Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №686/2445/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/2445/26

Провадження № 11-кп/820/392/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2025 року №12025243000003418, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку і жительку АДРЕСА_1 , громадянку України, одружену, працюючу, раніше не судиму,-

визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді одного року позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з дня вступу вироку в законну силу. У строк покарання зараховано час перебування під вартою з 14 листопада 2025 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунком один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 6685,50 грн.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.11.2025 та 25.11.2025 на речові докази, скасовано.

Питання стосовно речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

За вироком суду, ОСОБА_6 , в першій декаді листопада 2025 року, перебуваючи у м.Кам`янці-Подільському, в порушення постанови КМ України №770 від 06.05.2000 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (Таблиця ІІ Список №1), наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу", незаконно, з метою збуту, придбала у невстановленої особи наркотичний засіб – канабіс, загальною масою 20,25 г, та наркотичний засіб – метадон, загальною масою 0,6677 г, які перевезла за місцем проживання на АДРЕСА_1 , зберігала там, а 14 листопада 2025 року перевезла до ДУ "Райківецька виправна колонія (№78)", с.Райківці Хмельницького району Хмельницької області, вул.Паркова 9, де в 09 год 50 хв цього ж дня вказані наркотичні засоби були виявлені та вилучені в ОСОБА_6 при проведенні її особистого поверхневого огляду в кімнаті догляду відвідувачів та передач виправної колонії.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв`язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотним порушенням вимог КПК України.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ст. 70 КК України у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Вказує, що під час досудового розслідування та судового розгляду повністю доведено вину ОСОБА_6 у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичних засобів з метою їх збуту, а також у замаху на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, однак суд безпідставно перекваліфікував її дії на ч. 1 ст. 307 КК України.

Акцентує увагу, що неправильна кваліфікація дій обвинуваченої місцевим судом призвела до порушення кримінального закону при призначені покарання ОСОБА_6 внаслідок його м`якості та необґрунтованого застосування вимоги ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, обвинувачену та її захисника, які просять відхилити апеляційну скаргу сторони обвинувачення, провівши з`ясування обставин провадження та перевірку їх доказами в частині допиту обвинуваченої, часткового дослідження матеріалів кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Як встановлено в процесі апеляційного розгляду, ОСОБА_6 , в першій декаді листопада 2025 року, перебуваючи у м.Кам`янці-Подільському, в порушення постанови КМ України №770 від 06.05.2000 "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (Таблиця ІІ Список №1), наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 "Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу", незаконно, з метою збуту, придбала у невстановленої особи наркотичний засіб – канабіс, загальною масою 20,25 г, та наркотичний засіб – метадон, загальною масою 0,6677 г, які перевезла за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , де незаконно їх зберігала з метою їх подальшого збуту в місця позбавлення волі.

У подальшому, 14 листопада 2025 року ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, помістила 2 поліетиленові пакети із наркотичним засобом- канабісом, масою 20,25 г, та 1 поліетиленовий пакет із наркотичним засобом- мета доном, масою 0,6677г, до кишені власної куртки, в яку була одягнена, та незаконно перевезла їх в ДУ «Райківецька виправна колонія ( №78)» що за адресою: вул. Паркова 9, с. Райківці, Хмельницького району. Перебуваючи в приміщенні туалету, який знаходиться поблизу контрольно-пропускного пункту транспортних засобів ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)» , ОСОБА_6 помістила вищевказані наркотичні засоби у власне взуття, з метою їх приховання та переміщення на територію охоронюваної зони ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)» та подальшого збуту.

Після чого, ОСОБА_6 перетнувши КПП установи, отримавши дозвіл адміністрації установи на довгострокове побачення із ОСОБА_8 , будучи обізнаною з порядком проведення тривалих побачень та забороною пронесення сторонніх предметів та територію установи виконання покарань, до яких відносяться наркотичні засоби, прибула до кімнати догляду відвідувачів та передач ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)», таким чином перемістивши наркотичні засоби на охоронювану територію з метою їх подальшого збуту в установі.

У подальшому, 14 листопада 2025 року близько 9 год 50 хв, перебуваючи в кімтаті догляду відвідувачів та передач ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)», у зв`язку з наявністю добровільної згоди ОСОБА_6 на проведення, відповідно до положень п.1 розділу XVII (Правил) було проведено особистий поверхневий огляд ОСОБА_6 , в ході якого в обох чобітках було виявлено по 1 поліетиленовому пакетику з наркотичними засобами- канабісом, в подрібленому стані, загальною масою 20,25 г, а також у лівому чобітку виявлено поліетиленовий пакет, обмотаний червоною стрічною із наркотичним засобом – метадоном, загальною масою 0,6677г.

Вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушеннях повністю доведена зібраними у провадженні та дослідженими в процесі судового та апеляційних розглядів доказами.

Зокрема, в процесі судового та апеляційних розглядів ОСОБА_6 не заперечила та ствердила обставини придбання наркотичних засобів на прохання свого чоловіка ОСОБА_8 для передачі таких в місця позбавлення волі під час довготривалого побачення з ним в ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)», де він відбуває покарання. Показала, що за його вказівкою сховала наркотичні засоби у взутті з метою їх переміщення у місця позбавлення волі, однак в ході проведення особистого огляду була викрита працівниками установи, які при особистому огляді виявили та вилучили у неї наркотичні засоби.

Даними рапорту молодшого інспектора ОСОБА_9 з яких вбачається, що 14 листопада 2025 року при огляді взуття ОСОБА_6 , яка прибула на тривале побачення з засудженим ОСОБА_8 до ДУ «Райківецька виправна колонія ( №78)» було виявлено речовини, схожі на наркотичні (а.п. 63, т.1).

Змістом протоколу затримання, підозрюваної у вчиненні злочину від

14 листопада 2025 року, стверджується, що ОСОБА_6 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, внаслідок виявлення при її огляді речовин, схожих на наркотичні (а.п. 67-72, т. 1).

З даних висновку експерта №СЕ-19/123-25/17040-НЗПРАП від 15 листопада 2025 року вбачається, що виявлена та вилучена у ОСОБА_6 речовина у вигляді кристалів, яка знаходилася у сейф-пакеті NPU6090844 містить у своєму складі наркотичний засіб метадон (фенадон), обіг якого обмежено, масою 0,6677г, а речовина рослинного походження зеленого кольору, що знаходилася у сейф-пакеті NPU6090845, є наркотичним засобом та рослинами, обіг яких обмежено – канабісом, масою 20,25г. (а.п.101-105, т.1).

Змістом протоколу огляду предметів (документів) від 19 січня 2026 року з додатком до протоколу DVD-R диском стверджуються обставини проведення працівниками ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)» особистого поверхневого огляду ОСОБА_6 , в ході якого у неї були виявлені наркотичні речовини (а.п. 113-118, т. 1)

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації стороною захисту не надано.

В кримінальному провадженні не встановлено жодного доказу щодо застосування відносно ОСОБА_6 та інших осіб заборонених законодавством методів розслідування, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Таким чином, підстав вважати, що в процесі досудового розслідування зі сторони органів досудового розслідування на обвинувачену чинився тиск, в колегії суддів немає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , які покладені прокурором в основу обвинувального акту, були отриманні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Виходячи зі змісту вказаної норми закону, вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість обвинуваченої у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів провадження. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані й оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновки органів досудового розслідування, так і спростовують його.

При цьому суду належить дати аналіз усіх зібраних у провадженні доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, обвинуваченої, у висновках експертів та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано, не обмежуючись лише зазначенням прізвищ або назви процесуального документа.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку суд зобов`язаний навести мотиви прийнятого рішення, оцінити всі досліджені докази, зазначити, чому одні докази покладено в основу вироку, а інші відхилено, а також надати оцінку доводам сторони обвинувачення та сторони захисту.

Разом із тим зазначених вимог закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 місцевий суд у повному обсязі не дотримався.

Як убачається зі змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, не надав належної оцінки показанням самої обвинуваченої, яка як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні підтвердила, що придбала наркотичні засоби на прохання свого чоловіка, який відбував покарання у ДУ «Райківецька виправна колонія (№ 78)», з метою подальшої передачі йому під час довгострокового побачення, усвідомлюючи заборону переміщення наркотичних засобів на територію установи виконання покарань.

Крім того, дійшовши висновку про недоведеність інкримінованого ОСОБА_6 збуту наркотичних засобів у місця позбавлення волі, суд першої інстанції належним чином не проаналізував досліджені докази у їх сукупності, не навів переконливих мотивів відхилення показань обвинуваченої, письмових доказів, відеозаписів та інших доказів сторони обвинувачення, які свідчили про наявність у її діях прямого умислу на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі.

При цьому місцевий суд не спростував встановлених ним же фактичних обставин, а саме, що ОСОБА_6 незаконно придбала наркотичні засоби саме для передачі особі, яка відбувала покарання, приховала їх у власному взутті, незаконно перемістила через контрольно-пропускний пункт на територію установи виконання покарань, отримала дозвіл на довгострокове побачення із засудженим та була викрита лише під час проведення особистого огляду працівниками установи.

Суд першої інстанції виходив із того, що органом досудового розслідування та прокурором не доведено факт закінченого збуту наркотичних засобів у місця позбавлення волі, а тому дійшов висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 1 ст. 307 КК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_6 , оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ґрунтуються на неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, незаконно придбала наркотичні засоби саме з метою їх передачі особі, яка відбувала покарання у ДУ «Райківецька виправна колонія (№ 78)», після чого перевезла їх до установи виконання покарань, приховавши у власному взутті, незаконно перемістила на охоронювану територію установи, отримала дозвіл на довгострокове побачення із засудженим та лише після цього, під час проведення особистого огляду, наркотичні засоби були виявлені та вилучені працівниками установи.

Зазначені обставини підтверджуються показаннями самої ОСОБА_6 , яка повністю визнала свою вину, показаннями працівників установи виконання покарань викладених у рапорті, письмовими доказами, протоколами слідчих дій з відповідними додатками, дослідженими як судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Диспозицією ч. 2 ст. 307 КК України зазначено кваліфікуючі ознаки, які є одночасно обов`язковими ознаками об`єктивної сторони злочину - а саме його місцем вчинення. Зокрема саме для збуту наркотичних засобів, передбачено таку кваліфікуючу ознаку, як збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі.

Тому злочинні дії у виді збуту наркотичних засобів у місця позбавлення волі є самостійним кримінальним правопорушенням. Ці дії можуть бути як в оплатній так і в безоплатній формах відчуження саме у місця позбавлення волі.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 незаконно придбавши, та зберігаючи з метою збуту наркотичні засоби, перемістила їх саме до ДУ «Райківецька виправна колонія (№ 78)», але під час її особистого огляду у неї було виявлено та вилучено сховані у взутті поліетиленові згортки, в яких знаходились наркотичні речовини – метадон і канабіс.

Отже, збут у місця позбавлення волі не відбувся, з причин, що не залежали від волі обвинуваченої. Тобто, наявний закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (сховала поліетиленові згортки з наркотичними засобами у взутті), але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Наведені обставини у своїй сукупності беззаперечно свідчать про наявність у неї прямого умислу на збут наркотичних засобів саме у місця позбавлення волі, а також їх закінчений замах на вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця (сховавши наркотичні речовини та прибувши на територію установи покарання), але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичного засобу та метадону з метою збуту, без наявності кваліфікуючих ознак утворюють в діях ОСОБА_6 самостійний закінчений склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, який був завершений ще до початку безпосереднього виконання дій, спрямованих на збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі.

Подальші дії ОСОБА_6 , пов`язані з незаконним переміщенням наркотичного засобу на територію установи виконання покарань та його безпосередньою підготовкою до передачі засудженому, утворюють самостійний склад кримінального правопорушення — закінчений замах на збут наркотичного засобу у місця позбавлення волі, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України.

Таким чином, встановлені фактичні обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 не лише незаконно придбала, зберігала та перевозила наркотичні засоби з метою збуту, а й розпочала безпосереднє виконання об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Колегія суддів звертає увагу, що місцевий суд фактично встановив усі обставини, які свідчать про реалізацію ОСОБА_6 прямого умислу на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, однак помилково ототожнив відсутність закінченого збуту із відсутністю кримінальної відповідальності за замах на його вчинення. Такий висновок суперечить положенням статей 13 та 15 КК України, відповідно до яких незакінчення кримінального правопорушення з причин, що не залежали від волі винної особи, не виключає кримінальної відповідальності за замах на його вчинення.

Крім того, колегія суддів враховує, що незавершення збуту наркотичних засобів було зумовлено виключно обставинами, які не залежали від волі ОСОБА_6 , а саме їх виявленням та вилученням працівниками установи виконання покарань під час проведення особистого огляду.

Будь-яких даних про добровільну відмову обвинуваченої від доведення кримінального правопорушення до кінця матеріали кримінального провадження не містять.

При цьому ОСОБА_6 виконала всі дії, які вважала необхідними для реалізації свого злочинного умислу: незаконно придбала наркотичні засоби, перевезла їх до установи виконання покарань, приховала з метою уникнення їх виявлення, незаконно перемістила їх на охоронювану територію установи та прибула до місця проведення довгострокового побачення, де мала намір передати їх засудженому.

Отже, висновок місцевого суду про те, що виявлення наркотичних засобів до моменту їх фактичної передачі засудженому виключає кримінальну відповідальність за замах на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, є помилковим. Навпаки, зазначені обставини свідчать про те, що кримінальне правопорушення не було доведено до кінця саме з причин, які не залежали від волі обвинуваченої, а тому її дії утворюють склад закінченого замаху.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 лютого 2026 року у справі № 946/8447/20, відповідно до якої у разі, якщо особа, маючи умисел на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, виконала всі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак злочин не було завершено внаслідок виявлення та вилучення наркотичних засобів працівниками установи виконання покарань, її дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 307 КК України та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів з метою збуту, а також за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України як закінчений замах на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі, оскільки це не порушує прав та законних інтересів обвинуваченої.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.

Аналізуючи всі досліджені в процесі апеляційного розгляду докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів з метою збуту, а також за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України як закінчений замах на збут наркотичних засобів у місця позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що покарання обвинуваченій має бути призначено з врахування вимог ст. 65 КК України та особи ОСОБА_6 .

Зокрема, колегія суддів враховує суспільну небезпечність вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, які є тяжкими, бере до уваги їх підвищену суспільну небезпеку, особу ОСОБА_6 , яка працює, отримує офіційні доходи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 раніше не судима, виключно позитивно характеризується, має постійне місце проживання та сталі соціальні зв`язки, на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей.

Обставинами, що пом`якшують покарання, колегія суддів визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, виключно позитивні характеристики.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи наведені обставини, суспільну небезпечність вчинених обвинуваченою кримінальних правопорушень, які є тяжкими, колегія суддів вважає за необхідне обрати їй покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, лише у виді ізоляції від суспільства, що буде справедливим, необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Поряд з цим, при призначенні обвинуваченій покарання колегія суддів враховує, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, повністю визнала вину у скоєному і щиро розкаялася, від кримінальних правопорушень не наступили суспільно-небезпечні наслідки, має сталі соціальні зв`язки, на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, офіційно працювала.

За таких обставин, враховуючи пом`якшуючі покарання обвинуваченої ОСОБА_6 обставини, якими є те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаялася у скоєному та активно сприяла розкриттю кримінальних правопорушень, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, сталі соціальні зв`язки, виключно позитивні характеристики, від кримінальних правопорушень не наступили суспільно-небезпечні наслідки, що істотно знижує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає за можливе застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 положення ст. 69 КК України, обравши таке нижче від найнижчої межі, встановленої санкціями статтей КК України за якими кваліфіковані її злочинні дії.

Посилання прокурора виключно на тяжкість кримінальних правопорушень не може бути безумовною підставою для призначення обвинуваченій суворого покарання без застосування вимог ст. 69 КК України.

Оскільки призначення покарання навіть у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, не відповідатиме принципам справедливості та індивідуалізації покарання, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе застосувати положення ст. 69 КК України, а щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України, також положення ст. 68 КК України.

Крім того, враховуючи наведені обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також зважаючи на сімейний стан ОСОБА_6 , наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей, колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 69 КК України, вважає за можливе не застосовувати до обвинуваченої додаткове покарання у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України.

На думку колегії суддів, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень і даних про її особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 409, 420 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації її дій та призначення покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким визнати винною ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених

ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України і призначити їй покарання:

-за ч. 1 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 остаточне покарання – 3 (три) роки позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з

15 липня 2026 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 14 листопада 2025 року до дня набрання вироку законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили негайно після його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3