Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №733/2310/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/2310/25

Головуючий у першій інстанції - Карапиш Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1400/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Супруна О.П., Шитченко Н.В.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року (суддя - Карапиш Т.В., місце ухвалення - м. Ічня, дата складання повного рішення - 01.04.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (далі - ТОВ «ФК «Солвентіс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 у розмірі 29950,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн і на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 за допомогою вебсайту https://alexcredit.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Алекскредит», було укладено договір про надання кредиту №2980926 від 05 грудня 2019 року. Відповідно до умов даного договору товариство надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 5000,00 грн, за користування якими позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі: 1,70% у базовий період - з 05.12.2019 до 25.12.2019, 3,00% у спеціальний період - з 26.12.2019 до 22.06.2020. 10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» і ТОВ «Секвоя Капіал» укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, а 07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» і ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу №ДФ-07072025. За цими договорами факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019. ОСОБА_1 належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, розмір якої перед ТОВ «ФК «Солвентіс», як новим кредитором, становить 29950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - борг за тілом кредиту, 24950,00 грн - борг за відсотками, 0,00 грн - борг за штрафними санкціями та комісіями, 0,00 грн - борг за пенею. У зв`язку з цим, зазначену суму кредитної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Солвентіс» просить дане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, котрим позовні вимоги товариства задовольнити в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 у розмірі 29950,00 грн, та вирішити питання розподілу судових витрат у суді першої та апеляційної інстанцій.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, правильно встановивши факт укладення 05.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 електронного кредитного договору та наступних договорів факторингу, новим кредитором за якими є ТОВ «ФК «Солвентіс», дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем обставин, що підтверджують надання кредитодавцем позичальнику коштів згідно укладеного кредитного договору.

Позивач стверджує, що місцевим судом безпідставно не було взято до уваги довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024, якою підтверджується успішність проведення 05.12.2019 платежу в сумі 5000,00 грн на номер карти НОМЕР_1 АТ «Ощадбанк». При цьому, ТОВ «ФК «Елаєнс» мало статус платіжної установи з ліцензією на надання платіжних послуг по переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків і між даним товариством та ТОВ «Алекскредит» існував договір від 18.10.2017 про надання таких послуг.

Скаржник зазначає, що клопотав перед судом про витребування в АТ «Ощадбанк» інформації щодо відкритих/закритих рахунків на ім`я ОСОБА_1 , наголошуючи на необхідності врахування специфіки платіжних продуктів даної банківської установи, зокрема цифрової (віртуальної) prepaid-картки, як самостійного платіжного інструменту, який функціонує окремо від класичних банківських рахунків. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті АТ «Ощадбанк», цей платіжний інструмент є віртуальною карткою, яка оформляється дистанційно без відвідування відділення банку та без відкриття поточного банківського рахунку. Для отримання такої prepaid-картки не вимагається надання паспортних даних, РНОКПП або інших ідентифікаційних документів, а процес оформлення зводиться до використання дистанційного каналу зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону, який використовується для реєстрації, ідентифікації та подальшої комунікації з користувачем. Активація здійснюється шляхом установлення пін-коду та підтвердження через номер мобільного телефону, після чого користувач отримує доступ до реквізитів картки через дистанційні канали, зокрема чат-бот.

Акцентує увагу, що з отриманої від АТ «Ощадбанк» інформації та з виписки за вказаним картковим рахунком прямо вбачається зарахування 05.12.2019 коштів у сумі 5000,00 грн, а також прив`язка до відповідного платіжного інструменту мобільного номера телефону НОМЕР_2 , який зазначено позичальником у кредитному договорі, що додатково підтверджує прямий зв`язок між кредитною операцією та платіжним інструментом. Крім того, у наданій АТ «Ощадбанк» виписці за карткою відображено проведену операцію в сумі 1,60 грн, суть якої полягає в ініціюванні ТОВ «Алекскредит» незначного переказу коштів для перевірки й верифікації платіжного інструменту, що за доводами позивача підтверджує не лише технічну активність картки, а й факт контролю над нею з боку відповідача. Однак, місцевий суд безпідставно, не врахувавши правову природу специфічного банківського платіжного продукту, відхилив даний письмовий доказ, посилаючись на те, що він не містить відомостей про власника картки, а тому не підтверджує ідентифікації належності рахунку саме відповідачу й перерахування йому грошей.

Апелянт також вказує, що місцевий суд залишив поза увагою, що відповідачем не надано жодного доказу того, що номер мобільного телефону НОМЕР_2 не належить йому або не перебував у його користуванні на момент здійснення відповідних операцій.

Позивач зауважує, що ні первісний кредитний договір, ні договори факторингу не визнані недійсними у встановленому законом порядку та відсутні будь які судові рішення щодо їх нікчемності, на них поширюється презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, а відтак вони є чинними та породжують передбачені ними правові наслідки.

Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має правоскасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

05.12.2019 року між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №2980926, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (РS2980926) (а.с. 9-11).

За умовами даного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні на інші споживчі цілі у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору (п. 1.2). Сума кредиту складає 5000,00 грн (п. 1.3). Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3 цього договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.4). У випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом протягом 20 календарних днів з 05.12.2019 по 25.12.2019 (включно) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53% (п. 1.7.2). При використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 05.12.2019 до 25.12.2019 (включно) - 1,70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка - п.2.3. Правил); в спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 26.12.2019 до 22.06.2020 (включно) - 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка - п. 2.34 Правил) (п. 1.7.3). Відповідно до п. 1.5 договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26 Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник. Сторони погодили, що строк дії договору (п. 2.41 Правил) встановлюється з дати укладення договору 05.12.2019 до кінцевої дати виконання договору 22.06.2020 (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати заборгованості, яке мало місце під час дії договору (п. 3.1). Додатком №1 до договору є графік платежів.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024, останнє підтвердило, що на підставі укладеного з ТОВ «Алекскредит» договору №41346335_18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, було успішно зараховано 05.12.2019 кошти в сумі 5000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , банк отримувача: OSCHADBANK (а.с. 12).

Згідно наданого позивачем та складеного ТОВ «Алекскредит» детального (щоденного) розрахунку заборгованості за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 станом на 06.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 33700,00 грн, з яких: 5000,00 грн - борг за тілом кредиту; 28700,00 грн - борг за процентами за користування кредитом (а.с. 13-14).

10 червня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (фактор) і ТОВ «Алекскредит» (клієнт) укладено договір факторингу №АК-10/06/2025, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п. 1.1) Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3) (а.с. 15-19).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10.06.2025 зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 на загальну суму 29950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - борг за тілом кредиту, 24950,00 грн - борг за відсотками, 0 грн - борг за комісією, 0 грн - борг за пенею (а.с. 22).

Згідно платіжної інструкції №185 від 16.06.2025 та інформаційного повідомлення від 16.06.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» перерахувало ТОВ «Алекскредит» кошти в сумі 1900000,00 грн, як оплату за відступлення прав вимоги за грошовими зобов`язаннями за договором факторингу №10062025 від 10.06.2025 (а.с. 37-38).

07 липня 2025 року між ТОВ «Секвоя Капітал» (клієнт) і ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) укладено договір факторингу №ДФ-07072025, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (п. 1.1) Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається шляхом підписання сторонами договору та відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками (за умови використання) договір та реєстр прав вимог підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п. 2.1.3) (а.с. 23-27).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025 зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 на загальну суму 29950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - борг за тілом кредиту, 24950,00 грн - борг за відсотками, 0 грн - борг за комісією, 0 грн - борг за пенею (а.с. 22).

Згідно платіжної інструкції №812 від 08.07.2025 ТОВ «ФК «Пінг-Понг» перерахувало ТОВ «Секвоя Капітал» кошти в сумі 2012173,75 грн, як оплату ціни придбання за договором факторингу №ДФ-07072025 від 07.07.2025 (а.с. 36).

Відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» №7-к від 01.07.2025 дане товариство перейменоване на ТОВ «ФК «Солвентіс», яке має статус юридичної особи (а.с. 35, 39-46).

10.07.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» направило ОСОБА_1 вимогу- повідомлення про обов`язок погашення заборгованості за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 (а.с. 33).

У справі наявна заява про вчинення злочину від 27.01.2020 ОСОБА_1 до Ічнянського ВП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, у якій ОСОБА_1 повідомляє про вчинення стосовно нього шахрайства при оформленні кредиту від ТОВ «Алекскредит» (а.с. 68).

Згідно довідки АТ «Ощадбанк» від 14.01.2026 інформація щодо відкритих/закритих поточних, вкладних (депозитних) банківських рахунків на ім`я ОСОБА_1 у програмному забезпеченні банку відсутня (а.с. 97).

З наданої АТ «Ощадбанк» інформації від 19.02.2026 щодо банківської платіжної картки № НОМЕР_1 убачається, що на неї 05.12.2019 успішно зараховано кошти в сумі 5000,00 грн. Дана картка була відкрита 29.10.2019, рахунок НОМЕР_3 прив`язаний до мобільного номеру НОМЕР_2 . В зв`язку з умовами продукту «PrepaidDigital» в процесинговій системі не відображається інформація щодо власника картки (а.с. 119-120, 157).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичнихосіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором (договором позики) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати типроценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участюфізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлятьумови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписанийу порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогудійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згіднозі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу кредитних коштів на рахунок відповідача на підставі договору про надання кредиту №2980926 від 05.12.2019, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу. Надані позивачем довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» та витребувана від АТ «Ощадбанк» інформація щодо банківської платіжної картки № НОМЕР_1 не є належними доказами перерахування коштів на рахунок, який належить саме відповідачу ОСОБА_1 .

При цьому, місцевий суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018, зокрема банківські виписки з клієнтського рахунку. Проте виписки з карткового рахунку відповідача, на який було перераховано суму кредиту згідно умов кредитного договору, позивачем не надано.

Однак апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 укладено електронний договір №2980926 про надання кредиту на суму 5000,00 грн, підписаний позичальником у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора PS2980926.

При цьому, апеляційний суд зважує на приписи п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», згідно яких електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про укладення між сторонами електронного кредитного договору, що узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас слушними є твердження апелянта щодо помилковості висновку місцевого суду про недоведеність позивачем факту перерахування первісним кредитором відповідачу обумовлених договором коштів кредиту.

Позивач надав довідку ТОВ «ФК «Елаєнс» від 03.11.2024, відповідно до якої товариством від ТОВ «Алекскредит» 05.12.2019 на картку № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ «Ощадбанк» було перераховано кошти в сумі 5000,00 грн.

Із наданої АТ «Ощадбанк» інформації від 19.02.2026 та електронної виписки щодо банківської платіжної картки № НОМЕР_1 убачається, що на дану картку 05.12.2019 зараховано кошти в сумі 5000,00 грн. Ця картка була відкрита 29.10.2019, рахунок НОМЕР_3 прив`язаний до мобільного номеру НОМЕР_2 . В зв`язку з умовами продукту «Prepaid Digital» в процесинговій системі не відображається інформація щодо власника картки.

Разом з тим, як слушно вказує апелянт, місцевий суд не врахував особливостей функціонування зазначеного електронного платіжного засобу.

Так, за розміщеною на офіційному вебсайті АТ «Ощадбанк» інформацією, банк удосконалив технологію замовлення цифрової prepaid-картки, якою можна розраховуватись за допомогою Google Pay або Apple Pay. Таку картку можна випустити лише за пару кліків у чат-боті в Telegram та Messenger Facebook або на офіційному сайті Ощадбанку. Для цього необхідно: авторизуватись у чат-боті; обрати в меню сервіс «Цифровий Prepaid»; обрати тип картки; задати PIN-код та отримати реквізити картки для розрахунків в Інтернеті або додати її в мобільні гаманці Google Pay або Apple Pay. Цифрова prepaid-картка не має фізичного носія, не прив`язана до інших карток та карткових рахунків.

Отже, рrepaid-картка - це цифрова (віртуальна) картка для розрахунків, для отримання та використання якої не потрібно відвідувати відділення банку, відкривати рахунки та надавати документи (паспортні дані, РНОКПП, тощо), цією карткою можна користуватися одразу після її активації. Для її активації потрібно встановити пін-код через номер мобільного телефону, після чого користувач отримує доступ до реквізитів картки через дистанційні канали, зокрема чат-боти.

Тому логічно, що в АТ «Ощадбанк» відсутня можливість надати відомості щодо анкетних даних держателя такої картки й у програмному забезпеченні банку відсутня інформація про відкриті/закриті банківські рахунки на ім`я ОСОБА_1 .

Зазначене повною мірою відповідає вимогам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», постанови Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 №705, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

Даючи оцінку зазначеним доказам у їх сукупності з іншими доказами у справі за правилами ст. 89 ЦПК України, апеляційний суд констатує, що зазначені в довідках ТОВ «ФК «Елаєнс» та АТ «Ощадбанк» відомості щодо розміру кредиту, номера банківської картки та прив`язаного до неї номера мобільного телефону, який повідомлений самим позичальником у договорі, відповідають інформації, що міститься в умовах укладеного між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 кредитного договору, а дата проведення перерахування коштів позичальнику відповідає даті укладення договору.

При цьому, ТОВ «Алекскредит», яке надавало кошти, не є банківською установою, і надавало послуги з кредитування шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на електронний платіжний засіб (банківську картку) позичальника.

Перерахування коштів на платіжну картку відповідача за укладеним кредитним договором за ТОВ «Алекскредит» було вчинено ТОВ «ФК «Елаєнс» як оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому на суму переказу не складаються видаткові касові ордери, які є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З огляду на це, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на надану самим позичальником банківську картку, що відповідає вимогам законодавства.

Посилання суду першої інстанції на Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, яке встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, є помилковими, оскільки ні первісний кредитор, ні позивач-фактор не є банківськими установами України, а тому на них дія Положення не розповсюджується.

Крім того, місцевий суд безпідставно послався на норми Закону України «Про платіжні послуги», оскільки він набрав чинності лише 01.08.2021, тоді як на дату укладення кредитного договору та перерахування за ним кредитних коштів (05.12.2019) діяв Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який і регулював спірні правовідносини.

Отже, довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції. Довідка, видана фінансовою компанією, яка є суб`єктом господарської діяльності у сфері надання фінансових послуг, має офіційний характер. Зміст довідки підтверджує факт проведення платежу, що опосередковано свідчить про існування кредитних зобов`язань між сторонами, оскільки платежі зазвичай здійснюються в межах договірних відносин.

Вказана довідка ТОВ «ФК «Елаєнс» також узгоджується з інформацією АТ «Ощадбанк» про рух коштів по рахунку згідно банківської картки, номер якої зазначений у цій довідці та прив`язаний до номеру мобільного телефону, який є тотожним номеру телефону, повідомленого відповідачем у кредитному договорі.

Відтак, слушними є аргументи апелянта, що відповідачем не надано жодного доказу того, що номер мобільного телефону НОМЕР_2 не належить йому або не перебував у його користуванні на момент здійснення відповідноїплатіжної операції.

Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2019 року у справі №526/405/13 вказано, що факт не вчинення жодних дій, щодо розірвання кредитних договорів, або визнання їх не дійсними тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитними договорами - є нічим іншим як визнання вище наведених кредитних договорів такими що укладені з досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отриманням всіх благ передбачених кредитними договорами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10 вересня 2019 року у справі №916/2403/18 зазначив, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обгрунтованими доводи апелянта про помилковість висновку місцевого суду про те, що позивачем не доведено фактичного отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому розмірі та на умовах, визначених договором.

Натомість колегія суддів зауважує, що заперечуючи проти позовних вимог, саме відповідач, як тримач банківської картки, на яку перераховано кошти за кредитним договором, мав можливість надати суду документальні докази того, що відповідні кошти не були зараховані на його картку (рахунок), вказані у договорі, або докази того, що зазначений банківський рахунок та прив`язаний до нього номер мобільного телефону йому не належать, але таких доказів усупереч вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надав, хоча мав безперешкодний та повний доступ до цієї інформації. Також відповідач не надав доказів невикористання чи повернення кредитору отриманих відповідно до умов кредитного договору коштів.

Також, як правильно виснував місцевий суд, відповідач не надав доказів того, що його персональні дані були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені. Звернення ж відповідача до правоохоронних органів 27.01.2020 із заявою щодо вчинення відносно нього у грудні 2019 року невстановленою особою шахрайських дій, не спростовує факту укладення кредитного договору №2980926 від 05.12.2019 між ТОВ «Алекскредит» і ОСОБА_1 .

Крім того, з часу укладення спірного кредитного договору пройшло понад шість років, проте ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, спрямованих на розірвання чи визнання недійсним кредитного договору, що свідчить про визнання відповідачем вище наведеного кредитного договору таким, що укладений із досягненням всіх істотних умов, а також підтвердженням отримання всіх коштів, передбачених кредитним договором.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі №755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Відмовивши ж у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем факту надання первісним кредитором позичальнику кредитних коштів, суд першої інстанції всупереч вимог ст. 89 ЦПК України надав оцінку лише окремим доказам, без достатності та взаємного зв`язку всіх доказів у сукупності.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування первісним кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, тоді як відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин отримання кредитних коштів, що свідчить про підставність аргументів апелянта та хибність висновку суду першої інстанції щодо даної обставини.

Перехід прав вимоги за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал», а від того - до ТОВ «ФК «Солвентіс», підтверджується наявними у справі договорами факторингу, витягами з реєстру боржників, платіжними інструкціями про перерахування коштів фінансування, що свідчить про наявність у позивача, як нового кредитора, права грошової вимоги до відповідача.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд установив, що він виконаний у відповідності до умов кредитного договору, з урахуванням погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного договором. При цьому, відповідач не надав своїх контррозрахунків та не навів обґрунтованих доводів щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку, а тому відсутні підстави вважати поданий позивачем розрахунок недостовірним чи помилковим.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Солвентіс» за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 становить 29950,00 грн, з яких: 5000,00 грн - борг за тілом кредиту, 24950,00 грн - борг за відсотками за користування кредитом.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

У зв`язку з цим, у відповідності до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність скасування рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «Солвентіс» з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ТОВ «ФК «Солвентіс» були понесені судові витрати по сплаті судового збору: при подачі позову - 2422,40 грн (а.с. 55), за подання апеляційної скарги - 3633,60 грн (а.с. 156 зворот).

Крім того, позовна заява ТОВ «ФК «Солвентіс» містила клопотання про стягнення 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду першої інстанції позивачем було надано копії договору про надання правової допомоги №43657029 від 01.07.2025, у п. 4.9 якого сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 6000,00 грн, додаткову угоду №2980926 від 30.09.2025 до договору №43657029 про надання правової допомоги від 01.07.2025, акт №2980926 про підтвердження факту надання правничої допомоги від 30.09.2025 та детальний опис робіт, виконаних адвокатом Лівак І.М., згідно яких було здійснено наступні роботи: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - 1,5 год, 2250,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості - 3 год, 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви - 1 год, 750,00 грн; загальна вартість виконаних робіт становить 6000,00 грн (а.с. 47 - 53).

При цьому, апеляційний суд враховує, що до понесених сторонами витрат на професійну правову допомогу адвоката відносяться як оплачені, так і ті, що будуть оплачені ними у майбутньому, що відповідає умовам договору та усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 27.07.2022р. у справі №686/28627/18, від 15.06.2021р. у справі №159/5837/19, від 03.10.2019р. у справі №922445/19 та Європейського суду з прав людини (п.115 рішення в справі «Бєлоусов проти України від 07.11.2013р»).

Водночас відповідачем у відзиві на позов були подані заперечення щодо реальності та співмірності розміру пред`явлених до стягнення витрат на правничу допомогу, які є завищеними і не відповідають складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р). Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов`язковими для суду договірні зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю) та розглядалась судом у спрощеному позовному провадженні, бере до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «ФК «Солвентіс» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв`язку з чим юридичний супровід у цій справі не вимагав від адвоката значного обсягу правової та технічної роботи.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн є завищеною і непропорційною до предмета спору, його складності та фактичної потреби в затраченному часі на надання послуги.

У зв`язку з цим, з огляду на критерії співмірності, розумності, обгрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 6000,00 грн до 3000,00 грн, що забезпечить справедливий баланс між інтересами сторін.

Тому, з огляду на повне задоволення апеляційної скарги та позову, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню 2422,40 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, а також 3633,60 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити.

Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 01 квітня 2026 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №2980926 від 05.12.2019 у сумі 29950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції: судовий збір у сумі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судовий збір у сумі 3633,60 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції:

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді О.П. Супрун

Н.В. Шитченко