Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №520/32295/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 р. Справа № 520/32295/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д.) по справі № 520/32295/25

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської митниці

про визнання протиправною та скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці, в якому просила: визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення номер UА806020/2025/000089; визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 р. номер UА806020/2025/000014/1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 р., яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Митного кодексу України (в подальшому – МК України), Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 23.06.2025 р. позивачкою до митного оформлення подано митну декларацію № 2511А806020004683Ц5 для митного оформлення наступного товару: автомобіль вантажний: марки VOLKSWAGEN модель CRAFTER ; ідентифікаційний номер (номер шасі): НОМЕР_1 ; загальна кількість місць для сидіння, включаючи водія 3; обладнаний двигуном внутрішнього згорання з запаленням від стиснення (дизель); робочий об`єм циліндрів 1968смЗ, 103 кВт; повна маса 3500 кг.; вантажопід`ємність: 1306 кг.; колісна формула 4x2; календарний рік виготовлення (випуску) 2020; модельний рік виготовлення 2020; бувший у використанні; дата першої реєстрації: 08.12.2020 р.; країна виробництва: Німеччина; автомобіль призначений для перевезення вантажів загального призначення по дорогах загального користування; двигун номер: нема даних; колір,- білий; Без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв; Пошкодження та недоліки згідно з висновком експерта автотоварознавця; Місць -1 У№/1;3.0 (надалі за текстом - «Товар»).

У митній декларації 25 UA806020004683U5 вказано: декларація: ІМ 40 ДЕ (графа 1) відомості про вартість: 461000.64 (графа 12); країна відправлення/експорту: Німеччина (графа 15); ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу при відправленні: НОМЕР_2 / НОМЕР_3 (графа 18); ідентифікація і країна реєстрації транспортного засобу при прибутті: НОМЕР_4 / НОМЕР_5 (графа 21); валюта та загальна сума за рахунком 9000.00 EUR (графа 22), курс валюти 48.02090000 (графа 23); код товару: 87042199 (графа 33); ціна товару: 9000.00 EUR (графа 42); метод визначення вартості: 1 (графа 43); додаткова інформація/подані документи (графа 44):0380(рахунок-фактура) 250289 від 25.04.2025 р.; 1001 (статус особи, яка подає митну декларацію) 2 прямий представник; МІ300 (Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів) 25UA806020004662U7.001 від 23.06.2025 р.; М1501 (рішення про коригування митної вартості) UA 806020/2025/000014/1 від 23.06.2025р.; М1703 (Картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) UА806020/2025/000089 від 24.06.2025 р.; 2800 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) НОМЕР_6 від 08.12.2020 р.; 3002 (Платіжний документ, що підтверджує вартість товару) б/н від 25.04.2025 р.; 3007 (Документ, що підтверджує вартість перевезення товару) б/н від 23.06.2025 р.; 3016 (Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією) 127-25 від 23.06.2025 р.; 4100 (Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів) 16931 від 25.04.2025 р.; d4207 (Договір про надання послуг митного брокера) 9b від 21.04.2025- 1.12.2025 р.; 7017 (Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом) UА. 014.31757-25 від 23.06.2025 р.; 9000 (Інші некласифіковані документи) відповідь б/н від 23.06.2025 р.; 9000 (Інші некласифіковані документи) довіреність НТР 596491 від 03.06.2025р. - 03.06.2028 р.; 9000 (Інші некласифіковані документи) лист про зміну водія б/н від 20.06.2025 р.; 9000 (Інші некласифіковані документи) розшифровка VІN від 29.04.2025 р.; 9610 (Копія митної декларації країни відправлення) 25DЕ343058747621В2 від 28.04.2025 р.; 9703 (Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу) UА.014.31757-25 від 23.06.2025 р.; 9801 (Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України) FZ507056 від 16.10.2020 р. - 16.10.2030 р.; 9802 (Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України) 009706084 від 21.09.2023 р. - 21.09.2033 р.; 9802 (Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України) МК361002 від 30.12.1996 р.

Митним органом зобов`язано позивачку надати додаткові документи, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару, документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію експортної МД країни відправлення.

Позивачкою митному органу повідомлено про відсутність можливості надати вказані документи.

Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 р. UА806020/2025/000014/1, згідно якого визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості за ЕМД від 11.06.2025 р. №25UA204080005666UO, за якою здійснено митне оформлення товару - «Автомобіль вантажний, що був у використанні:- марка –«VOLKSWAGEN»;- модель -CRAFTER; - кузов/шасі № НОМЕР_7 ;- тип кузова -Фургон;- календарний рік виготовлення -2020;- модельний рік виготовлення -2020;- тип двигуна -дизельний;-об`єм двигуна - 1968см.куб» зі схожими характеристиками, країна походження EU (DE), з рівнем митної вартості 13 833,0 євро за шт; до ЕМД від 23.06.2025 р. № 25UA806020004662U7 надано замовлення від 25.04.2025 р. № 16931 на Дьячкову Олену та рахунок –накладну від 25.04.2025 р. № 250289, де відсутня інформація щодо технічної несправності та пошкодження автомобіля. Також, зазначено спеціальні умови оплати за товар, при цьому, не зазначено які саме. Наданий платіжний документ (розписка) від 25.04.2025 р. б/н із зазначенням платника ОСОБА_2 , який не відноситься до даної поставки, тому виникають сумніви щодо цього документу, який надано для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу; до митного оформлення подано довідку про транспортні витрати від 23.06.2025 р. №б/н, видану ОСОБА_1 . Згідно даної довідки вартість транспортних витрат становить 600 євро. Проте даний документ не містить інформації щодо маршруту, протяжності у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, вартість палива. Довідка видана від власника вантажу, а не від уповноваженої особи, яка безпосередньо здійснювала перевезення транспортного засобу, що ставить під сумнів дійсну вартість понесених транспортних витрат, що є складовою митної вартості транспортного засобу. Інші документи для підтвердження транспортних витрат не надано; висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи від 23.06.2025 №127-25 наданий до митного оформлення, як додатковий документ для підтвердження митної вартості автомобіля, не може підтверджувати заявлену вартість, оскільки для визначення середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу експерт використовує транспортні засоби іншого року виробництва та з більшим пробігом.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням та карткою відмови, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення та картка відмови обґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Статтею 337 МК України встанволено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 2 статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Пунктом 2 частини 4 статті 54 МК України встановлено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи ( ч. 3 ст. 318 МК України).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5, 9, 21 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 МК України встановлено, що підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, вищевказані норми законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 р. у справі № 815/1780/17, від 26.06.2025 р. у справі № 520/13182/2020.

Судовим розглядом встановлено, що позивачкою до митного оформлення подані копії наступні документи: рахунку-фактури № 250289 від 25.04.2025 р., виданого автосалоном Frenki Automobile GmbH, яким підтверджено продаж автомобіля «VOLKSWAGEN CRAFTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 9000 євро; обов`язкового замовлення вживаного автомобіля/причепа № 16931 від 25.04.2025 р., у якому також зазначено вартість транспортного засобу у розмірі 9000 євро; платіжний документ (розписка) від 25.04.2025 р., яким підтверджено здійснення оплати вартості транспортного засобу; нотаріально засвідченої довіреності, якою Сінельника Ю.В. уповноважено діяти в інтересах ОСОБА_1 з питань придбання, отримання, перевезення, сертифікації, реєстрації транспортного засобу та вчинення інших необхідних дій для виконання відповідного доручення; документів, що підтверджують ідентифікаційні та технічні характеристики транспортного засобу, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, розшифровки VIN та копії митної декларації країни відправлення; висновку експерта № 127-25 від 23.06.2025 р., яким підтверджено технічний стан транспортного засобу, наявність пошкоджень, несправність двигуна, пробіг та ринкову вартість автомобіля з урахуванням його фактичного стану; документів щодо транспортних витрат та організації перевезення, зокрема документа щодо вартості перевезення, заяви ОСОБА_1 до Полтавської митниці від 23.06.2025 р. та листа ОСОБА_3 до Полтавської митниці.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, не зазначив, які розбіжності мають документи, подані до митного оформлення, в тому числі, чи мають вони ознаки підробки, а також, які відомості відсутні, для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, яку заявив декларант.

Таким чином, подані декларантом документи ідентифікували придбаний автомобіль, містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну автомобіля, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість автомобіля за ціною договору в розмірі 9000 Євро, згідно з ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем подано рахунок-фактуру №250289 від 25.04.2025 р., виданий автосалоном Frenki Automobile GmbH, у якому зазначено продаж автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , за ціною 9000 євро. На підтвердження факту оплати вартості транспортного засобу подано платіжний документ (розписку) від 25.04.2025 р., згідно якого платником зазначено ОСОБА_4 , якій діє на підставі довіреності, копія якої наявна в матеріалах справи та надавалась митному органу під час перевірки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.10.2025 р. у справі № 140/12559/23.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247, від 15.02.2024 р. у справі № 640/29559/20, від 07.05.2025 р. у справі № 560/1787/23.

Судовим розглядом встановлено, що визначена відповідачем митна вартість ґрунтується на раніше визначеній митній вартості за ЕМД за якою здійснено митне оформлення товару «Автомобіль вантажний, що був у використанні марки «VOLKSWAGEN CRAFTER», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_7 , тип кузова фургон, календарний рік виготовлення 2020, модельний рік виготовлення 2020, тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 1968 см.куб, країни походження EU (DE) зі схожими характеристиками за ціною 13833 Євро.

Проте, вказана інформація не є докладною, оскільки не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначено всі характеристики, зокрема наявність пошкоджень, пробігу транспортного засобу, комплектацію та інше.

Судовим розглядом вствнолено, що заявлена позивачкою митна вартість за основним методом становила 9600 євро та включала, крім ціни автомобіля, транспортні витрати до митного кордону України у розмірі 600 євро.

Розмір транспортних витрат підтверджується: довідкою ФОП ОСОБА_3 про транспортні витрати від 20.06.2025 р., листом ОСОБА_3 до Полтавської митниці від 20.06.2025 р. щодо заміни транспортного засобу та водія, а також заявою ОСОБА_1 до Полтавської митниці від 23.06.2025 р.

Заява ОСОБА_1 до Полтавської митниці від 23.06.2025 р. місттить відомості про транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , та зазначала розмір транспортних витрат у сумі 600,00 євро. Довідка ФОП ОСОБА_3 про транспортні витрати також стосувалася саме автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , містила відомості про маршрут перевезення (з міста Фульда (Німеччина) до митного кордону України) та визначала розмір транспортних витрат у сумі 600. Тобто цей документ підтверджував не лише сам факт організації перевезення, а й числове значення транспортної складової. Лист ОСОБА_3 до Полтавської митниці від 20.06.2025 р. додатково пояснював логістику перевезення, зокрема зміну транспортного засобу та водія.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в по санові Верховного Суду від 15.10.2024 р. у справі № 520/6058/24.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваному рішенні не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення та картка відмови митного органу необґрунтовані та не підлягають скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинстві України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити; скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 р., ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправними та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення номер UА806020/2025/000089 та рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів від 24.06.2025 р. № UА806020/2025/000014/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинстві України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 968, 96 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1453, 44 грн., а всього 2422,40 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 р. по справі № 520/32295/25 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Картку відмови Полтавської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення номер UА806020/2025/000089 та рішення Полтавської митниці про коригування митної вартості товарів № UА806020/2025/000014/1 від 24.06.2025 р.

Стягнути на користь ОСОБА_5 за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривні 44 копійки, а разом 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич