Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №740/853/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/853/26

Головуючий у першій інстанції - Гагаріна Т. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1679/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Супруна О.П.,

суддів: Луговця О.А., Любчика О.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

19.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 2617772 про надання споживчого кредиту від 06.07.2020 у розмірі 29 950,00 грн, а також судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовна заява вмотивована тим, що 06.07.2020 ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали Договір № 26177772 про надання споживчого кредиту в електронній формі, за умовами якого відповідачу надані кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн. Позичальник зобов`язався повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти в обумовленому розмірі. Водночас, відповідач узяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також, позивач посилався на те, що 26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26177772 від 06.07.2020.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 29 950,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10 000,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 19 950,00 грн, а також понесені судові витрати.

У відзиві представник ОСОБА_1 , адвокат Глазун Т.О., заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності та відсутність клопотання про його поновлення. Просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Також просила, у разі задоволення позову, зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірний.

У поданих додаткових поясненнях представник позивача, адвокат Усенко М.І., заперечував щодо доводів сторони відповідача про пропуск строку позовної давності, посилаючись на те, що перебіг позовної давності був продовжений на час дії карантину, установленого у зв`язку з поширенням COVID-19, а в подальшому - на період дії воєнного стану, відповідно до пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим уважав, що позов поданий у межах установленого законом строку. Крім того, представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що такі витрати є співмірними зі складністю справи, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають стягненню в заявленому розмірі.

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області своїм рішенням від 21.05.2026 частково задовольнив позов, стягнувши зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 850,00 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 1 142,17 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між відповідачем та первісним кредитором був належним чином укладений кредитний договір в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн підтверджується матеріалами справи, а право вимоги за кредитним договором правомірно перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав узятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту, у зв`язку з чим знайшов підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 000,00 грн, стягнувши при цьому проценти лише в межах погодженого сторонами строку користування кредитом, а саме за 15 днів, у сумі 2 850,00 грн, а всього 12 850,00 грн.

Також суд першої інстанції відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, зазначивши, що з урахуванням законодавчих змін щодо перебігу позовної давності в період дії воєнного стану та часу звернення позивача до суду такий строк не був пропущений. Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу суд розподілив пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

19.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у якій апелянт просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2026.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що, на думку апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до безпідставного зменшення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню. Апелянт зазначає, що умовами кредитного договору сторони погодили строк кредитування, а також порядок нарахування процентів, зокрема передбачили застосування стандартної процентної ставки в разі порушення позичальником умов договору. Суд першої інстанції безпідставно обмежив нарахування процентів лише первісним строком кредитування (15 днів), не врахувавши умови договору, якими прямо передбачено можливість нарахування стандартної процентної ставки протягом додаткового періоду - до 90 днів користування кредитними коштами в разі прострочення виконання зобов`язання. Апелянт уважає, що такі проценти є погодженою сторонами платою за користування кредитом і підлягають стягненню в повному обсязі.

Крім того, апелянт посилається на положення статей 1048, 1054, 1056-1, 627, 629 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, зазначаючи, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а суд не вправі змінювати погоджені умови щодо розміру та строків нарахування процентів.

У поданому через систему «Електронний суд» відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, адвокат Глазун Т.О., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що погоджується з висновками суду щодо стягнення основної суми заборгованості, відсотків, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, які сплачені ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що 06.07.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір № 2617772 про надання споживчого кредиту та підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С586477.

У розділі 10 договору зазначені персональні дані позичальника (адреса місця фактичного проживання та місця реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серія та номер паспорта, засоби зв`язку).

На підтвердження факту укладення договору судом ураховано довідку про ідентифікацію позичальника, згідно з якою акцепт умов договору ОСОБА_1 здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора, який 06.07.2020 о 19 год. 27 хв. 42 сек. був направлений на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником при оформленні.

Відповідно до пункту 1.3 Договору № 2617772 про надання споживчого кредиту від 06.07.2020 сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту - 15 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (пункт 1.4 Договору).

Згідно з пунктом 1.5 Договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить:

1.5.1. Знижена процентна ставка 1,33 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгації), якщо у цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за днем закінчення такого строку.

1.5.2. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови, зазначені в пункті 1.5.1. цього Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього Договору; у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення такого прострочення, що застосовується відповідно до абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою - 486,78% річних; за стандартною ставкою - 695,40% річних (підпункти 1.7.1, 1.7.2 пункту 1.7 Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, відповідно до підпунктів 1.8.1, 1.8.2 пункту 1.8 Договору, складає: за зниженою ставкою - 11 995,00 грн; за стандартною ставкою - 12 850,00 грн.

Згідно порядку, визначеного пунктом 2.1 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Згідно відомостей, наданих ТОВ Фінансова компанія «WayForPay», що має право на надання платіжних послуг, вих. № 6513-ВП від 16.12.2025, грошові кошти в розмірі 10 000 грн 06.07.2020 зараховані на банківську картку № НОМЕР_3 , код авторизації - 392964, номер транзакції - 8817569 .

Зазначена обставина також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк», за змістом якого на ім`я відповідача емітовано банківську картку № НОМЕР_5 та 06.07.2020 зараховано кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі Договору факторингу № ККАУ-29122020від 29.12.2020, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до позичальників, у тому числі й за кредитним договором № 2617772 від 06.07.2020, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 , за кредитним договором становить 29 950,00 грн, із яких: заборгованість за основним боргом - 10 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 19 950,00 грн.

Установивши факт порушення відповідачем умов кредитного договору, суд першої інстанції визнав доведеними вимоги про стягнення основної суми кредиту в розмірі 10 000,00 грн, однак дійшов висновку, що проценти можуть бути нараховані лише за строк користування кредитом, погоджений сторонами, тобто за 15 днів, у зв`язку з чим визначив загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у сумі 12 850,00 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками із огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За визначенням пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Установлено, що Договір № 2617772 про надання споживчого кредиту від 06.07.2020 містить усі істотні умови, характерні для договорів такого виду, зокрема визначено суму кредиту, дату його надання, строк користування кредитними коштами, розмір процентної ставки та інші умови кредитування.

У розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» зазначеного договору містяться відомості про його підписання позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С586477 від 06.07.2020 о 19:27:42.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується, що на ім`я відповідача емітовано банківську картку № НОМЕР_5 та 06.07.2020 зараховано кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належними та допустимими доказами підтверджено як факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» Договору № 2617772 про надання споживчого кредиту від 06.07.2020 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так і факт перерахування обумовлених кредитним договором грошових коштів. При цьому, зазначені обставини не заперечуються самим відповідачем.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту № 2617772 від 06.07.2020, а саме копії: Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020, укладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна»; витягу з реєстру боржників, який є Додатком № 1 до Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020; акта приймання-передачі Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020; платіжного доручення № 20815 від 29.12.2020 про оплату позивачем ТОВ «Авентус Україна» 278 189,53 грн за придбання (відступлення) прав вимоги згідно пункту 7.1 Договору відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У пункті 1.4 Договору № 2617773 про надання споживчого кредиту від 06.07.2020 зазначено, що строк кредиту становить 15 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є Додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено в порядку та на умовах, визначених у розділі 4 цього Договору.

Відповідно до розділу 4 Договору, який регулює порядок пролонгації строку кредиту, сторонами погоджено можливість продовження строку користування кредитом. Так, згідно з пунктом 4.1 строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, визначену пунктами 4.2-4.5 Договору, за умови досягнення сторонами відповідної домовленості.

Відповідно до пункту 4.2 Договору споживач, у разі якщо заборгованість за кредитом становить не менше 400 грн (включно), має право ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до пункту 4.3 Договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, при цьому товариство має право надати відповідь на таку пропозицію протягом 24 годин з моменту вчинення зазначених дій споживачем.

Згідно з пунктом 4.4 Договору товариство має право, але не зобов`язане, протягом встановленого строку акцептувати пропозицію споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення текстового повідомлення на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, зазначені споживачем в особистому кабінеті.

Відповідно до пункту 4.5 Договору в разі акцепту товариством пропозиції споживача новий строк кредиту обчислюється з дня, наступного за днем вчинення споживачем дій, визначених п. 4.3 Договору, а нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Крім того, протягом нового строку кредитування проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою, а інформація, розміщена в особистому кабінеті, визнається сторонами належною письмовою формою правочину відповідно до статті 207 ЦК України (пункт 4.6 Договору).

Отже, зі змісту наведених положень Договору вбачається, що кредит надано строком на 15 днів, а його подальше продовження можливе лише за наявності волевиявлення споживача, вираженого у спосіб, визначений пунктом 4.3 Договору, та за умови акцепту такої пропозиції товариством.

Як убачається з Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за Договором № 2617772 від 06.07.2020, позичальник ОСОБА_1 жодних платежів на виконання умов договору не здійснював. Отже, матеріали справи не містять доказів вчинення позичальником дій, необхідних для ініціювання пролонгації строку кредитування відповідно до розділу 4 Договору.

Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 300/438/18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У кредитному договорі сторони обумовили, що розмір процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою становить 1,33% у день, за стандартною процентною ставкою - 1,90% у день від суми кредиту; строк кредиту становить 15 днів.

Згідно з пунктом 1.8. Договору № 2617772 про надання споживчого кредиту сторонами договору було погоджено загальну вартість кредиту: за зниженою ставкою - 11 995,00 грн, за стандартною ставкою - 12 850,00 грн.

Із розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», слідує, що проценти за користування кредитом у сумі 7 100,00 грн нараховані відповідачу ТОВ «Авентус» за період із 21.07.2020 до 19.10.2020, тобто поза межами строку кредитування, визначеного вказаним договором.

Відтак, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення процентів за користування грошовими коштами поза межами строку кредитування, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів уважає, що рішення районного суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.05.2026 - без змін.

Постанова не оскаржується та набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий:

Судді: