Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №686/29066/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29066/25

Провадження № 22-ц/820/1043/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування дійсними за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування дійсними.

ОСОБА_2 зазначив, що 3 січня 2024 року він уклав із своєю матір`ю ОСОБА_3 у простій письмовій формі договір дарування грошових коштів, за умовами якого остання зобов`язалася в строк до 30 вересня 2024 року передати йому в дар грошові кошти в сумі 14 043 361 грн 42 коп.

10 січня 2024 року позивач уклав із своїм батьком ОСОБА_4 у простій письмовій формі договір дарування грошових коштів, за умовами якого останній зобов`язався в строк до 13 грудня 2024 року передати йому в дар грошові кошти в сумі 28 470 104 грн 54 коп.

Пунктом 10 договорів дарування грошових коштів передбачена згода сторін на нотаріальне посвідчення цих договорів протягом 10 календарних днів з дати їх укладення. Однак відповідачі за станом здоров`я, через інтенсивну зайнятість і побоювання перебувати у громадських місцях під час воєнного стану відмовилися від нотаріального посвідчення договорів.

Водночас ОСОБА_3 у період з 5 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року, а ОСОБА_4 у період з 25 січня 2024 року по 19 грудня 2024 року перерахували на рахунок позивача подаровані кошти.

Оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договорів дарування і відбулося повне виконання цих договорів, але відповідачі ухилилися від їх нотаріального посвідчення, то суд може визнати ці договори дійсними.

За таких обставин ОСОБА_2 просив суд:

визнати дійсним договір дарування грошових коштів від 3 січня 2024 року, укладений між ним і ОСОБА_3 ;

визнати дійсним договір дарування грошових коштів від 10 січня 2024 року, укладений між ним і ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що фактичною метою звернення ОСОБА_2 до суду з позовом є легалізація отриманих коштів. Отже дії позивача та відповідачів спрямовані на ухилення від сплати обов`язкових платежів, а не на захист своїх прав та інтересів. Сторони не були позбавлені можливості нотаріально посвідчити договори дарування, внаслідок чого позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договорів дарування та відбулося повне виконання цих договорів, але відповідачі ухилилися від їх нотаріального посвідчення, а тому мають місце підстави для визнання цих договорів дійсними в судовому порядку. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не подали відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасника судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

3 січня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали у простій письмовій формі договір дарування грошових коштів, за умовами якого остання зобов`язалася в строк до 30 вересня 2024 року передати ОСОБА_2 в дар грошові кошти в сумі 14 043 361 грн 42 коп.

10 січня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали у простій письмовій формі договір дарування грошових коштів, за умовами якого останній зобов`язався в строк до 13 грудня 2024 року передати ОСОБА_2 в дар грошові кошти в сумі 28 470 104 грн 54 коп.

Пунктом 10 договорів дарування грошових коштів сторони погодили здійснити нотаріальне посвідчення договорів протягом 10 календарних днів з дати їх укладення.

Сторони не посвідчили ці договори нотаріально.

ОСОБА_3 у період з 5 січня 2024 року по 18 вересня 2024 року, а ОСОБА_4 у період з 25 січня 2024 року по 19 грудня 2024 року перерахували на банківський рахунок ОСОБА_2 грошові кошти.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

В силу пункту 3 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі, зокрема, належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (частина перша статті 209 ЦК України).

Як передбачено частиною другою статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 220 ЦК України унормовано, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Із положень частини першої статті 639 ЦК України слідує, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (частина третя статті 640 ЦК України).

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до частини першої статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Згідно з частиною п`ятою статті 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

У двосторонньому правочині волевиявлення сторін повинно бути взаємним (зустрічним) і спрямованим на досягнення спільної мети. Такі правочини називаються договорами.

Однією з умов чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом. За загальним правилом у письмовій формі мають вчинятись усі правочини між фізичними особами на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Водночас, правочини, вчинені письмово, потребують нотаріального посвідчення лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За своїми правовими ознаками договір дарування є двосторонньою, як реальною, так і консенсуальною угодою. Характерною особливістю договору дарування є його безоплатний характер, тобто відсутній грошовий еквівалент зустрічного зобов`язання. Предметом договору дарування можуть бути грошові кошти. Якщо дарунком є грошові кошти на суму, що перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, то такий договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Укладення сторонами договору з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми його посвідчення тягне за собою недійсність такого договору через невідповідність його вимогам закону. Цей договір є нікчемним, а визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.

Водночас такий договір може бути визнаний дійсним у судовому порядку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне або часткове його виконання, а одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 6 вересня 2017 року (справа №6-1288цс17), однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 уклав відповідно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договори дарування грошових коштів на суму, що перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Такі договори укладаються у письмовій формі та посвідчуються нотаріально.

Встановивши відсутність безповоротного ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення договорів дарування грошових коштів і наявність можливості сторін посвідчити нотаріально ці договори, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_2 .

Посилання ОСОБА_2 на те, що мають місце підстави для визнання договорів дарування грошових коштів дійсними, не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Суд першої інстанції з`ясував усі обставини справи, а його висновки відповідають цим обставинам. Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є безпідставними.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Чевилюк З.А.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 59