Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №688/2573/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/2573/26

Провадження № 33/820/570/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Болотін С.М., за участі секретаря судового засідання Жураківського В.А., захисника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Марини Михайлівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Вороницької-Гайдак Н.О. на постанову судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, директора ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРКОМ», зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподаткованих мінімумі доходів громадян , а саме 85 (вісімдесят п`ять) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. на користь держави.

За постановою судді, що директор ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРКОМ» ОСОБА_1 вчинив правопорушення ведення податкового обліку, яке полягало в порушенні п.44.1., п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1, п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями; ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями); п.2.1, п.2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; п.5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року за №85/4306; п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153; п.п.5.3 п.5 розділу ІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва» затвердженого наказом Мінфіну від 25 лютого 2000 року №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2000 року за №161/4382; в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 4666 332 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: три квартали 2021 в сумі 1088 195 грн, рік 2021 в сумі 1 102 596 грн 1 квартал 2022 в сумі 4,500 грн, півріччя 2022 в сумі 6 300 грн, три квартали 2022 в сумі 494 680 грн, рік 2022 в сумі 500 979 грн, півріччя 2023 в сумі 270 грн, три квартали 2023 в сумі 164 055 грн, рік 2023 в сумі 285 175 грн, 1 квартал 2024 в сумі 325 865 грн, півріччя 2024 в сумі 423 130 грн, три квартали 2024 в сумі 788 417 грн, рік 2024 в сумі 1030 508 грн, 1 квартал 2025 в сумі 96 185 грн, півріччя 2025 в сумі 159 102 грн, три квартали 2025 в сумі 1 224 406 грн, рік 2025 в сумі 1747 074 гривень.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суддя першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази та дійшов передчасного висновку про доведеність вини.

Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено виключно на підставі акта документальної податкової перевірки, який сам по собі не є належним і достатнім доказом вини особи, а лише відображає позицію контролюючого органу щодо застосування податкового законодавства.

Крім того зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє викладення фактичних обставин правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , не визначає, які саме дії чи бездіяльність директора утворюють склад адміністративного правопорушення, а матеріали справи не містять доказів його особистої вини та причинного зв`язку між його діями і встановленими перевіркою порушеннями.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду в судове засідання не з`явився, заяви про відкладення апеляційному суду не надав. З огляду на те, що в процесі апеляційного розгляду присутній захисник Шевчука В.М. - професійний адвокат, яка може захистити його права та інтереси, вважати за можливе продовжити розгляд апеляційної скарги у відсутність останнього.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Демченко М.М. на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, дослідивши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, з`ясування обставин у справі проведено з дотриманням вимог закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок судді за результатами розгляду справи, при зазначених у постанові обставинах, відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Доводи сторони захисту про те, що з`ясування обставин у справі та перевірка їх доказами в провадженні проведено упереджено, без з`ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими суддею доказами.

Так, обставини порушення податкового обліку ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРКОМ», яке очолює ОСОБА_1 , стверджується жодним чином не спростованими стороною захисту даними Акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРКОМ» №10249/22-01-07-09/39777618 від 27 травня 2026 року з якої вбачається, що в процесі здійснення господарської діяльності та проведення фінансових операцій товариство не сплатило до бюджету ряд обов`язкових платежів на значні суми.

При цьому, як стверджується названим Актом перевірки, ОСОБА_1 з ним ознайомлений, про що ствердив власноручним підписом.

З наявних в матеріалах справи правовстановлюючих документів вбачається, що директором ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРКОМ» є ОСОБА_1 , тобто посадовою особою до службових обов`язків, якої належить організація ведення податкового та бухгалтерського обліку.

Таким чином саме останній, як керівник юридичної особи несе повну юридичну відповідальність за діяльність товариства в цілому.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до встановленої законом відповідальності.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення відсутні.

Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях сторони захисту, яка є прямо зацікавленою особою, їх роздумах щодо процесів в державі, систематичних звинуваченнях податкових органів в упередженості та необ`єктивності, вільному тлумаченні закону, що не можна визнати допустимими доказами.

Ні особа притягнута до адміністративної відповідальності, ні його захисник, жодних даних, які б викликали сумніви у належності даних матеріалів справи та об`єктивності податкових органів при їх складанні навести не змогли.

Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони податкових органів на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в суду немає.

Сторона захисту натомість не навела обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки судді. Доводи апеляційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Об`єктивних даних, які вказували на відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 в матеріалах справи не встановлено.

Суддею місцевого суду були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про відсутність законних підстав для закриття провадження в справі за відсутності в діях особи притягнутої до адміністративної відповідальності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Посилання сторони захисту на не відповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Зміст протоколу свідчить, що у ньому в достатньому обсязі викладено обставини адміністративного правопорушення, зокрема зазначено час, місце, суть адміністративного правопорушення, наведено конкретні порушення вимог податкового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік, які, за результатами перевірки, призвели до заниження податку на прибуток підприємства із зазначенням відповідних податкових періодів та сум, а також інші відомості, передбачені ст. 256 КУпАП.

Наведені у протоколі дані є достатніми для розуміння особою суті інкримінованого йому правопорушення та реалізації права на захист, а тому твердження про невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП є безпідставними.

Протокол про адміністративне правопорушення, кваліфікація дій ОСОБА_1 , з якою погодився суддя, містить виклад фактичних обставин, в тому числі часу, місця та інших обставин вчинення правопорушення, наскільки вони відомі податковим органам. Знайшли вони своє відображення і у постанові, тобто при її постановлені суддя повністю вирішив питання, зазначені в ст. 283 КУпАП.

Не можуть бути прийняті й доводи апеляційної скарги про відсутність доказів особистої вини ОСОБА_1 .

Частина перша ст. 163-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме посадових осіб підприємств за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Для настання відповідальності за цією нормою достатньо встановлення факту такого порушення посадовою особою, до службових обов`язків якої належить забезпечення дотримання вимог податкового законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕРКОМ», тобто посадовою особою, відповідальною за організацію ведення податкового та бухгалтерського обліку товариства.

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_1 відповідних повноважень або покладення обов`язків щодо організації ведення податкового обліку на іншу особу, матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів суду не надано.

Доводи, що наведені в акті перевірки дані не є достатніми та переконливими доказами вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення, підлягають відхиленню.

Оскільки дані, викладені в акті перевірки, є послідовними, взаємоузгодженими та складені уповноваженими особами в межах наданих їм повноважень і відповідно до вимог чинного законодавства.

Зазначений документи містить конкретний опис виявлених порушень, обставини їх вчинення та інші дані, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, як на момент розгляду справи суддею місцевого суду, так і на момент апеляційного перегляду акт документальної перевірки залишається чинним документом, який містить зафіксовані контролюючим органом результати перевірки, а його висновки у встановленому законом порядку не спростовані.

Доводи апеляційної скарги щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у порядку адміністративного судочинства не знайшли свого об`єктивного підтвердження в процесі апеляційного розгляду.

Стороною захисту не надано жодного процесуального рішення про заявлення таких позовних вимог, їх прийняття до провадження судом, призначення справи до розгляду, тощо. Такі обставини ґрунтуються виключно на твердженнях сторони захисту, які є прямо зацікавленими особами і не стверджуються жодним іншими, належними та об`єктивними доказами, відсутні такі докази і в матеріалах справи, не надано таких доказів і стороною захисту в процесі апеляційного розгляду.

При цьому, сам факт подання адміністративного позову не породжує правових наслідків у вигляді визнання відповідних рішень протиправними чи спростування висновків акта документальної перевірки.

На час розгляду справи суддею суду першої інстанції, як і на момент апеляційного перегляду, відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, яким би були задоволені відповідні позовні вимоги.

Сам факт реалізації особою права на судове оскарження рішень контролюючого органу не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення та не є беззаперчною підставою для автоматичного закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки судді і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень суддею першої інстанції вимог ст. 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Ставлячи питання про скасування постанови, сторона захисту конкретних фактів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 податковими органами та суддею не навела, а виключно обмежилася перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Суддею місцевого суду були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.1 ст.163-1 КУпАП відповідає вимогам ст. 33-35 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

За таких обставин вважаю, що стягнення, накладене на ОСОБА_1 , при даних конкретних обставинах справи та особі притягнутої до адміністративної відповідальності є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.

З врахуванням вищевикладеного, вважаю, що постанова судді міськрайонного суду є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, як того просить сторона захисту, - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя –

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП ОСОБА_1 , залишити без зміни, а апеляційну скаргу його захисника-адвоката Вороницької-Гайдак Надії Олександрівни без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Сергій БОЛОТІН