання позову у третьої особи не виникли цивільні права щодо даної земельної ділянки, оскаржуване рішення не є підставою виникнення цивільних прав саме по собі, а тому підстави стверджувати про наявність приватноправових відносин станом на день подання позову у суду були відсутні, натомість, суд зобов`язаний був з`ясувати фактичні обставини стосовно законності оскаржуваного рішення, встановити наявність або відсутність їх впливу на права позивача.

В письмових відзивах на апеляційну скаргу Петриківська селищна рада та ОСОБА_1 просили відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За правилами пунктів 1-2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже в контексті статей 2, 4, 5, 19 КАС України визначальними ознаками справи адміністративної юрисдикції є не лише суть (зміст, характер) спору, але й підстави його виникнення та суб`єктний склад учасників правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи».

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість рішення Петриківської селищної ради (35 сесія VIII скликання) №1215 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині затвердження за клопотанням ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме по собі затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без відповідної реалізації та реєстрації прав на таку земельну ділянку не породжує у третьої особи цивільного права на цю земельну ділянку, а тому висновок суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах виникло цивільне право у третьої особи є передчасним.

Слід зауважити й на тому, що захист прав та інтересів позивача від наявних на його думку порушень з боку суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають у недотриманні процедури чи порядку прийняття оспорюваного рішення, є завданням адміністративного судочинства та виключає приватно-правовий характер спірних правовідносин.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження з підстав того, що цей спір не належить розгляду за правилами адміністративного судочинства не встановив наявність у третьої особи цивільних прав на відведену оспорюваним рішенням земельну ділянку, а також те, що судом не враховано того, що доводи позовної заяви стосуються процедури чи порядку прийняття оспорюваного рішення, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з підстав пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зробила висновок про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 320, статтями 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року – скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 липня 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник